ГОНОРАРУ УСПІХУ – БУТИ! Якщо він розумний, співмірний із ціною позову та складністю справи і правильно прописан у договорі про надання правової допомоги (ВП ВС у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020р.)

Фабула судового акту: Законодавство не містить визначення поняття «гонорар успіху», і ця прогалина вже давно стала виключною правовою проблемою для формування єдиної судової практики щодо відшкодування судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. В теорії «гонорар успіху» – це договірна форма оплати юридичних послуг (роботи адвоката), яка здійснюється лише у випадку отримання адвокатом певного правового результату передбаченого договором про надання правової допомоги з клієнтом.

В Україні багато суддів розглядають укладений між адвокатом та клієнтом договір про надання правової допомоги відповідно до ст. 903 ЦК України як договір про надання послуг, а сам гонорар адвоката згідно ст. 632 ЦК України вважають ціною такого договору. На їх думку додаткова винагорода адвоката за досягнення певного результату, хоча і передбачена договором про надання правової допомоги, проте не є юридичною послугою за своєю правовою природою та не відноситься до судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу згідно ст. ст. 123, 126 ГПК України. Тобто, іншими словами обов’язковий результат не є професійною правничою допомогою, тому не відшкодовується.

У цій справі саме з цих причин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив позивачу у стягненні з відповідача гонорару успіху в сумі 5000,00 грн. Хоча при цьому суд стягнув з відповідача інші обґрунтовані документами витрати на професійну правничу допомогу, які не стосувалися гонорару успіху.

Справа потрапила на Велику Палату ВС.

Суд касаційної інстанції розглянув договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього відповідно до умов яких гонорар адвоката складався з двох частин. Так пункт 4.1 передбачав, що клієнт незалежно від того, чи досягнуто мету представництва, сплачує адвокату за представництво: в господарському суді першої інстанції - 5 000 грн; в господарському суді апеляційної інстанції - 1 000 грн; в господарському суді касаційної інстанції - 1 000 грн. А пункт 4.2 передбачав, що якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000 грн.

ВС підкреслив, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов’язанням, яке відповідає стаття 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Розмір загального гонорару адвокату передбаченого договором про надання правової допомоги не виходить за межі розумності.

Суди відмовляючи у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат помилково не врахували, що ця сума визначена у твердому розмірі під відкладальною умовою, є розумною, співмірною із ціною позову та складністю справи. Тому має місце порушення статей 123, 126 ГПК України, що має наслідок скасування цих відмовних рішень та ухвалення нового, яким задовольняється заява про розподіл судових витрат, зокрема стягнення з відповідача гонорару успіху.

Звісно залишається ще багато невирішених питань у проблемі «гонорар успіху». Наприклад чи будуть суди задовольняти відшкодування судових витрат стороні, коли гонорар успіху визначений у % від виграної суми, або коли спір немайновий, тобто немає ціни позову, а сума гонорару чимала, або взагалі у кримінальних провадженнях, де з цим питанням глухо… Хоча так чи інакше, але ВС ВП на правильному шляху.

ВІДЕО: #ЕСПЧ. Как получить гонорар успеха. Какие документы нужны

Аналізуйте судовий акт: «Гонорар успіху» тепер поза законом? (ВС/КЦС № 462/9002/14-ц від 12.06.2018)

Для підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу адвокату слід САМЕ у договорі з клієнтом визначати механізм розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. (ВС/КГС у справі № 922/1163/18 від 06 березня 2019 р)

Договір про надання правової допомоги повинен містити пункти про розрахунок гонорару саме за даний судовий спір, інакше заява про стягнення гонорару залишається без розгляду (ВС/КГС у справі № 910/4201/19 від 07 вересня 2020 р.)

Суд може зменшити суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, якщо такі витрати не відповідають критеріям реальності та розумності їхнього розміру (ВС/КГС, № 910/15944/17, 24.01.2019)

За умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще НЕ сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені (ВС/ОП/КГС, № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 р.)

