ВС/ОП КГС: Щодо алгоритму здійснення розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею (ВС/ОП КГС від 21.02.2021 у справі № 910/1524/19)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
ВС/ОП КГС: Щодо алгоритму здійснення розрахунку штрафу за  несвоєчасну доставку вантажу залізницею (ВС/ОП КГС від 21.02.2021 у справі № 910/1524/19) - 0_19709700_1617667811_606ba6e330249.png

Аналізуйте судовий акт: У Верховному Суді різна судова практика вирішення спорів з позовами до АТ «Українська залізниця» про стягнення штрафу за прострочення залізниці у доставці вантажу щодо алгоритму розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, а саме ставки, виходячи з якої обчислюється сума штрафу - від провізної плати (графі 31 залізничних накладних) чи від загальної суми платежів, сплачених відправником за перевезення вантажу залізницею (графа 34 залізничних накладних)

Згідно правової позиції постанови колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/10848/18 суми штрафу розраховуються у відсотковому співвідношенні від провізної плати (10%, 20%, 30%) залежно від кількості діб прострочення за кожною із залізничних накладних, на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу залізницею.

Згідно правової позиції постанови колегії суддів від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, постанови колегії суддів від 09.09.2019 у справі №910/14170/18, постанови колегії суддів від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 штраф, нараховується на загальну суму плати за перевезення, що її було погоджено сторонами в договорі, яка поряд з платою за перевезення навантаженого вагону перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, включала плату за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому станах як додатковий збір за надані залізницею послуги, пов`язані з перевезенням вантажу до станції призначення.

У справі №910/1524/19 предмет спору і суб’єктний склад були подібні вищезазначеним справам, позов про стягнення штрафу обґрунтовувався тим, що УЗ в період з вересня по листопад 2018 року на підставі договору про надання послуг відвантажено на користь позивача вантаж (вугільну продукцію) за рядом залізничних накладних, відповідно до яких доставка вантажу зі станцій відправлення відбулася з простроченням терміну доставки, встановленого пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафу згідно з пунктом 116 Статуту залізниць України на суму, що відповідає ціні позову. Справа №910/1524/19 була розглянута Об’єднаною палатою Касаційного господарського суду, яка в пунктах 21-29 мотивувальної частини своєї постанови від 21.02.2021 навела правові висновки щодо розмежування понять "провізна плата" та "інші платежі" як різновиди платежів, що сплачуються відправником на користь залізниці та відображаються у відповідних графах (31-33, 35-37) залізничної накладної та визнала за необхідне відступити від правових позицій Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 09.09.2019 у справі №910/14170/18 та від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 щодо обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, виходячи із загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної, та зауважила на необхідності здійснення розрахунків штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу.

Аналізуйте судовий акт: Чи є неповернутий аванс «грошовим зобов’язанням»? Або, з якого моменту можно вимагати його повернення, з урахуванням компенсацій, передбачених ст. 625 ЦКУ? (ВС/КГС по справі №918/631/19 від 22.09.2020)

Стаття 232 ГК України визначає строк та порядок нарахування пені, а не строк та порядок закінчення позовної давності щодо пені, який визначається статтями 254, 258 ЦК України (ВС/КГС у справі 902/959/19 від 20 серпня 2020р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1524/19

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго",

представник - адвокат Пінчук-Ніколайчук Ю.В. (довіреність №78/ЗЕ/2020 від 31.12.2019)

відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця"

представник - адвокат Гачак І.О. (довіреність №Ц/6-44/17-20 від 17.01.2020)

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 23.09.2019

у складі колегії суддів: Майданевич А.Г. (головуючий), Жук Г.А., Сулім В.В.

та рішення Господарського суду міста Києва

від 11.07.2019

у складі судді Приходько І.В.

