25.09.2019 | Автор: GENTLS LAW FIRM
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Як заявити позов так, щоб захистити свої права на нерухомість? Практика Верховного Суду

Як відомо, право власності складається з трьох правомочностей: право володіння; право користування; право розпорядження.

У випадку порушення права власності та необхідності звертатись до суду за захистом порушеного права, перш за все необхідно встановити, яких з указаних правомочностей власник позбавлений, задля вибору належного та ефективного способу захисту права.

Одними з найрозповсюдженіших способів захисту права власності є віндикаційний та негаторний позови, які є взаємовиключними, тобто не можуть заявлятись одночасно.

Так, віндикаційний позов – це позов неволодіючого власника про витребування майна від незаконно володіючого невласника.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 522/7636/14-ц).

Читайте статью: Что нужно знать подозреваемым о коррупционных преступлениях

Негаторний позов – це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на наведені визначення Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц зробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

При вирішенні питання про віднесення заявленого у справі позову до віндикаційного чи негаторного, які є різновидами способів захисту права власності, поняття володіння слід розглядати як складову змісту такого права у розумінні положень ч. 1 ст. 317 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

На перший погляд нічого складного - відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Тобто, якщо хтось візьме чужий олівець і покладе собі в кишеню, то цей хтось буде його володільцем, оскільки триматиме його у себе. Якщо олівець буде повернуто особі, якій він належить, володільцем олівця стане його власник.

Однак олівець – це майно рухоме, а як бути з нерухомим майном, адже будинок або земельну ділянку в кишеню не покладеш? Як визначити, хто є володільцем нерухомого майна, щоб встановити з яким позовом звертатись до суду, з віндикаційним чи негаторним?

Це є досить важливим питанням, оскільки у випадку обрання невірного способу захисту права у позові може бути відмовлено на цій підставі.

Для прикладу, своєю постановою від 19 червня 2019 року у справі № 925/180/18 Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначивши, що суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів про задоволення даного позову, як негаторного, оскільки судами не встановлено з посиланням на відповідні підтверджуючі належні, допустимі, достовірні та достатні докази, зокрема:

- чи взагалі вступав позивач після перереєстрації на себе права власності на спірне майно у фактичне володіння ним;

- станом на момент подачі позову та прийняття рішення фактично володів спірним приміщенням позивач чи відповідач (або взагалі ніхто з них);

- з урахуванням викладеного, чи станом на момент подачі позову та прийняття рішення у позивача були перешкоди від відповідача у здійсненні щодо спірного майна саме тільки прав користування та розпорядження, чи і права володіння також.

Як встановити хто ж є володільцем нерухомого майна?

Насправді, якщо комплексно проаналізувати ряд позицій Верховного Суду, все стає на свої місця.

Так, у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має застосовуватися принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає у тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього усі повноваження власника, визначені у ч. 1 ст. 317 ЦК України, зокрема набуває і право володіння. Відтак, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Таким чином, з наведеної позиції ВП ВС вбачається, що власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише у випадку припинення державної реєстрації його права власності і перереєстрації цього права за іншою особою.

Більше того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним, навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Читайте статью:Уголовные дела о коррупции. Как защититься от надуманных обвинений

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц зазначено, що особливість права користування службовим житлом на підставі ордеру полягає, зокрема, у тому, що володільцем такого житла залишається його власник. Особа, яка користується службовим житлом, знає, що після припинення її правовідносин з роботодавцем вона зобов'язана звільнити надане ним житлове приміщення.

У іншій своїй постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

У постанові від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що зайняття земельної ділянки має розглядатися як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності, захист від якого має здійснюватися шляхом пред'явлення негаторного позову.

Чи ефективним є обраний спосіб захисту?

Також питання щодо того, який позов заявляти, віндикаційний чи негаторний, потрібно розглядати з точки зору ефективності обраного способу захисту права.

У своїй постанові від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду зазначає, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння … передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане у разі задоволення вимоги власника про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстроване право власності на цю ділянку, суд витребує останню на користь власника від вказаної особи, а не зобов`язує таку особу повернути відповідну ділянку власникові.

Отже захист судом порушеного права на підставі віндикаційного позову полягає у реєстрації за дійсним власником його права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Якщо право власності на нерухоме майно лишається зареєстрованим за дійсним власником, однак таке майно незаконно використовує інша особа, то необхідно звертатись не з віндикаційним, а з негаторним позовом, оскільки в такому разі усунення перешкод у користуванні власником своїм майном і буде ефективним способом захисту порушеного права, а рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння не матиме жодного ефекту.

Читайте статью:Особенности адвокатской защиты по уголовным делам о злоупотреблении влиянием (ст. 369-2 УК)

Источник: gentls.com

2592
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
ЕСПЧ