ДО УВАГИ АДВОКАТІВ! Договір про надання правової допомоги має відповідати ПАЕ, інакше несплачений гонорар не стягнеш (ВС/КЦС № 522/17845/15-ц від 18.12.2019)

При визначенні розміру судових витрат, пов’язаних із правовою допомогою компенсації підлягають лише ті послуги які вказані у відповідному договорі (ВС/КАС № 826/856/18 від 22.12.2018)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4507/18

Провадження № 12-171гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

розглянула в судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (далі - ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР») на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року (судді Антонік С. Г., Березкіна О. В., Іванов О. Г.) та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року (суддя Суховаров А. В.) у справі № 904/4507/18 за первісним позовом ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» (далі -ТОВ «БІО ЕКСПОРТ») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку та штрафних санкцій на загальну суму 195 096,33 грн та за зустрічним позовом ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» до ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» про визнання договору недійсним.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У жовтні 2018 року ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» суми основного боргу за договором на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку від 28 квітня 2017 року (далі - договір) у розмірі 177 360,30 грн, а також штрафних санкцій у розмірі 17 736,03 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на порушення відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за договором.

1.2. Відповідач у відзиві заперечив проти позову, вказав, що договір на компенсацію слід визнати недійсним, оскільки укладення такого договору суперечить нормам Земельного кодексу України Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про оренду землі» та не передбачене чинним законодавством України.

1.3. 1 листопада 2018 року ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» подало до суду зустрічну позовну заяву до ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» про визнання недійсним договору на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку від 28 квітня 2017 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року (суддя Суховаров А. В.) первісний позов ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» до ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» суму заборгованості за договором на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177 360,30 грн, штраф у розмірі 14 188,82 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 873,23 грн. У решті первісних позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 3 547,21 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 89,22 грн - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» до ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» про визнання договору на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку від 28 квітня 2017 року, укладеного ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» та ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», недійсним - відмовлено у повному обсязі (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 4 лютого 2019 року).

2.2. У січні 2019 року ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», керуючись вимогами статей 126 129 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), звернулося до господарського суду із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Заявник на підставі укладеного між ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» та адвокатом Савенком Олексієм Олександровичем договору № 4 про надання правової допомоги від 3 січня 2018 року, додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року та акта про надання послуг за вказаним договором від 16 січня 2019 року із загальною вартістю послуг адвоката 10 000 грн просив винести додаткове рішення щодо судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

2.3. Додатковим рішенням від 29 січня 2019 року Господарський суд Дніпропетровської області заяву ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» задовольнив частково: стягнув з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 909,09 грн. У стягненні решти витрат на підставі пункту 4.2. додаткової угоди до договору відмовив, зазначивши, що така винагорода адвокату не є ціною договору (платою за надані послуги), а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

2.4. Додатковим рішенням від 11 лютого 2019 року Господарський суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні заяви ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, яку також на підставі вимог статей 126 129 244 ГПК України було подано відповідачем.

2.5. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 22 квітня 2019 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року у справі № 904/4507/18 змінив, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» 147 800,25 грн основного боргу, 11 824,02 грн штрафу та 1 596,42 грн витрат з судового збору. В іншій частині позову відмовити.». Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року у справі № 904/4507/18 змінив. Стягнув з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» 4 091 грн витрат на послуги адвоката. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року у справі № 904/4507/18 залишив без змін.

2.6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умовами договору на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку сторони погодили саме відшкодування компенсації сплаченої відповідачем орендної плати, тож позивач безпідставно нарахував на суму цієї компенсації податок на додану вартість. Відтак, здійснивши перерахунок основного боргу, штрафу та витрат зі сплати судового збору, змінив рішення в цій частині. В іншій частині позову погодився з висновками про відсутність підстав для задоволення позову. Щодо зустрічного позову суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову в його задоволенні, оскільки підстав, передбачених законом для визнання договору недійсним, немає.

2.7. Також за висновками суду апеляційної інстанції додаткове рішення від 29 січня 2019 року підлягає зміні в частині стягнення витрат на послуги адвоката, оскільки такі вимоги підлягають задоволенню у пропорційному відношенні до задоволених вимог за основним рішенням і, відповідно, підлягають до стягнення у сумі 4091 грн. Щодо додаткової професійної правничої допомоги вказав, що додаткова оплата за успішний кінцевий результат не є правничою допомогою та відповідно до вимог статті 126 ГПК України не відноситься до судових витрат, тож погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви в цій частині.

2.8. Залишаючи без змін додаткове рішення від 11 лютого 2019 року, суд апеляційної інстанції погодився з висновками господарського суду, що за наслідками вирішення зустрічного позову відсутні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.

3. Короткий зміст касаційних скарг, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1.У травні 2019 року ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» подало до Верховного Суду дві касаційні скарги, одна з них на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року в частині визначення суми заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати, в якій просило змінити вказану постанову, стягнувши з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» суму заборгованості за договором на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177 360, 30 грн, штраф у розмірі 14 188, 82 грн та здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, та витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

3.2. За доводами касаційної скарги висновок суду апеляційної інстанції щодо вирішення спору за первісним позовом є помилковим, адже суд апеляційної інстанції неправомірно зменшив суму грошових вимог позивача, не врахувавши умови договору, що на порушення норм процесуального права призвело до зміни законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Суд помилково надав оцінку правомірності визначення податкових зобов`язань, зокрема й нарахування податку на додану вартість, що не належить до повноважень господарських судів та завдань господарського судочинства, і неправомірно відмовив у позові в частині стягнення сум податку на додану вартість, не надавши оцінки умовам договору щодо суми компенсації на місяць, які підлягали застосуванню в силу вимог статей 6 11 14 509 629 ЦК України. Крім того, скаржник зазначив, що суд на порушення вимог статті 269 ГПК України вийшов за межі вимог та доводів апеляційної скарги.

3.3. У другій касаційній скарзі ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року в частині перегляду додаткового рішення скаржник просив змінити вказане рішення саме в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн та стягнути з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3.4. Скаржник навів доводи щодо безпідставності висновків судів про відмову у стягненні 5 000 грн на правничу допомогу та про те, що послуги адвоката не відносяться до судових витрат; вказав, що фактори відповідності (невідповідності) розміру витрат на професійну правничу допомогу для розподілу їх у складі судових витрат чітко визначені у частині четвертій статті 126 та у частині п`ятій статті 129 ГПК України. Серед таких факторів ціна позову і прив`язка до ціни позову в договорі про надання правової допомоги, що має сенс виключно тоді, коли позов задоволено; крім того, законодавець прямо використав у вказаних нормах процесуального кодексу словосполучення «результат вирішення (справи)». Вказаним доводам скаржника суд апеляційної інстанції не надав оцінки та не навів мотивів, за яких такі доводи підлягали відхиленню.

3.5. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалами від 24 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року й ухвалою від 15 серпня 2019 року справу разом із вказаними касаційними скаргами передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України з огляду на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

3.6. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що виключна правова проблема полягає у відсутності чітких правових підходів у питанні можливості віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху». Обґрунтовуючи підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в частині стягнення додаткової винагороди адвоката за досягнення позитивного рішення у справі у розмірі 5 000 грн, керувалися тим, що за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632 903 ЦК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 462/9002/14-ц, від 3 липня 2019 року у справі № 757/20995/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 10 липня 2019 року у справі № 912/2391/16. Разом з тим у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 401/1466/15ц застосовано дещо інший правовий підхід, а саме: відмова сплатити винагороду, на яку при укладенні цього договору розраховував позивач, є істотним порушенням його умов. Отже, існує істотна різниця між тим, на що розраховував позивач, укладаючи цей договір, і тим, що в дійсності він отримав. Такі ж правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.

3.7. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що оскільки законодавство України не містить чіткого врегулювання поняття «гонорар успіху» та за відсутності чітких правових підходів в цьому питанні у судовій практиці про стягнення судових витрат, передбачених договором про надання правничої допомоги у залежності від результатів розгляду справи, зазначене питання складає виключну правову проблему, що є підставою для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

3.8. Ухвалою від 15 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до провадження справу № 904/4507/18 та призначила її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. 14 липня 2006 року Радушненська селищна рада Криворізького району Дніпропетровської області як орендодавець та Відкрите акціонерне товариство «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (правонаступником якого є ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР») як орендар уклали договір оренди земельної ділянки, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Радушненської селищної ради від 4 липня 2006 року № 18-6 надає, а орендар приймає у строкове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 16,658010 га, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217. Земельна ділянка надана в оренду на 49 років для обслуговування виробничих приміщень та зернового складу (пункти 1.2, 2.1 договору).

4.2. 28 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» набуло право власності на частину нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 16, 658 га, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, смт. Радушне, вул. Заводська, буд. 6.

4.3. 28 квітня 2017 року ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (орендар) і ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» (користувач) уклали договір на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку. Згідно з пунктом 1.1 договору користувач зобов`язався компенсувати орендарю понесені останнім витрати зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 6,52 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд. 6, до моменту припинення у орендаря права оренди цієї земельної ділянки.

