Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 06.06.2018 року у справі №927/395/13 Ухвала КГС ВП від 06.06.2018 року у справі №927/39...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/395/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді виконує помічник судді - Зварич Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018р.

у складі колегії суддів: А.І. Тищенко - головуючий, Ю.Б. Михальська, І.М.

Скрипка

та на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 07.03.2018р.

суддя: С.В. Белов

за скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

за позовом прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та 2) публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

про стягнення заборгованості в сумі 1 544 147,47 грн.

за участю представників:

від позивача-1: не з'явився,

від позивача-2: Конопліцький І.В.,

від відповідача: Комлаш В.М.,

від прокуратури: Рядчик А.В.,

від ДВС: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.05.2013р. у справі №927/395/17 позов прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Облтеплокомуненерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 1 387 096,15 грн. основного боргу, 5 553,93 грн. інфляційних, 28 098,51 грн. 3% річних та 776,77 грн. пені.; в решті позову відмовлено; стягнуто з ПАТ "Облтеплокомуненерго" на користь державного бюджету 30 882,95 грн. судового збору.

31 травня 2016 р. на виконання рішення видано відповідні накази.

02 березня 2018р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до господарського суду Чернігівської області скаргу на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області Ленько А.М. В поданій до суду скарзі скаржник просив суд визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області Ленько А.М. щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження №15700088, в частині стягнення заборгованості за наказом господарського суду Чернігівської області №927/395/13 від 31.05.2013р. ; зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області Ленько А.М., скасувати винесену 15.02.2018р. головним державним виконавцем постанову в межах зведеного виконавчого провадження №15700088, в частині стягнення заборгованості за наказом господарського суду Чернігівської області № 927/395/13 від 31.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.03.2018р. у справі №927/395/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018р., скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від
02.03.2018р. №14/5-522В на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що скаргу подано з пропуском встановленого ст. 341 ГПК України десятиденного строку.

Суди вказали, що постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від
15.02.2018р. ЗВП №15700088 стягувач отримав 19.02.2018р. Таким чином, строк оскарження постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 15.02.2018р. розпочався з 20.02.2018р. і закінчився 01.03.2018р. Проте скарга на дії органу ДВС відправлена 02.03.2018 р.

Крім того, суди зазначили, що скаржник не подав до суду заяву про поновлення строку.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу місцевого господарського суду та постанову господарського суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що згідно з ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Таким чином, строк на їх оскарження спливає 03.03.2018р., а не
01.03.2018р., як помилково зазначили суди.

Скаржник стверджує про невірне застосування судами норми ст. 341 ГПК України, оскільки в даному випадку підлягає застосуванню ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", яка є спеціальною нормою.

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018р. та на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 07.03.2018р. у справі №927/395/13, та призначено її до розгляду на 27.06.2018р.

Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури у поясненнях на касаційну скаргу зазначає, що господарський суд першої інстанції встановив наявність колізії правової норми щодо оскарження дій посадових осіб органу ДВС та визначив за необхідне застосувати правила врегулювання такої колізії як темпоральної.

Проте, на думку прокуратури, виходячи зі змісту норм, які утворили колізію, така колізія є змістовною (сутнісною), яка виникає внаслідок введення в дію загальних і спеціальних (виняткових) актів, коли норма одного акта суперечить нормі іншого акта через частковий збіг обсягів їх регулювання, викликаний специфікою суспільних відносин. Для подолання такої колізії встановлено загальний принцип: норма спеціального (виняткового) акта скасовує дію норми загального акта, за умови, що спеціальний акт формально не відмінений.

Поряд з цим, якщо розглядати дану колізію як змішану колізію двох видів, збіг темпоральної і змістовної колізій, що виникає внаслідок введення в дію загальної норми пізніше від спеціальної тим самим державним органом, то загальним правилом подолання змішаних колізій встановлено принцип, відповідно до якого спеціальна норма має перевагу перед загальною, яка введена в дію після неї.

Таким чином, на думку прокуратури, судами попередніх інстанцій невірно визначено принцип врегулювання такої колізії, у результаті чого постанову та ухвалу прийнято з неправильним застосуваннями норм процесуального права.

Розглядаючи вищевказану касаційну скаргу, Верховний Суд встановив наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ст. 339 ГПК України, порушено їхні права.

За положеннями ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно зі ст. 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Між тим, розділ X Закону України "Про виконавче провадження" встановлює порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З наведеного вбачається існування між нормами ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 341 ГПК України правової колізії щодо строку оскарження рішень та дій/бездіяльності органів виконавчої служби.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (рішення ЄСПЛ від 11.04.2013р. "Вєренцов проти України").

Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд вважає, що питання визначення процесуального строку, встановленого різними законодавчими актами, щодо однієї і тієї ж процесуальної дії, є виключною правовою проблемою з огляду на наявну правову колізію.

Дана колізія виникла між нормою кодифікованого процесуального закону та нормою спеціального закону.

При цьому, Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до процедури вчинення дій по виконанню судових рішень та оскарженню вказаних дій. Визначений в ньому строк на оскарження дій становить десять робочих днів.

Господарський процесуальний кодекс України є спеціальним по відношенню до розгляду скарг про оскарження дій в судовому порядку, і прийнятий пізніше Закону України "Про виконавче провадження". Між тим, встановлений в ньому строк в 10 календарних днів обмежує право скаржника, яке було йому надане Закону України "Про виконавче провадження" України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, колегія суддів визначилася, що вирішення вказаної проблеми повинно бути здійснене Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 233, 234, 235, ч. 5 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №927/395/13 за позовом прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 1 544 147,47 грн. передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст