Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру допускається, в тому числі, у разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень, які утворюють повторність (ВС ККС справа № 161/20070/19 від 11.02.2021

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
В цій справі ВС ККС висловився щодо умов та підстав застосування примусових заходів виховного характеру, в тому числі, сформулював висновок щодо можливості застосування таких заходів, замість покарання, якщо неповнолітнім було вчинено два аналогічних кримінальних правопорушення невеликої або середньої тяжкості, які утворюють повторність.

Фабула судового акту: Неповнолітня особа вчинила крадіжку алкоголю із супермаркету, а на наступний день –за аналогічних обставин, знову намагалася таємно викрасти дві пляшки, втім його злочин не було закінчено, з причин, що не залежали від його волі (закінчений замах). Вироком суду першої інстанції, неповнолітнього визнано винуватим за ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, проте, на підставі ст. 105 ч. 1 КК України - звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, у виді передачі його під нагляд матері - тривалістю 1 рік. Ухвалою суду апеляційної інстанції цей вирок залишено без змін.

Прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, де наголошував, що неповнолітній вчинив два кримінальні правопорушення, а це виключає можливість звільнення його від покарання з підстав ст. 105 КК України, а також, на те що така поведінка свідчить про системний характер вчинення кримінальних правопорушень і відсутність в діях неповнолітнього щирого каяття та бездоганної поведінки.

Не погоджуючись із касаційною скаргою прокурора, ВС ККС залишив ухвалу апеляційного суду без змін.

Отже, у цій справі, стосовно умов та підстав застосування примусових заходів виховного характеру, а також, щодо вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень, які утворюють повторність - ВС ККС зазначив наступне:

- кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості (наразі - “кримінальний проступок або нетяжкий злочин”) необхідно обговорювати можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.

Статтею 105 ч. 1 КК України (в редакції Закону, яка діяла на час ухвалення вироку, наразі редакція замість “злочину невеликої/середньої тяжкості” передбачає “кримінальний проступок або нетяжкий злочин”) передбачено, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

- даний вид звільнення від покарання є найсуттєвішим проявом гуманізму: звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру може застосовуватись лише до неповнолітніх при наявності певної підстави та умов.

Підставою застосування ст. 105 КК України є висновок суду про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання.

Умовами застосування зазначеної норми є: вчинення неповнолітнім злочину невеликої або середньої тяжкості (наразі - “кримінальний проступок або нетяжкий злочин”); щире розкаяння у вчиненому та бездоганна поведінка на момент ухвалення вироку, які свідчать, що неповнолітній не потребує застосування покарання для досягнення мети виправлення.

- стаття 105 КК України не містить заборони до застосування інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості, які утворюють повторність.

У судовому засіданні, неповнолітній, який вчинив два аналогічні злочини невеликої та середньої тяжкості, що утворюють повторність - визнав свою вину повністю та надав суду детальні показання про обставини вчинення кримінальних правопорушень, добровільно відшкодовував завдані збитки. Таким чином, ВС ККС погодився із судом першої інстанції щодо можливості звільнення такого неповнолітнього від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Для застосування ст. 69 КК наявності сукупності пом’якшуючих обставин замало, такі обставини повинні істотно зменшувати тяжкість вчиненого злочину (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021);

Відсутність освіти не перешкоджає особі розуміти обвинувачення та захищати свої права під час кримінального провадження (ККС/ВС у справі № 404/5472/19 від 11.05.2021);

Суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати ст. 71 КК, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього вироку, а не після набрання ним законної сили (ВС/ККС у справі № 766/39/17 від 01.06.2020);

Грабіж «малозначним» бути не може (ВС/ККС № 401/2806/16-к від 08.02.2018);

ВС ККС: обов'язок відкриття стороні захисту доказів, які можуть підтвердити законність проведення НСРД, виникає у випадку, якщо допустимість цих доказів обґрунтовано поставлена під сумнів (ВС ККС справа № 737/838/16-к від 11.05.2021 р.).