у справі №910/1524/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 1 184 774, 59 грн.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. 07.02.2019 поштовим відправленням Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (далі - АТ "ДТЕК Західенерго", позивач) звернулося до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) з позовом про стягнення 1 184 774, 59 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з вересня по листопад 2018 року відповідачем - АТ "Українська залізниця" на підставі договору про надання послуг №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 відвантажено на користь позивача - АТ "ДТЕК Західенерго" вантаж (вугільну продукцію) за рядом залізничних накладних, відповідно до яких доставка вантажу зі станцій відправлення відбулася з простроченням терміну доставки, встановленого пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (зі змінами та доповненнями); зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафу згідно з пунктом 116 Статуту залізниць України на суму, що відповідає ціні позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 11.07.2019 рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково; стягнено з АТ "Українська залізниця" на користь АТ "ДТЕК Західенерго" суму штрафу в розмірі 1 183 285, 69 грн. та судовий збір в розмірі 17 749, 29 грн.; в іншій частині в позові відмовлено.

3.1. Розглядаючи позовні вимоги, місцевий суд встановив, що 16.02.2018 між позивачем - АТ "ДТЕК Західенерго" (замовник) та відповідачем - ПАТ "Українська залізниця" (перейменоване в АТ "Українська залізниця"), як перевізником, укладено договір про надання послуг №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги; надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (пункти 1.1, 1.3 договору).

3.2. Судом встановлено, що впродовж вересня - листопада 2018 року ПАТ "Українська залізниця" здійснило перевезення на адресу (відвантажило на користь) АТ "ДТЕК Західенерго" вугільну продукцію за такими залізничними накладними: №№ 47519608, 47519632, 51990646, 52059763, 52075082, 52077468, 52177516, 52226560, 52234234, 52244472, 52244480, 52281672, 52284247, 45928504, 52452158, 52481561, 52560281, 52563665, 52566213, 52566221, 52566247, 52566254, 52566270, 52566569, 52569811, 52569837, 52569845, 52569852, 52569928, 52570017, 52570041, 52619160, 52619178, 52692266, 52692274, 52692357, 52697232, 52697240, 52715802, 52814621, 52879855, 52883139, 52884293, 52884301, 52884343, 52884350, 52887452, 52888633, 52888708, 52909835, 52909850, 52909900, 52939253, 52954864, 35463256, 47466545, 47637335, 52071529, 52083128, 52115250, 52166972, 52182490, 52183175, 52339611, 52339652, 52349982, 52351129, 52468824, 52475068, 52492725, 52558277, 52558301, 52558327, 52662541, 52664844, 52664877, 52667359, 52818317, 52924701, 47381975, 47578091, 47578109, 47578125, 47581525, 47581533, 47581541, 51939247, 51939411, 51939452, 51958155, 52039229, 52054822, 52055076, 52064946, 52068889, 52075082, 52075736, 52077088, 52077476, 52092434, 52092459, 52094133, 52094240, 52094257, 52094281, 52094299, 52094323, 52098332, 52108164, 52108180, 52108198, 52108206, 52112307, 52112323, 52112331, 52129111, 52131075, 52141801, 52141819, 52167053, 52182524, 52186350, 52207818, 52235421, 52245537, 52281672, 52346640, 52346640, 45756376, 45928587, 52407327, 52407327, 52407327, 52421013, 52443181, 52471463, 52484623, 52519774, 52523495, 52523503, 52523529, 52523529, 52523529, 52523529, 52534906, 52538113, 52538121, 52553807, 52635570, 52642915, 52676939, 52692357, 52701620, 52713039, 52715588, 52715802, 52756616, 52763240, 52813326, 52884343, 52903226 та досильними залізничними накладними: №№ 33660713, 33678558, 35195148, 47682588, 35157023, 33687823, 52065604, 47639190, 52083250, 44430601, 47652949, 44430593, 52083243, 44447027, 33781030, 35514785, 44446987, 44430585, 35284330, 33897950, 40426041, 44458321, 40426983, 40426579, 47763511, 35316801, 52143781, 44490050, 33837253, 44508471, 44442416, 47864160, 44442432, 44442424, 40091894, 47970959, 52237260, 44442572, 33890328, 45015583, 45015575, 44490183, 44490217, 52394947, 45281128, 45224284, 40999823, 34241612, 34241455, 52454188, 45445632, 34036558, 44442796, 52483047, 45444122, 52492949, 34065359, 52568367, 44706497, 52599156, 52599206, 52690021, 44866093, 44706463, 52597176, 52600905, 45712932, 45713674, 52647559, 45819141, 44706562, 34324033, 45969128, 34218800, 34294025, 45920840, 34251678, 52780426, 45994571, 34344663, 46130555, 46309530, 52948809, 46359162.