4.4. Відповідно до пункту 2.1. договору орендна плата за розрахунковий період (місяць) згідно з розрахунком складає 9 853,35 грн. (6,52 х 604500,00 х 3%/12 = 9 853,35, де: 6,52 га - площа земельної ділянки, якою фактично користується користувач; 604500,00 грн - нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки; 3 % - розрахунковий відсоток для визначення розміру орендної плати). Згідно з пунктом 2.2 договору, сума компенсації орендної плати за розрахунковий період (місяць), яку користувач сплачує орендарю, складає 9 853,35 грн. без ПДВ - 1 970,67 грн, разом з ПДВ - 11 824,02 грн. За пунктом 2.3 договору, користувач компенсує орендну плату орендарю на підставі актів надання послуг, які сторони підписують щомісяця, та розрахункового документа про сплату орендарем орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14 липня 2006 року.

4.5. Відповідно до пункту 2.4 договору користувач здійснює розрахунок з орендарем щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендаря протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання сторонами актів надання послуг за розрахунковий місяць. Відповідно до пункту 5.1 договір набирає чинності з 1 травня 2017 року та діє до моменту припинення права оренди земельної ділянки, яке виникло у орендаря за договором оренди земельної ділянки від 14 липня 2006 року.

4.6. Рішенням Радушненської селищної ради Криворізького району від 12 липня 2017 року № 350-XIV/V11 надано дозвіл ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель і споруд орієнтовною площею 10,138 га за рахунок земель транспорту за адресою: смт Радушне, вул. Заводська, будинок 6 на території Радушненської селищної ради. Рішенням Радушненської селищної ради Криворізького району від 9 листопада 2017 року № 392-XVI/VII надано згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності площею 16,6580 га по вул. Заводській, 6 (при цьому не зазначається населений пункт) з кадастровим номером 1221855500:03:001:0217 на дві частини: земельна ділянка площею 10,4358 га та земельна ділянка площею 6,2222 га, кадастровий номер 1221855500:01:001:0877 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1206135542018 від 15 травня 2018 року), на якій розташовані об`єкти нерухомості ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР»; земельна ділянка площею 6,2222 га, кадастровий номер 1221855500:01:001:0878 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1206135472018 від 15 травня 2018 року), на якій розташовані об`єкти нерухомості ТОВ «БІО ЕКСПОРТ».

4.7. 31 липня 2018 року Радушненська селищна рада та ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14 липня 2006 року, якою визнано цей договір таким, що припинив свою дію з 31 липня 2018 року у зв`язку з розподілом земельної ділянки. 1 серпня 2018 року Радушненська селищна рада уклала з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» договір оренди земельної ділянки площею 6, 2222 га, кадастровий номер 1221855500:01:001:0878 розташованої за адресою: Криворізький р-н, смт. Радушне, вул. Заводська, 6-А.

4.8. На виконання умов договору 28 квітня 2017 року ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» нарахував до сплати ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» компенсацію орендної плати за користування земельною ділянкою за період з травня 2017 року по липень 2018 року на загальну суму 177 360,30 грн згідно з підписаними орендарем та користувачем актами надання послуг.

5. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Щодо розгляду справи по суті позовних вимог

5.2. Згідно з положеннями статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

5.3. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.4. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

5.5. Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

5.6. Відповідно до приписів статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

5.7. Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.8. Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

5.9. Суди встановили, що належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки від 14 липня 2006 року в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів орендодавцю - Радушненській селищній раді підтверджується матеріалами справи, разом з тим відповідач, всупереч умовам договору на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28 квітня 2017 року, не компенсував понесених позивачем витрат щодо внесення орендних платежів за оренду земельної ділянки в частині, на якій розташовано об`єкти нерухомості відповідача та якою фактично користується відповідач.

5.10. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що за договором сторони передбачили обов`язок відповідача компенсувати позивачу саме орендну плату за земельну ділянку площею 6,52 га, яка, виходячи з розміру всієї орендованої земельної ділянки 6, 658 га та орендної плати за неї 25 174,40 грн, складає 9 853,35 грн.

5.11. Згідно зі статтею 185.1. Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

5.12. З метою оподаткування цим податком до операцій із ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

5.13. За договором від 28 квітня 2017 рокувідповідач не оплачує надані йому позивачем товари чи послуги, а повертає позивачу частину сплаченої останнім орендодавцю - Радушненській селищній раді орендної плати за земельну ділянку, частиною якої на законних підставах користується відповідач. Такі умови є способом договірного врегулювання порядку та умов виконання передбаченого частиною першою статті 1212 ЦК України обов`язку повернути позивачу збережені відповідачем кошти за фактичне користування ним земельною ділянкою за період відсутності окремого договору про землекористування з власником земельної ділянки.