Постанова

Іменем України

11 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 161/20070/19

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/802/218/20

Провадження № 51 - 5723 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,

прокурора Шурхно І.С.,

неповнолітнього ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

його захисника адвоката Бондаренка В.Г.

та його законного представника ОСОБА_2 в режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010004213 від

05 листопада 2019 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 185ч. 1, ст. 15ч. 2, ст. 185ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова О.Ю. на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня

2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185ч. 1, ст. 15ч. 2, ст. 185ч. 2 КК України.

На підставі ст. 105 ч. 1 КК Українинеповнолітнього ОСОБА_1 звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ст. 105 ч. 2 п. 3 КК України, у виді передачі його під нагляд матері -

ОСОБА_2 тривалістю 1 рік.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, 04 листопада 2019 року у період часу з 17 години 38 хвилин по 19 годину

26 хвилин ОСОБА_1 в приміщенні супермаркету «Спар» за адресою:

м. Луцьк, вул. Конякіна, 7а, шляхом вільного доступу з торгових полиць викрав коньяк марки «Коблево» та бурбон марки «Evan Williams», заподіявши ТОВ «АРГО-Р» матеріальну шкоду на загальну суму 829 гривень 60 копійок.

Крім того, 05 листопада 2019 року приблизно о 13 годині 25 хвилин

ОСОБА_1 за аналогічних обставин намагався повторно таємно викрасти дві пляшки коньяку марки «Жан Жак», загальною вартістю 239 гривень 30 копійок, сховав їх під куртку з метою безперешкодного виносу за межі супермаркету, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками супермаркету.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Нагорнюк І.Б. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 419 КПК Українине перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність вироку. Указує на те, що неповнолітній ОСОБА_1 вчинив два кримінальні правопорушення, що виключає можливість звільнення його від покарання на підстав ст. 105 КК України, а також така поведінка свідчить про системний характер вчинення кримінальних правопорушень і відсутність в діях неповнолітнього щирого каяття та бездоганної поведінки.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.

Захисник неповнолітнього ОСОБА_1 - - адвокат Бондаренко В.Г., неповнолітній ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 у судовому засіданні вважали касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2,

ст. 185 ч. 2 КК Україниу касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418ч. 2, ст. 419 КПК Українивбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Статтею 105 ч. 1 КК України(в редакції Закону, яка діяла на час ухвалення вироку) передбачено, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості необхідно обговорювати можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.

Даний вид звільнення від покарання є найсуттєвішим проявом гуманізму: звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру може застосовуватись лише до неповнолітніх при наявності певної підстави та умов. Підставою застосування ст. 105 КК Україниє висновок суду про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. Умовами застосування зазначеної норми є: вчинення неповнолітнім злочину невеликої або середньої тяжкості; щире розкаяння у вчиненому та бездоганна поведінка на момент ухвалення вироку, які свідчать, що неповнолітній не потребує застосування покарання для досягнення мети виправлення.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1

04 та 05 листопада 2019 року вчинив два аналогічні кримінальні правопорушення, які утворюють повторність. Відповідно до ст. 12 КК України(в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч. 1 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15ч. 2, ст. 185ч. 2 КК України, - злочином середньої тяжкості.

Стаття 105 КК Українине містить заборони до застосування інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості, які утворюють повторність.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_1 визнав свою вину повністю та надав суду детальні показання про обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши зазначені обставини та дані про особу неповнолітнього

ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість його звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері, зауваживши, що саме такий вид примусового заходу виховного характеру сприятиме виправленню неповнолітнього ОСОБА_1 і буде більш дієвим та ефективним способом впливу на нього і він на даний час не потребує застосування покарання.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Нагорнюк І.Б. на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи про незаконність звільнення

неповнолітнього ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 105 ч. 1 КК України, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури Бабенкова О.Ю. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук Т.В. Матієк

1676
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0