3.3. Спір у справі виник щодо правомірності покладення позивачем на відповідача відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 184 774, 59 грн. за несвоєчасну доставку вантажу відповідно до зазначених залізничних накладних.

Заперечуючи проти позову, відповідач аргументував власним розрахунком штрафу та зауважив, що відсотки штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею повинні відраховуватися від провізної плати, яка зазначається в пункті 31 залізничної накладної або у відомості вагонів, однак, позивачем у розрахунку заявлені суми штрафу, які розраховано не тільки від провізної плати, а ще від додаткових зборів, тобто суми, яка міститься у графі 34 залізничних накладних.

3.4. Місцевий суд зазначив, що відповідно до Розділу 3 договору про надання послуг №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018, укладеного між сторонами, розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається із: плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

Керуючись приписами пункту 116 Статуту залізниць України та з огляду на те, що сторони спору в пункті 3.2. договору про надання послуг №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 погодили складові розміру плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (відповідача) та позивачем сплачено відповідачу вартість перевезення, визначену сторонами в договорі, суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу має здійснюватися виходячи із розміру плати, визначеної в пункті 34 спірних залізничних накладних, та зазначив, що така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18 у подібних правовідносинах.

3.5. Місцевим судом спростовано доводи відповідача-залізниці про відсутність його вини в частині прострочення доставки вантажу по тих вагонах, які були відчеплені для усунення несправностей та по яких були складені повідомлення форми ВУ-23М, з посиланням на збільшення термінів доставки вантажу по таких накладних, з огляду на те, що в силу пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та про тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції; однак, повідомлення про ремонт вагона форми ВУ-23М не можуть вважатися доказами порушення строків доставки вантажу з незалежних від відповідача причин.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність підстав, які б надавали залізниці право на збільшення терміну доставки вантажу, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки відповідач не довів, що обставини, які зумовили прострочення доставки вантажу, сталися не з вини залізниці.

3.6. Разом з тим, суд прийняв доводи відповідача в частині того, що штраф в розмірі 1488, 90 грн., нарахований позивачем за прострочення доставки вантажу на підставі відомостей з накладної №52059763, не підлягає стягненню, оскільки в матеріалах справи відсутня досильна накладна до основної накладної, обов`язкова наявність якої у випадку відчеплення вагону через його несправність та подальшого направлення за призначенням після усунення несправності прямо передбачена пунктом 6.9 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644; відтак, позовні вимоги в цій частині є недоведеними належними та допустимими доказами.

3.7. Приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 1 183 285, 69 грн. штрафу як відповідальності відповідача-залізниці за прострочення доставки вантажу, суд першої інстанції виходив з того, що вантаж за наявними у матеріалах справи залізничними накладними було доставлено позивачу з порушенням терміну, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, водночас, повідомлення про ремонт вагона форми ВУ-23М не є доказами порушення строків доставки з незалежних від відповідача причин.

3.8. Місцевий суд розглянув клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем суми штрафу на 50% в порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та зважаючи на заперечення позивача проти вимог відповідача і виходячи з фактичних обставин справи не вбачав правових підстав для зменшення суми штрафних санкцій, що підлягають до стягнення з відповідача за результатами розгляду спору по суті.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 23.09.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі №910/1524/19 змінено, викладено резолютивну частину рішення у такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15; ідентифікаційний код 23269555) суму штрафу у розмірі 1 178 948 (один мільйон сто сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 59 коп. та 17 684 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 60 коп. витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15; ідентифікаційний код 23269555) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 29 коп.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/1524/19 повернути до Господарського суду міста Києва.".

4.1. Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, частково не погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі, у зв`язку з чим змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 11.07.2019 та зменшив суму позовних вимог щодо нарахування штрафу, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, до 1 178 948, 59 грн.