5.14. Тому суд апеляційної інстанції правильно вказав, що позивач безпідставно нарахував на суму компенсації та заявив до стягнення податок на додану вартість, та з урахуванням цього позовні вимоги в частині орендної плати та інших нарахованих платежів задовольнив частково.

5.15. Враховуючи предмет укладеного договору та зміст передбачених ним обов`язків відповідача щодо компенсації витрат позивача, вимоги про сплату (компенсацію) сум, обґрунтованих втрат щодо яких позивач не зазнав та не зазнає в силу прямої вказівки законодавства, задоволенню не підлягають, про що правильно вказано у постанові суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат у додатковому рішенні від 29 січня 2019 року

5.16. Статтею 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

5.17. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, яке ухвалюється в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (стаття 244 ГПК України).

5.18. Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

5.19. За приписами частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

5.20. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

5.21. Звертаючись до суду із заявою про винесення додаткового судового рішення задля вирішення питання про судові витрати, ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» вказало на те, що відповідно до пункту 3.3 договору про надання правової допомоги від 3 січня 2018 року № 4 та додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року до договору про надання правової допомоги № 4 адвокат за дорученням клієнта і за винагороду (гонорар) надав клієнту правову допомогу, передбачену Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: представництво інтересів клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/4507/18; доказом сплати адвокату відповідної винагороди є платіжне доручення від 15 лютого 2019 року № 020029.

5.22. Розглядаючи заяву, суди попередніх інстанцій з`ясували, що за умовами пункту 1.1 договору про надання правової допомоги № 4 адвокат за дорученням клієнта і за винагороду (гонорар) надає клієнту такі види правової допомоги, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта; складення заяв, скарг, договорів, статутів, протоколів та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта перед фізичними та юридичними особами (під час переговорів з питань укладання договорів та вчинення інших правочинів); представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства; представництво інтересів клієнта в інших державних органах; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; представництво інтересів потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні.

5.23. Згідно з пунктом 1.1 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року предметом додаткової угоди є права та обов`язки сторін, які не визначені в договорі і стосуються представництва інтересів клієнта у господарських судах з метою стягнення грошових коштів (в т. ч. штрафних санкцій) з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код 40122718).

5.24. Відповідно до пункту 4.1 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року за надання правової допомоги, передбаченої цією додатковою угодою, клієнт, незалежно від того, чи досягнуто мету представництва, сплачує адвокату за представництво: в господарському суді першої інстанції - 5 000 грн; в господарському суді апеляційної інстанції - 1 000 грн; в господарському суді касаційної інстанції - 1 000 грн (Верховному Суді).

5.25. За умовами пункту 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року в разі якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про стягнення з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» (ідентифікаційний код 40122718) заборгованості у повній сумі та штрафних санкцій), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000 грн.

5.26. Частково задовольняючи вимоги заявника, суди погодились, що законним вимогам щодо адвокатського гонорару відповідає визначений сторонами у пункті 4.1 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року розмір загальної вартості послуг адвоката, тож, здійснивши перерахунок витрат на послуги адвоката пропорційно сумі задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про наявність підстав для задоволення заяви в цій частині.

5.27. Разом з тим щодо визначеної пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року суми додаткової оплати за успішний кінцевий результат суди дійшли одностайного висновку, що «додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору у розумінні статей 632 903 ЦК України, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат».

5.28. Визначаючи суть виключної правової проблеми, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що поняття «гонорар успіху» не містить чіткого врегулювання та навів судову практику як приклад неоднозначного вирішення зазначеного питання судами касаційної інстанції щодо стягнення сум, передбачених договором, та щодо визнання недійсними умов договору про надання правничої допомоги у залежності від результатів розгляду справи.

5.29.За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

5.30. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

5.31. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

5.32. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

5.33. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

5.34. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

5.35. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

5.36. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

5.37. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

5.38. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

5.39. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

5.42. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

5.44. З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

5.45. Велика Палата Верховного Суду відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126 129 244 ГПК України, і вимога ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

5.46. Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

5.47. Отже, додаткове судове рішення про відмову в стягненні 5 000 грн слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відшкодування позивачу цих витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5.48. Враховуючи, що вимоги позивача задоволені частково на суму 159 624,27 грн і вказана сума від суми позову (195 096,33 грн) складає 81,82 %, у відсотковому співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог підлягає до стягнення 4 091 грн витрат на професійну правничу допомогу.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання ним чинності.

6.2. Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядає касаційні скарги поданих і розгляд яких не закінчився до набрання чинності Законом № 460-IX, за приписами ГПК України, що діяли до набрання чинності цим Законом.

6.3. Статтею 300 ГПК України передбачено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, тож, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. За змістом частини першої статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 311 Кодексу).

6.5. Перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними обставин та в межах доводів касаційних скарг, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року та їх скасування в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення 5 000 грн витрат (гонорару адвоката) з прийняттям у цій частині нового рішення про часткове задоволення заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4 091 грн. У решті заявлених до стягнення витрат (гонорару адвоката)слід відмовити.

6.6. Водночас підстав для задоволення касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції від 22 квітня 2019 року, якою змінено рішення від 15 січня 2019 року Господарського суду Дніпропетровської області, немає.

7. Щодо заяви про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції

7.1. 8 серпня 2019 року ПрАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» відповідно до вимог статті 126 ГПК України та умов договору про надання правової допомоги подало до касаційного суду заяву щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, в якій просило стягнути з ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на свою користь у складі судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог; також просило відшкодувати вартість квитків на проїзд для представництва інтересів адвокатом у суді касаційної інстанції.

7.2. За приписами підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції у резолютивній частині має зазначати розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.3. За змістом вимог частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони та інше.

7.4. За представництво інтересів довірителя у судах апеляційної та касаційної інстанцій пунктом 4.1 додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги № 4 від 3 січня 2018 року сторони погодили, незалежно від досягнутої мети, витрати за таке представництво відповідно у розмірі 1 000 грн. На підтвердження цих витрат, а також оплати вартості квитків на проїзд для представництва інтересів адвокатом у суді касаційної інстанції в розмірі 884,20 грн, позивач надав платіжні доручення від 1 серпня 2019 року № 070105 та № 070106.

7.5. Відповідно до змісту заяви представництво у суді касаційної інстанції здійснювалося у вигляді складання процесуальних документів - двох касаційних скарг та участі в судовому засіданні з розгляду цих касаційних скарг.

7.6. Враховуючи висновки суду про часткове задоволення однієї з двох касаційний скарг, відсутність заперечень ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» стосовно заяви щодо судових витрат, судові витрати за представництво в суді касаційної інстанції підлягають частковому задоволенню - стягненню на користь скаржника у розмірі 50 % від підтверджених ним витрат та пропорційно задоволеним вимогам касаційної скарги (з 5 000 грн витрат підлягає стягненню сума 4 091 грн, що складає 81,82 % від заявленої суми), тобто стягненню підлягають 409 грн 10 коп. витрат за представництво та 361 грн 73 коп. відшкодування вартості проїзду.

7.7. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року, якою змінено рішення від 15 січня 2019 року, без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судових рішень, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 301 302 308 311 315 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року в частині стягнення суми заборгованості за договором на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177 360,30 грн та штрафу у розмірі 14 188,82 грн залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року в частині перегляду додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року у справі № 904/4507/18 скасувати в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» про винесення додаткового рішення від 16 січня 2019 року задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» (50091, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Центральна, буд. 27-Ж, код 40122718) на користь Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, буд. 122, код 00954337) 4 091 (чотири тисячі дев`яносто одну) гривню витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвокату).

У задоволенні решти вимог заяви про винесення додаткового рішення від 16 січня 2019 року відмовити.

В решті постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 січня 2019 року у справі № 904/4507/18 залишити без змін.

Заяву Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції від 8 серпня 2019 року, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» (50091, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Центральна, буд. 27-Ж, код 40122718) на користь Приватного акціонерного товариства «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, буд. 122, код 00954337) 409 (чотириста дев`ять гривень) 10 копійок за представництво у господарському суді касаційної інстанції та 361 (триста шістдесят одну гривню) 73 копійки відшкодування витрат на проїзд.

У задоволенні решти вимог заяви щодо судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції від 8 серпня 2019 року, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач Л. І. РогачСудді: Н. О. Антонюк О. О. Золотніков Т. О. Анцупова О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич