Стаття 106. Обов’язки щодо визначення спільних меж

Земельний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

3046

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

2. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об’єктах не встановлюються.

3. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

4. У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.

5. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.

6. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані дотримуватися меж земельних ділянок.

{Стаття 106 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 ; в редакції Закону № 1423-IX від 28.04.2021 }

122/235

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Зобов’язати особу не чинити перешкод у встановленні огорожі на спільній межі між земельними ділянками (будинками) є належним способом захисту порушеного права (ВС/КЦС у справі № 309/828/17 від 16 жовтня 2020 р.)

Подібний спір ще був описаний у Кайдашевій сім’ї Нечуй-Левицького і є старим як світ. Правда там на межі була груша, а тут будівництво огорожі. Саме ж рішення – це майбутнє, прогресивний підхід суду до вирішення побутових земельних спорів підтверджений Верховним Судом.

Дві земельні ділянки межують одна з одною. Добросусідства не відбувається. Спільної мови власники не знаходять. Поліція бездіє. Виникають сварки і бійки. Позивач вирішує захиститися від сусіда огорожею. Сусід силоміць протидіє її встановленню. До суду подається негаторний позов на підставі ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії.

Цікавим документом в цій справі є акт обстеження земельних ділянок комісією сільської ради, відповідно до якого відповідач відмовився від встановлення суміжної огорожі, яку позивач лише за свої кошти планував встановити. Власне така відмова і стала однією з підстав для доведення протиправності поведінки відповідача у суді.

Суд першої інстанції, з яким погоджуються суди апеляційної та касаційної інстанції задовольняє позов та зобов’язує відповідача (сусіда) не чинити перешкод у встановленні огорожі на спільній межі між будинками.

Зокрема ВС посилається на статтю 106 ЗК України, яка передбачає, що власник з/д має право вимагати від власника сусідньої з/д встановлення твердих меж, а також на ст. 103 ЗК України, згідно якої використання з/д повинно бути таким чином, щоб сусідам завдалося найменше незручностей (чого в даному випадку не відбувалося).

Суд касаційної інстанції відкидає доводи відповідача про неправильне обрання позивачем способу захисту порушеного права. Огорожі бути!

ВС також підкреслює, що «позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.» Тобто така собі народна омана, що «на своїй землі роблю, що хочу і чхати я можу на сусіда» неправильна та припиняється судом у випадку порушення прав сусіда.

Звісно поки що у законодавстві відсутні механізми, яким чином, примусово виконувати таке рішення суду, і невідомо яку відповідальність буде нести відповідач у випадку продовження ним перешкод щодо встановлення огорожі. Але початок правильний.