4.2. При розгляді спору у справі №910/1524/19 апеляційним судом встановлено, що відповідно до календарних дат прибуття вантажу на станцію призначення згідно із залізничними накладними (графа 51 у накладних) та доданого до позовної заяви розрахунку розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів залізницею, вбачається, що вантаж було доставлено відповідачем із порушенням термінів доставки, встановлених пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів; зазначене підтверджується календарними штемпелями на кожній окремій накладній, доданій до позовної заяви.

Апеляційний суд встановив, що позивач у позовній заяві навів детальний розрахунок, відповідно до якого загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу складає 1 184 774, 59 грн., однак, заперечуючи проти здійсненого позивачем розрахунку та посилаючись на власний розрахунок штрафу, відповідач зауважив, що відсотки штрафу повинні відраховуватися від провізної плати, яка зазначається в пункті 31 залізничної накладної або у відомості вагонів, тоді як позивачем у розрахунку заявлені суми штрафу, які розраховані не тільки від провізної плати, а ще від додаткових зборів, тобто з суми, яка міститься у графі 34 залізничних накладних.

Доводи відповідача щодо помилковості здійсненого позивачем розрахунку суми штрафу за прострочення доставки вантажу залізницею суд апеляційної інстанції спростував з посиланням на те, що в пункті 3.2 договору про надання послуг №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 сторони погодили складові розміру плати за перевезення, яка зазначається в пункті 34 залізничних накладних, і саме виходячи з розміру такої плати розраховується сума штрафу як відповідальність за прострочення термінів доставки вантажу залізницею згідно пункту 116 Статуту залізниць України.

4.3. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що повідомлення про ремонт вагона форми ВУ-23М не є доказами порушення строків доставки вантажу з незалежних від відповідача причин та не підтверджують наявності підстав, які б надавали відповідачу право на збільшення терміну доставки вантажу, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обставини, які зумовили прострочення доставки вантажу, сталися не з вини залізниці.

4.4. Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума штрафу в розмірі 1 488, 90 грн., нарахована позивачем за прострочення доставки вантажу на підставі відомостей з накладної №52059763, визнана місцевим судом такою, що не підлягає стягненню, оскільки в матеріалах справи відсутня досильна накладна до основної накладної, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є недоведеними; апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції та не вбачав підстав для скасування рішення від 11.07.2019.

4.5. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що за доводами апеляційної скарги відповідача нарахування позивачем 4 337, 10 грн. штрафу за накладною №52167053 є безпідставним, оскільки вагон №53171716 не перевозився; зазначені доводи суд визнав обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутня досильна накладна до основної накладної, яка є обов`язковою у випадку відчеплення вагону під час його перевезення залізницею, що стало підставою для відмови в цій частині позовних вимог та зміни рішення місцевого суду 11.07.2019 в цій частині.

4.6. Доводи відповідача за змістом апеляційної скарги про те, що позивач нараховував штраф за один день прострочки доставки вантажу суд апеляційної інстанції спростував як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи; водночас, суд дійшов висновку, що доведеною та обґрунтованою належними та достатніми доказами є сума штрафу в розмірі 1 178 948, 59 грн. (1 184 774, 59 грн. - 1 488, 90 грн. - 4 337, 10 грн.), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення доставки вантажу залізницею на підставі договору про надання послуг №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018.

4.7. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення суми штрафу, що підлягає до стягнення з відповідача на 50%, за недоведеністю відповідачем існування обставин, що є підставою для зменшення штрафу в порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України належними та достатніми доказами.

Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 07.10.2019 поштовим відправленням АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі №910/1524/19, в якій просило прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження, передати справу №910/1524/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою приведення судової практики у відповідність до висновків Верховного Суду у справах №910/10848/18 та №910/10427/18 та відступу від висновку Верховного Суду у справі №910/9765/18 щодо застосування приписів пункту 116 Статуту залізниць України щодо нарахування штрафу за прострочення доставки вантажу залізницею, скасувати прийняті по суті спору судові рішення у справі №910/1524/19 про часткове задоволення позову та передати справу на новий розгляд до місцевого суду. Відповідач доводив неправильне застосування судами приписів статей 614, 908, 916 Цивільного кодексу України, статей 218, 307, 313 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 57, 116 Статуту залізниць України та статей 74, 76, 77, 163 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні спору щодо підставності застосування до відповідача відповідальності за порушення строків доставки вантажу залізницею.

