Оцінка шкоди заподіяної ТЗ у ДТП повинна відображати реальну вартість пошкодженого майна та враховувати його фізичний знос на момент заподіяння такої шкоди потерпілому (ВГСУ у справі № 917/468/16 від 14 грудня 2016р.)

Фабула судового акту: У цій постанові ВГСУ відступив від правової позиції ВСУ від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, на яку послалися суди нижчих інстанцій у своїх рішеннях, скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд

Користуйтесь консультацією: 5 необходимых експертиз в делах о ДТП

Аналізуйте судовий акт:

Величина втрати товарної вартості автомобілю після ДТП має враховуватись судами при визначенні фактичного розміру заподіяної шкоди власнику (Постанова ВСУ від 16 грудня 2015р. у справі №6-760цс15)

Регрес або право зворотної вимоги є завжди у особи яка відшкодувала потерпілому шкоду за винуватця ДТП (ВСУ від 16 листопада 2016р. № 6-2188цс16)

МТСБУ відшкодовує шкоду заподіяну у ДТП потерпілому невстановленим транспортним засобом, який втік та зник (ВССУ у справі № 6-2328св13)

Умови відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (ВССУ від 30 травня 2016р. у справі № 607/18544/14-ц)

Матеріальна відповідальність власника за наслідками ДТП, який не перебував за кермом, а не водія

Водій, який працює за цивільно-правовим договором, а не за трудовим договором, не може де-юре завдати шкоду третій особі під час виконання трудових обвязків і далі перекласти її відшкодування на роботодавця (ВССУ від 2 грудня 2015р.)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 917/468/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддів Дроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№917/468/16 Господарського суду Полтавської областіза позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"про стягнення суми

за участю

- позивача:Самойленко П.М. (довіреність від 12.04.2016)- відповідача:Більчук О.О. (довіреність від 15.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (далі - відповідач) 10 471,57 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплативши страхове відшкодування страхувальнику позивач отримав право вимоги до особи, яка має відповідати за наслідки дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а оскільки відповідальним є відповідач, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу, винного у ДТП, то саме відповідач зобов'язаний спалити вказану суму.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Івакіна В.О., Тихий П.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.10.2012 між позивачем (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортну № 142573Га/12н, за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1.

29.03.2013 по вул.Кірова на розі з вул.Електроною у місті Миколаєві сталася ДТП, за участю автомобіля "Мерседес Бенц", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, та транспортного засобу автомобіля "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6.

У результаті вищезазначеної ДТП автомобілю "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1 були завдані механічні пошкодження.

Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва у адміністративній справі №3/487/1012/13 від 22.04.2013 визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Згідно полісу №АВ9134284 відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7, забезпечений транспортний засіб "Мерседес Бенц", державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до страхового акта від 17.04.2013 та платіжного доручення від 18.04.2013 № 25912 на суму 36 292,07 грн., позивач виплатив страхове відшкодування на виконання робіт із ремонту автомобіля "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1 у сумі 36 292,07 грн.

Також встановлено, що відповідач відшкодував позивачу 25310,50 грн., посилаючись на розрахунок страхового відшкодування до страхового акта № 6956.03.13АВ, згідно з яким розмір матеріального збитку становить 25310,50 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності ОСОБА_7, який визнаний в установленому законом порядку винним у вчиненні ДТП, має відшкодувати позивачу збитки, які завданні внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування особі, якій вони завдані, а відповідач відшкодував позивачу виплати лише частково, тобто невідшкодованою залишилася сума, за вирахуванням франшизи 510,00 грн.: 36292,07 - 25310,50 - 510,00 = 10471,57 грн.

Між тим, судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже до позивача переходить право вимоги особи, що одержала страхове відшкодування, яке вона мала до особи, відповідальної за завдані збитки, але в межах фактичних витрат.

Відтак таке право безпосередньо пов'язується із правом вимоги особи, що одержала страхове відшкодування.

Статтею 1192 частиною 2 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 №6 в пункті 9 абзацу 4.

За вказаних обставин до позивача не могло перейти більше прав, ніж їх мала особа, що отримала страхове відшкодування.

Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 зі справи № 910/22731/14 Господарського суду міста Києва.

Разом з тим, слід зазначити, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до яких, зокрема, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Отже, поряд із вказаними вище правами позивача, обмеженими правами особи потерпілого, у відповідача існує кореспондуючий обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У зв'язку із наведеним суд касаційної інстанції вважає за необхідне на підставі положень статті 11128 Господарського процесуального кодексу України відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015, на яку послалися суди у своїх рішеннях.

Вирішуючи спір судами не дано правової оцінки документу, на підставі якого було оцінено стягнуту ними суму коштів, не досліджено питання про те, чи враховано у ньому фізичний знос пошкодженого транспортного засобу.

При цьому положеннями п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, передбачено, що значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісного транспортного засобу іноземного виробництва, крім виробництва країн СНД, строк експлуатації яких не перевищує 7 років.

Судами обох інстанцій не досліджено строк експлуатації автомобіля "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1, не встановлено коефіцієнт його фізичного зносу.

Оскільки вказані обставини мають суттєве значення щодо розміру відповідальності відповідача, судові рішення не можна залишити в силі.

Крім того, суди послались на поліс №АВ9134284, згідно з яким відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7, забезпечений транспортний засіб "Мерседес Бенц", державний номер НОМЕР_2, однак такий документ чи його копія у матеріалах справи відсутні.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

За вказаних обставин висновки судів про розмір відповідальності відповідача, є незаконним та передчасними.

Водночас відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не може встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку, що відповідно до вимог статті 1119 частини 1 пункту 3 наведеного кодексу, є підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та рішення Господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 у справі №917/468/16, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук