Обов’язок передачі відкритого виконавчого провадження виконавцю, який першим почав виконання для проведення стягнення у зведеному провадженні поширюється ЛИШЕ на органи ДВС (ВС/ВП № 904/7326/17 від 05.12.2018)

Фабула судового акту: Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 в Україні запроваджено інститут приватних виконавців.

Механізми застосування окремих норм вказаного Закону на практиці, зокрема, щодо виконання судових рішень саме зазначеним вище органом виконання наразі тільки створюються.

У рішенні, яке пропонується до уваги, Велика Палата Верховного Суду надала своє бачення та трактування окремих норм Закону при виконанні судових рішень щодо одного і того ж боржника різними органами виконання ,а саме органами Державної виконавчої служби та державним виконавцем.

У даній справі підприємство звернулось до господарського суду зі скаргою на дії приватного виконавця, мотивуючи її тим, що приватний виконавець при здійсненні виконавчих дій порушив норми ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» в частині передання виконавчих документів до ВДВС, який раніше відкрив виконавче провадження стосовно цього товариства, та винесення виконавчих документів на суму, що перевищує дозволену законом.

Суди першої та апеляційної інстанції із такими доводами погодились та вказали, що силу норм Закону України «Про виконавче провадження» наявність двох або більше зведених виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника є недопустимим, оскільки порушується принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення їх вимог.

При цьому оскільки приватний виконавець не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржник, то він зобов'язаний був передати відповідні накази органу державної виконавчої служби, який відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження.

На такі рішення приватним виконавцем було подано касаційну скаргу, яку Великою Палатою Верховного Суду було задоволено.

Обґрунтовуючи свої висновки ВП ВС вказала, що положення ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

Водночас визначені статтями 45, 46 вказаного Закону правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника.

Аналізуйте судовий акт: Вимоги щодо сплати авансового платежу за накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог є необґрунтованими (ВС/КЦС № 635/5151/17-ц від 05.09.2018)

За подання апеляційної скарги на ухвалу суду щодо оскарження дій держвиконавця судовий збір НЕ сплачується (№ 565/256/15-ц від 18.01.2018)

Надмірно тривале невиконання державним виконавцем рішення суду є підставою для стягнення моральної та іншої шкоди, при цьому відповідачем є орган ДВС де працює д/в та орган ДКС (ВСУ у справі № 6-99цс17 від 8 листопада 2017р.)

Адмінсуди не розглядають позови або скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, якщо законом, передбачений інший порядок їх оскарження (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-931цс16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7326/17

Провадження № 12-197гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Кібенко О. Р.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка ЮріяОлександровича

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02 січня 2018 року, постановлену суддею Євстигнеєвою Н. М.,

та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Широбокової Л. П., Орєшкіної Е. В., Подобєд І. М.,

за скаргоюПублічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»

на дії та бездіяльністьприватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка ЮріяОлександровича

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пріметалс Текнолоджіз Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат»

про стягнення 5 129 953,56 грн

Історія справи

Короткий зміст та підстави наведених у скарзі вимог

1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 16 листопада 2017 року, позов задоволено частково: стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріметалс Текнолоджіз Україна» (далі - ТОВ «Пріметалс Текнолоджіз Україна») заборгованість у розмірі 3 758 331,32 грн, 3 % річних у сумі 272 130,14 грн та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 60 456,92 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Видано наказ.

2. 21 грудня 2017 року ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області (далі - приватний виконавець) Лисенка Ю. О. з вимогами:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Лисенка Ю. О. в частині непередачі до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) виконавчих проваджень № 55418627, 55418622, 55418610 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця Лисенка Ю. О. в частинах: накладення арешту на кошти, що належать ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», шляхом винесення постанови від 20 грудня 2017 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 55418627; пред'явлення до банківських установ, у яких відкрито рахунки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», платіжної вимоги № 7 від 20 грудня 2017 року на суму 10 151 304,38 грн з метою примусового стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року № 904/7325/17, від 11 грудня 2017 року № 904/7327/17, від 22 листопада 2017 року № 904/7326/17, постанови приватного виконавця від 20 грудня 2017 року № 55418627;

- зобов'язати приватного виконавця Лисенка Ю. О. передати до ВДВС виконавчі провадження № 55418627, 55418622, 55418610 для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження;

- зобов'язати приватного виконавця Лисенка Ю. О. усунути допущені порушення шляхом скасування постанови від 20 грудня 2017 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 55418627; відкликання з установ банків, у яких відкрито рахунки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», платіжної вимоги № 7 від 20 грудня 2017 року на суму 10 151 304,38 грн з метою примусового стягнення коштів на підставі наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року № 904/7325/17, від 11 грудня 2017 року № 904/7327/17, від 22 листопада 2017 року № 904/7326/17, постанови приватного виконавця від 20 грудня 2017 року № 55418627.

3. На обґрунтування вимог скарги ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» посилалось на те, що приватний виконавець Лисенко Ю. О. при здійсненні виконавчих дій порушив приписи законодавства щодо передання виконавчих документів до ВДВС, який раніше відкрив виконавче провадження стосовно цього товариства, тавинесення виконавчих документів на суму, що перевищує дозволену законом.

4. Скаржник звернув увагу суду на ту обставину, що перше виконавче провадження з примусового виконання рішення про стягнення з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» коштів відкрито постановою головного державного виконавця ВДВС від 03 травня 2017 року ВП № 53873574. У цьому виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» у межах суми стягнення 3 474 302 315,07 грн та накладено арешт на все майно, що належить боржнику. Згідно з постановою державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 53873574 від 28 липня 2017 рокувиконавчі провадження № 53832028, 53873574 об'єднано у зведене виконавче провадження.

5. Приватний виконавець Лисенко Ю. О. у запереченнях на скаргу стверджував про дотримання ним вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VIII). Зазначав про відповідність своїх дій принципу диспозитивності виконавчого провадження, згідно з яким стягувач має право вільно обирати того виконавця, якому довіряє виконання судового рішення з метою задоволення своїх вимог, а також указував, що своїми діями він не порушував прав боржника.

6. ТОВ «Пріметалс Текнолоджіз Україна» у відзиві на скаргу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» посилалось на відсутність правових підстав для передачі виконавчого провадження від приватного до державного виконавця, стверджувало про наявність у нього права вільно обирати виконавця судового рішення, а також звертало увагу суду на те, що боржник не обґрунтував порушення своїх прав.

Фактичні обставини справи, установлені судами

7. 22 листопада 2017 року Господарський суд Дніпропетровської області видав наказ № 904/7326/17 про примусове виконання судових рішень про стягнення з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на користь ТОВ «Пріметалс Текнолоджіз Україна» заборгованості в розмірі 3 758 331,32 грн, 3% річних у сумі 272 130,14 грн та витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 60 456,92 грн.

8. 20 грудня 2017 року приватним виконавцем Лисенком Ю. О. винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55418627 щодо виконання згаданого наказу за заявою ТОВ «Пріметалс Текнолоджіз Україна»;

- постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 5418622 та ВП № 55418610 за наказами Господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року № 904/7325/17 та від 11 грудня 2017 року № 904/7327/17 про стягнення зПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на користь ТОВ «Пріметалс Текнолоджіз Україна» 1 537 703,65 грн боргу за поставлений товар, 113 371,05 грн 3 % річних та 24 766,12 грн витрат зі сплати судового збору, а також 3 157 134,32 грн заборгованості, 253 269,86 грн 3 % річних та 51 156,06 грн витрат зі сплати судового збору відповідно;

- постанову ВП № 55418627 про об'єднання виконавчих проваджень № 55418610, 55418622, 55418627 у зведене виконавче провадження № 55419819;

- постанову ВП № 55418627 про арешт коштів ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» при примусовому виконанні згаданих наказів Господарського суду Дніпропетровської області на загальну суму 10 151 304,38 грн.

9. Водночас на виконанні ВДВС перебувало зведене виконавче провадження № 54404570 з примусового стягнення заборгованості щодо цього ж боржника - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», що підтверджується постановою від 03 травня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 53873574 з виконання наказу № 910/2031/16 про стягнення на користь ТОВ «Метінвест Холдинг» 2 565 769,84 грн боргу, 437 385 554,08 грн пені, 155 395 326,15 грн - 3 % річних; постановою ВП № 53873574 від 03 травня 2017 року про накладення арешту на кошти боржника; постановою від 18 вересня 2017 року заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про передачу виконавчого провадження ВП № 54282626 до ВДВС для приєднання до зведеного виконавчого провадження.

10.03 січня 2018 року приватним виконавцем Лисенко Ю. О. винесено постанову ВП № 55418627 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року № 904/7326/17.

11.Указані обставини встановлені судами та не оспорюються сторонами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12.Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 02 січня 2018 року скаргу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на дії та бездіяльність приватного виконавця Лисенка Ю. О. задовольнив частково, а саме в частині виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року № 904/7326/17.

13.Суд зазначив, що в силу норм Закону № 1404-VIII наявність двох або більше зведених виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника є недопустимим, оскільки порушується принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення їх вимог.

14.Суд дійшов висновку про те, що оскільки приватний виконавець Лисенко Ю. О. не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржника - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», то він зобов'язаний був передати відповідні накази органу державної виконавчої служби, який відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження.

15.Також суд першої інстанції указав на неправомірність накладення приватним виконавцем Лисенком Ю. О. арешту на кошти на рахунку зі спеціальним режимом використання, а також на порушення приписів пункту 11 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, оскільки виконавець у період до 01 січня 2018 року прийняв на виконання за зведеним виконавчим провадженням виконавчі документи на загальну суму 10 151 304,38 грн, тоді як він обмежений законодавством меншою сумою стягнення.

16.Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 28 лютого 2018 року залишив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02 січня 2018 року без змін.

17.Погодившись із висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки приватний виконавець Лисенко Ю. О. не здійснював відкриття першого виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», то зазначене зобов'язує його передати відповідні накази на виконання органу державної виконавчої служби, який відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження.

18.Суд апеляційної інстанції послався на порушення прав боржника, який мав законні сподівання на вчинення щодо нього дій державного чи приватного виконавця відповідно до законодавства та погашення заборгованості у порядку черговості її виникнення.

19.Також суд зазначив про відсутність підстав для скасування оскаржуваної приватним виконавцем Лисенком Ю. О. ухвали у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення у цій справі, оскільки останнім (приватним виконавцем Лисенко Ю. О.) не доведено в суді таке фактичне виконання на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

20.Водночас суд апеляційної інстанції спростував висновок суду першої інстанції щодо накладення приватним виконавцем арешту на кошти на рахунку зі спеціальним режимом використання, а також не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо порушення приватним виконавцем пункту 11 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIIIстосовно обмеження суми стягнення, оскільки вважав, що таке обмеження стосується одного виконавчого документа, а не їх сукупності. Водночас апеляційний суд указав, що такі помилкові висновки суду не вплинули на ухвалення правильного та законного судового рішення по суті скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21.19 березня 2018 року приватний виконавець Лисенко Ю. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2018 року, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги на його дії та бездіяльність.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22.Узагальнені доводи касаційної скарги приватного виконавця Лисенка Ю. О. зводяться до того, що:

- суди не врахували принципу диспозитивності виконавчого провадження (стаття 2 Закону № 1404-VIII, стаття 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII), що полягає у наданні права стягувачу за виконавчим провадженням визначити орган, який буде здійснювати примусове стягнення, обираючи при цьому між державною службою та системою приватних виконавців;

- суди порушили норми матеріального права, а саме статтю 30 Закону № 1404-VIII, предметом регулювання якої є порядок виконання декількох виконавчих документів щодо одного боржника у зведеному виконавчому провадженні державними та приватними виконавцями незалежно один від одного;

- суди неправильно застосували пункти 14, 15 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), які слід розуміти як врегулювання порядку об'єднання виконавчих проваджень та приєднання до зведеного виконавчого провадження, що знаходяться саме у приватного виконавця. Також суди не врахували, що Закон № 1404-VIII та Інструкція не зобов'язують приватного виконавця передавати матеріали виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби для приєднання до зведеного виконавчого провадження;

- суди не встановили порушень прав боржника діями або бездіяльністю приватного виконавця.

Доводи інших учасників справи

23.ТОВ «Пріметалс Текнолоджіз Україна» подало відзив на касаційну скаргу, у якому погодилося з доводами касаційної скарги та просило скасувати ухвалені у цій справі судові рішення. Доводи відзиву стягувача по суті тотожні доводам, наведеним у касаційній скарзі.

24.ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважає, що із системного тлумачення статті 30 Закону № 1404-VIII та пункту 14 розділу ІІІ Інструкції вбачається, що приватний виконавець уповноважений на виконання зведеного виконавчого провадження лише в разі, якщо він першим відкрив відповідне виконавче провадження.

Рух касаційної скарги

25.Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 13 липня 2018 року на підставі частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передала справу разом з касаційною скаргою приватного виконавця Лисенка Ю. О. на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Стосовно дотримання принципу диспозитивності виконавчого провадження

26.У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Закономвипадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом № 1403-VIII.

