Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності

Аналізуйте судовий акт: Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані (ВС КЦС № 442/8622/19 від 15.11.2023 р.)
 Фермерське господарство будучи правонаступником сільськогосподарського кооперативу протягом 26 років відкрито, добросовісно і безперервно здійснювало сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці, на якій розташовані були фруктові сади.

Право постійного користування було підтверджено ще рішенням Арбітражного суду Львівської області 1993 року та витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку, виданим ГУ Держгеокадастром у Львівській області, згідно з яким ФГ володіє на постійному користуванні земельною ділянкою с/г призначення із цільовим призначенням для обслуговування нежитлових будівель та багаторічних насаджень.

Але у 2018 році - міською радою було прийнято рішення щодо відведення земельних ділянок та передачу безоплатно у власність іншим особам. Однак на землі були ж розташовані 12 одиниць багаторічних фруктових насаджень (яблунь), якими останні незаконно заволоділи. Тому позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння цих осіб землю та майно в кількості вісім одиниць дерев яблунь.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право користування земельною ділянкою у позивача виникло на підставі рішення Арбітражного суду Львівської області 1993 року, яке виконано у визначеному законом порядку (акт виконання судового рішення теж був). Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Право власності на земельну ділянку поширюється й на розташовані на ній багаторічні насадження, вони не можуть розглядатися, як окремий об’єкт права власності без цієї земельної ділянки (справа № 6-14цс15, 25.02.15)

 Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Складовою частиною земельної ділянки є також багаторічні насадження, що знаходяться на земельній ділянці і вони не можуть розглядатися, як окремий об’єкт права власності без цієї ділянки.

До такого висновку у цій справі дійшла Судова палата у справах Верховного Суду України, спираючись на приписи:

• частини другої статті 22, статті 19 ЗК України (багаторічні насадження це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення);
• частини другої статті 79 ЗК України  у редакції, чинній на час отримання державного акта, (право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться);
• частини третьої статті 373 ЦК України (право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною.

ВСУ, направивши справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, фактично визнав обґрунтованим рішенням районного суду, який визнав недійсним договір купівлі-продажу багаторічних насаджень – яблунь в кількості 476 штук, укладений між позивачем і сільськогосподарським підприємством, на балансі якого обліковувались ці дерева, стягнувши з останнього на користь позивача сплачені за договором купівлі-продажу кошти.

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-14цс15

«Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України (у редакції, чинній на час отримання державного акта) право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно із частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Враховуючи викладене, у правовідносинах, що склалися між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об’єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатись  підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна і не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).