27.Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3)

28.Пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIIIта пункт 4 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

29.Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону № 1404-VIII віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

30.Частина перша статті 27 Закону № 1403-VIII і частина друга статті 24 Закону № 1404-VIII також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом № 1404-VIII. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

31.Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону № 1404-VIII права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

32.Застосування правила щодо обов'язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.

33.На підтвердження цього висновку Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне додатково зазначити таке. Системи державного та приватного виконання судових рішень не є рівноцінними та замінними. Так, для стягувача має значення звертатися до органу державної виконавчої служби чи до приватного виконавця, адже умови співпраці з державним та приватним виконавцем різняться. Звернення до приватного виконавця забезпечує стягувачу можливість користуватися такими гарантіями і можливостями:

- обов'язкове страхування цивільної відповідальності приватного виконавця;

- можливість фінансування виконавчих витрат на виконання за власний рахунок приватного виконавця (тоді як орган державної виконавчої служби у разі недостатності авансового внеску завжди вимагає покриття додаткових витрат стягувачем);

- можливість встановлення в договорі з приватним виконавцем іншого розміру додаткової винагороди чи авансового внеску, своєчасного покриття витрат, пов'язаних зі здійсненням виконавчих дій, тобто можливість передбаченим законом способом вплинути на ефективність примусового виконання важливого для нього рішення шляхом відповідної мотивації приватного виконавця. Наведена мотивація є неможливою у разі здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби.

34.Забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.

35.Примусова передача виконавчого провадження від приватного виконавця до органів державної виконавчої служби позбавить стягувача вищенаведених прав та гарантій, установлених законодавством.

36.Необхідність передання виконавчого провадження іншому виконавцю, який перший відкрив провадження, може створити істотні ускладнення як для стягувача (наприклад, якщо виконавець, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, знаходиться у віддаленій від стягувача місцевості), так і для приватного виконавця, який буде змушений виконувати виконавчі документи по всій території України, не маючи для цього відповідних можливостей і ресурсів. Це може спричинити суттєве підвищення витрат на виконання, які буде змушений нести стягувач і які можуть бути не покриті за рахунок коштів боржника.

37.Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами приватного виконавця Лисенка Ю. С. щодо права стягувача вільно обирати орган для здійснення примусового виконання рішення - державну виконавчу службу або приватного виконавця.

Стосовно дотримання порядку виконання декількох виконавчих документів щодо одного боржника (формування зведеного провадження)

38.Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Абзацом другим частини першої цієї норми передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

39.За висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, норми зазначеної вище статті слід розглядати нерозривно, і положення другого абзацу частини першої статті 30 Закону 1404-VIII, можливо застосувати лише при відкритті приватним виконавцем першого виконавчого провадження стосовно відповідного боржника.

40.ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується із наведеним вище висновком суду, виходячи з таких міркувань.

41.Положення, викладені у двох абзацах частини першої статті 30 Закону №1404-VIII, по суті становлять два логічно завершених автономних аспекти регулювання, що відносяться до предмета цієї статті, яка визначає особливості виконання кількох рішень державним або приватним виконавцем залежно від того, до кого надійшли на виконання кілька виконавчих документів щодо одного боржника.

42.Разом з тим установлене абзацом першим частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII правило щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абзацу другого частини першої цієї ж статті про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

43.Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема неправильне застосування статті 30 Закону № 1404-VIII, предметом регулювання якої є лише порядок виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника у зведеному виконавчому провадженні державним або приватним виконавцем незалежно один від одного.

Щодо обов'язку приватного виконавця передавати матеріали виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби для приєднання до зведеного виконавчого провадження

44.Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

45.Пункт 14 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентує дії державного виконавця у випадках, якщо відкрито декілька виконавчих проваджень відносно одного боржника, та встановлює обов'язок перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

46.У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або ВДВС, виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

47.Згідно із пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції об'єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

48.Виходячи із змісту наведених вище норм Інструкції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у разі зведеного виконавчого провадження приватний виконавець, на якого розповсюджується дія цієї Інструкції, повинен діяти відповідно до положень пункту 14 розділу ІІІ, тобто приєднати виконавче провадження до зведеного, зокрема до того, яке першим відкрите чи перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

49.ВеликаПалата Верховного Суду вважає такий висновок суду апеляційної інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

50.Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції вона розроблена відповідно до законів № 1403-VIII та №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

51.Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

52.Так, положення Закону № 1404-VIII не зобов'язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

53.Натомість частина п'ята статті 5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

54.Системний аналіз норм законів № 1403-VIII і 1404-VIII свідчить про те, що закодавством визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника;допустив можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями у випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа, тоді як Інструкція не може визначати такого обов'язку.

55.Окрім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з огляду на таке.

56.Закони № 404-VIII, № 1403-VIII та Інструкція фактично визначають три ключові процедури (механізми), пов'язані з рухом виконавчого документа та виконавчого провадження між приватними виконавцями та/або органами державної виконавчої служби, а саме «об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження», «передача виконавчого документа» та «передача виконавчого провадження».

57.Так, механізм об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений статтею 30 Закону № 1404-VIII та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися:

- органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII, пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження);

- приватним виконавцем згідно з абзацом другим частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII, пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції (формування зведеного виконавчого провадження та приєднання до нього наступних проваджень у випадку звернення до цього ж приватного виконавця стягувача чи стягувачів з виконавчими документами щодо одного й того ж боржника).

При цьому в обох зазначених цих випадках згоди стягувача на формування зведеного виконавчого провадження чи приєднання до нього інших проваджень не потрібно, оскільки не йдеться про зміну виконавця.

58.Передача виконавчого документа визначається, зокрема, частиною п'ятою статті 5 Закону № 1404-VIII та розділом V Інструкції та може здійснюватися:

- від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця;

- від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби;

- від одного приватного виконавця до іншого.

Причому в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача (принцип диспозитивності).

59.Порядок передачі виконавчого провадження визначається статтями 42 і 44 Закону № 1403-VIII. Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема в разізупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

60.Принцип передачі виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, повною мірою не може бути реалізований щодо приватних виконавців, оскільки вони мають низку обмежень у своїй діяльності, зокрема:

- щодо змісту рішень (частина друга статті 5 Закону № 1404-VIII містить перелік рішень, які можуть виконуватися лише державними виконавцями. За змістом цієї норми до таких рішень фактично відносяться рішення, де боржником чи стягувачем є держава, або здійснюється виконання рішень адміністративних судів, рішень Європейського суду з прав людини, рішень про виселення та вселення фізичних осіб, рішень про конфіскацію майна, рішень, де боржники - діти або недієздатні особи та інші);

- щодо кількості виконавчих документів (згідно з пунктом 1 частини третьої статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця);

- щодо суми стягнення (протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (абзац тринадцятий частини другої статті 5 Закону № 1404-VIII).

61.Таким чином, поширення на приватних виконавців дії правила щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприйнятним з огляду на мету реформи системи примусового виконання рішень - дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.

62.Виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача. Розглядаючи скаргу боржника на дії та бездіяльність приватного виконавця, суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування положень законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, не врахували принципу диспозитивності виконавчого провадження, щопризвело до помилкових висновків стосовно виникнення у приватного виконавця Лисенка Ю. О. обов'язку передати виконавче провадження до ВДВС, який відкрив перше виконавче провадження щодо ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», натомість такі дії вчиняються лише за заявою стягувача.

Щодо черговості задоволення вимог стягувача

63.Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що, виходячи із системного аналізу норм Закону № 1404-VIII, наявність двох або більше зведених виконавчих проваджень щодо одного і того самого боржника є недопустимим, оскільки порушується принцип черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів.

64.ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується із наведеними вище висновками судів попередніх інстанцій та зауважує на тому, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті 46 Закону № 1404-VIII, визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки Закон № 1404-VIIIпрямо цього не передбачає. Такий висновок випливає також із положень інших чинних нормативно-правових актів:

- виконання виконавчих документів банком шляхом списання коштів з рахунку за датою надходження (банк не виконує їх відповідно до черговості, передбаченої статтею 46 Закону № 1404-VIII, а виконує відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом, згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України, пунктом 10.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин);

- звернення стягнення на майно здійснюється відповідно до черговості накладення арешту (закони № 1404-VIII, «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначають обмеження щодо можливості звернення стягнення на майно, обтяжене (арештоване) іншими виконавцями).

65.Окрім того, якщо виконавець чи стягувач, отримавши інформацію про наявність декількох виконавчих проваджень чи арештів одного і того ж майна, виявить, що майна боржника не вистачає на покриття всіх вимог, має бути ініційована процедура банкрутства. Поширення дії статті 46 Закону № 1404-VIII на всю систему примусового виконання означатиме, що створюється друга конкурсна черговість задоволення вимог кредиторів, аналогічна тій, яка вже запроваджена законодавством про банкрутство.

66.Отже, передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

67.Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що відповідають вимогам закону, посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність обов'язку у приватного виконавця Лисенка Ю. О., який не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржника - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», передати відповідні накази органу державної виконавчої служби, що відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження, тоді як висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є помилковими.

Щодо порушення прав боржника під час виконання судового рішення

68.Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

69.Суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував помилковий висновок суду першої інстанції про порушення прав ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»,яке, на думку суду, полягало у накладенні приватним виконавцем арешту на кошти на рахунку зі спеціальним режимом використання. При цьому апеляційний суд не встановив порушення виконавцем пункту 11розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII щодо здійснення виконання рішень, за якими сума стягнення перевищила передбачений законом розмір.

70.Разом з тим необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про порушення прав ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», яке апеляційний господарський суд вбачав у законних сподіваннях боржника на вчинення дій щодо нього державним чи приватним виконавцем відповідно до законодавства та погашення заборгованості в порядку черговості її виникнення.

71.Так, виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (частина друга стаття 15 Закону № 1404-VIII), а розподіл грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) відповідно до положень статей 45, 46 цього Закону здійснюється у встановленій черговості вже після їх стягнення з боржника.

72.Суд апеляційної інстанції не навів правової підстави свого висновку виконання судових рішень щодо стягнення з боржника коштів саме в порядку черговості виникнення заборгованості та не обґрунтував порушення його прав з огляду на обов'язковість виконання судових рішень.

73.Звертаючись до суду на підставі статті 339 ГПК України, боржник не довів наявності порушень своїх прав рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі. Крім того, у поданих приватним виконавцем Лисенком Ю. О. додаткових поясненнях до касаційної скарги він обґрунтував наявність достатніх коштів у боржника для задоволення всіх виконавчих проваджень, що перебували (та перебувають) на той час у ВДВС, що також свідчить про відсутність порушень прав боржника.

74.Викладене свідчить про те, що, розглядаючи скаргу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на дії та бездіяльність приватного виконавця Лисенка Ю. О. в частині виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року № 904/7326/17, суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування положень статті 4 Закону № 1403-VIII, статей 2, 30 Закону № 1404-VIII, пунктів 14, 15 розділу ІІІ Інструкції, та порушили статтю 339 ГПК України, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

75.Додатково слід зазначити, що це провадження стосується здійснення господарськими судами судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у справі № 904/7326/17, у частині виконання приватним виконавцем Лисенком Ю. О. наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року.

76.Аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 339 340 ГПК України, дає підстави для висновку про те, що якщо скаргу подано на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавцящодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення.

77.У постанові від 14 березня2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18) ВеликаПалата Верховного Суду розглянула питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця та зробила висновок про те, що вказані справи мають розглядатися в порядку того судочинства, у якому постановлено судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, і це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.

78.Пред'явлення ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» у скарзі на дії та бездіяльність приватного виконавця Лисенка Ю. О. вимог у частині виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017 року № 904/7325/17, від 11 грудня 2017 року № 904/7327/17 здійснено поза межами цих справ, а тому судовий контроль за виконанням цих судових рішень не підлягає здійсненню в межах справи № 904/7326/17.

Відступ від правового висновку ВеликоїПалати Верховного Суду

79.У постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18) ВеликаПалата Верховного Суду зробила висновок про те, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких ці судові рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та незалежно від кількості стягувачів. Такий висновок зроблено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18); від 17 жовтня 2018 року у справах № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18) та № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18).

80.Ураховуючи викладені вище аргументи, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного у згаданих постановах, шляхом його уточнення. Стаття 30 Закону № 1404-VIIIпередбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Щодо суті касаційної скарги

81.Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

82.Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

83.Підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

84.За вказаних обставин касаційну скаргу слід задовольнити, а судові рішення, що оскаржуються, скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця.

Висновок щодо застосування норм права

85.Стаття 30 Закону № 1404-VIII передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

86.Передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 - 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2018 року у справі № 904/7326/17 скасувати та ухвалити нове рішення.

3. У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Соборна, 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенка Юрія Олександровича (АДРЕСА_1, посвідчення НОМЕР_2 видане 30 травня 2017 року Міністерством юстиції України, паспорт НОМЕР_1) 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.