5.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1524/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Бенедисюка І.М. - головуючого, Булгакової І.В., Малашенкової Т.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019.

5.2. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2019 колегією суддів у складі Бенедисюка І.М. - головуючого, Булгакової І.В., Малашенкової Т.М. відкрито касаційне провадження у справі №910/1524/19 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" та призначено її розгляд на 21.11.2019 о 10:00.

5.3. У зв`язку з відпусткою суддів Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1524/19 визначено колегію суддів у складі Бенедисюка І.М. - головуючого, Колос І.Б., Львова Б.Ю., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2019.

5.4. Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2019 колегією суддів у складі Бенедисюка І.М. - головуючого, Колос І.Б., Львова Б.Ю. справу №910/1542/19 разом із касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

5.5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1524/19 визначено колегію суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019.

5.6. У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В.П. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1524/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019.

5.7. Ухвалою від 10.12.2019 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г. прийняла до розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №910/1524/19 за позовом ПАТ "ДТЕК Західенерго" до АТ "Українська залізниця" про стягнення 1 184 774, 59 грн., касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019, та призначила розгляд касаційної скарги в режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області 07.02.2020 о 10:00.

5.8. У зв`язку з проведенням 07.02.2020 Пленуму Верховного Суду, розгляд справи №910/1524/19 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019, призначений на 07.02.2020 о 10:00, не відбувся.

Розгляд справи №910/1524/19 перенесено на 21.02.2020 о 10:30 в режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області, про що сторін у справі 05.02.2020 повідомлено телефонограмами.

5.9. У зв`язку з виходом судді Селіваненка В.П. з лікарняного автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1524/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020.

5.10. Розгляд справи №910/1524/19 колегією суддів об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у судовому засіданні 21.02.2020 відбувся в режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області.

Підстави для передання справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

6. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Бенедисюка І.М., Колос І.Б., Львова Б.Ю. під час розгляду касаційної скарги відповідача у справі №910/1524/19, спір у якій виник щодо правомірності нарахування позивачем штрафу за прострочення відповідача у доставці вантажу відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, дійшла висновку про необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18 (колегія суддів у складі Стратієнко Л.В., Баранця О.М., Ткача І.В.) про застосування у подібних правовідносинах статей 307, 313 ГК України, пунктів 6, 116 Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, щодо розмежування понять "провізна плата" та "інші платежі", що включають вартість послуг залізниці, пов`язаних з перевезенням вантажу, з огляду на необхідність встановлення суми, від якої необхідно нараховувати штраф за прострочення доставки вантажу.

Зазначена колегія суддів зауважила, що у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18 колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в пункті 3.2 укладеного між позивачем та відповідачем договору №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 сторонами узгоджено механізм нарахування провізної плати, з огляду на що Верховний Суд у справі №910/9765/18 дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок штрафу було перевірено судами та встановлено його відповідність пункту 116 Статуту залізниць України та пункту 3.2 договору №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018.

6.1. При розгляді справи №910/1524/19 колегія суддів Верховного Суду зазначила, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини доставки вантажу відповідачем на користь позивача з порушенням термінів доставки, визначених пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, що є підставою для нарахування штрафу відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за прострочення доставки вантажу; відповідно до пункту 3.2 договору сторони спору погодили розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника, до складу якої входить плата за перевезення навантаженого вагону перевізника та суми компенсаційних витрат перевізника на перевезення вагону у порожньому стані, а також плати за використання вагону перевізника.

З посиланням на приписи частини 1 статті 307 та частини 1 статті 311 ГК України, а також Загальних положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 №317, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що державне регулювання розміру тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом є законодавчим обмеженням сторін щодо вільного визначення у договірному порядку вартості послуги з перевезення вантажу; договір, укладений між сторонами перевезення, не може змінити базові тарифні ставки провізної плати, а сторони такого договору при визначенні вартості перевезення вантажу мають керуватися зазначеними нормативно-правовими актами. Провізною платою є вартість послуги з перевезення вантажу (без урахування вартості додаткових зборів за послуги з перевезення), розмір якої вказується у графі 31 кожної залізничної накладної, а зазначені нормативні акти чітко розмежовують поняття "провізна плата", яка є державнорегульованим тарифом за послуги з перевезення вантажів, та "інші платежі", які справляються за надання інших, пов`язаних з перевезенням послуг; водночас, погоджена сторонами в пункті 3.2 договору №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 вартість послуги перевезення, яка включає в себе додаткові збори, не є провізною платою.

Зважаючи на те, що відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, розмір штрафу, що підлягає до сплати на користь одержувача, встановлюється у відсотках до суми провізної плати, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним здійснення нарахування штрафу саме від суми провізної плати, вказаної у конкретній залізничній накладній, на підставі якої здійснювалось перевезення, що відповідає положенням пунктів 6, 23 Статуту залізниць України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача

7. Не погоджуючись з прийнятими у справі №910/1524/19 рішеннями по суті спору, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій зазначив про порушення місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права та невідповідність їх висновків про часткове задоволення позову дійсним обставинам справи.

7.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив про те, судами першої та апеляційної інстанцій помилково відхилено доводи відповідача щодо безпідставного стягнення з нього 156 863, 39 грн. штрафу, виходячи з сум додаткових зборів, які не передбачено пунктом 116 Статуту залізниць України.

7.2. Відповідач зауважив, що в силу приписів пункту 116 Статуту залізниць України, визначений цією нормою штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув; водночас, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної (пункт 8 Правил видачі вантажів). Разом з тим, місцевий та апеляційний суди не звернули увагу на те, що ряд залізничних накладних (згідно з додатком №1 до касаційної скарги) містять відмітку про те, що вантаж було вивезено одержувачем із залізничної станції на другу-третю добу після одержання позивачем повідомлення відповідача про прибуття вантажу (відмітки у графах №51 та №49 залізничних накладних), а, відтак, дійшли передчасного висновку про застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу за прострочення доставки вантажу на підставі спірних залізничних накладних.

7.3. Відповідач аргументував, що всупереч висновкам Верховного Суду у справах №910/10848/18 та №910/10427/18, суди попередніх інстанцій у справі №910/1524/19 дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення суми заявленого штрафу в частині, що стосується правильності його визначення відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України як відповідного відсотка провізної плати, а не загальної плати за перевезення, яку було заявлено позивачем до стягнення з відповідача. Відповідач зауважив, що розмір провізної плати вказано у кожній залізничній накладній, на підставі якої відбувалося перевезення вантажу залізницею до пункту призначення за замовленням позивача, і саме від суми провізної плати, вказаної у такій накладній, розраховується сума штрафу у разі прострочення відповідача у доставці конкретної партії вантажу на підставі відповідної залізничної накладної. Разом з тим, з розрахунку суми штрафу, долученого позивачем до позовної заяви, вбачається, що за деякими залізничними накладними позивачем нараховано штраф, виходячи не з розміру провізної плати, а із загальної суми платежу, яка включає в себе в тому числі додаткові збори за перевезення вантажу залізницею.

7.4. Відповідач зазначив, що відповідно до Загальних положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 №317, тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; ставки тарифів є базовими; для забезпечення конкурентоспроможності й рентабельності залізничного транспорту рівень базових тарифів може змінюватися у встановленому порядку; пунктом 4 цього Збірника визначено, що ПАТ "Укрзалізниця" встановлює та затверджує відповідно до економічної ефективності і собівартості перевезень пільгові тарифи зі знижкою не більше як 20% від загальних тарифів, що є законодавчим обмеженням щодо ціни перевезення відповідно до приписів статті 916 ЦК України. Скаржник зауважив, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень в порушення вимог пунктів 57, 116 Статуту залізниць України не дано оцінки тим обставинам справи, що договір перевезення, укладений між замовником та залізницею, не може змінити базові тарифні ставки, оскільки таким правом наділене Міністерство інфраструктури України шляхом внесення змін до наказу №317 від 26.03.2009.

7.5. Відповідач доводив, що судами в порушення приписів статей 86, 163, 236, 269 ГПК України не надано належної оцінки долученому позивачем до матеріалів справи розрахунку позовних вимог, як такому, що оспорюється відповідачем, не з`ясовано обставин справи та не надано належної оцінки розрахунку штрафу, наданого відповідачем, що визначає суму штрафу в сторону зменшення до 249 289, 71 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

8. Позивач погодився з висновками судів про часткове задоволення позову та заперечував доводи відповідача за змістом касаційної скарги про необґрунтованість нарахування йому суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею з посиланням на необхідність зменшення її розміру до суми, розрахованої виходячи із суми провізної плати, відображеної в пункті 31 залізничних накладних.

8.1. Позивач аргументував, що висновки судів у справі №910/1524/19 ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18 щодо порядку нарахування залізниці штрафу за прострочення у доставці вантажу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України; позивач зауважив, що у постанові від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 Верховний Суд погодився з висновками судів про правильність здійсненого позивачем розрахунку суми штрафу та його відповідність пункту 116 Статуту та пункту 3.2 договору перевезення, укладеного між сторонами спору; щодо правової позиції Верховного Суду у справі №910/10848/18, то касаційний суд у постанові 05.08.2019 спростував доводи залізниці за змістом касаційної скарги щодо визначення позивачем-замовником терміну затримки доставки вантажу.

Доводи, викладені у письмових поясненнях до касаційної скарги

9. Позивач зауважив, що при переданні справи №910/1524/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів у складі Бенедисюка І.М. - головуючого, Колос І.Б., Львова Б.Ю. висловила протилежну правову позицію щодо порядку здійснення розрахунку штрафу за прострочення залізниці у доставці вантажу (виходячи із суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної), до висновків колегій суддів Касаційного господарського суду у постановах 27.02.2019 у справі №910/9765/18, 12.09.2019 у справі №910/10427/18 та 09.09.2019 у справі №910/14170/18 (виходячи із загальної суми плати за перевезення, зазначеної у графі 34 залізничної накладної); на думку позивача, під час розгляду справи №910/1524/19 відсутні підстави для відступу від правового висновку, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №910/9765/18, №910/10427/18, №910/14170/18 щодо обчислення суми штрафу за затримку залізниці у доставці вантажу, виходячи із загальної суми плати за перевезення, так як укладений між сторонами спору договір про надання послуг з перевезення вантажу є договором приєднання, пунктом 3.2. якого залізницею визначено вартість її послуг за перевезення як плату за перевезення вантажу у вагоні перевізника, що включає три складові, в тому числі провізну плату (плату за перевезення навантаженого вагону перевізника), що визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів, встановленому для власного вагону перевізника; розмір плати за перевезення вантажу у вагонах перевізника відображається у графі 34 залізничної накладної однією сумою, що включає всі суми, які сплачуються замовником на користь залізниці за перевезення вантажів, та є ставкою, від якої відраховується у відсотковому співвідношенні сума штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у разі прострочення залізниці у доставці вантажу до пункту призначення.

9.1. Позивач зазначив, що розрахунки за перевезення вантажів, роботи та послуги, пов`язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб`єктами господарювання за згодою сторін в порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції; за змістом підпункту 1.1.5 пункту 1 Розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 №317, вбачається, що при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу); позивач доводив, що зазначений Збірник тарифів регулює вартість послуг тільки в частині інфраструктурної складової плати, тоді як розмір вагонної складової плати за перевезення вантажу для власних та орендованих вагонів цим нормативним актом не визначено; з огляду на таке, позивач вважав, що погодження сторонами спору в пункті 3.2. спірного договору розміру плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника, як провізної плати, та її зазначення у графі 34 залізничної накладної не суперечить чинному законодавству, відображає волю сторін договору про надання послуг з перевезення вантажу залізницею на визначення вартості таких послуг за їх домовленістю відповідно до умов договору в порядку частини 5 статті 307 ГК України та частини 3 статті 916 ЦК України.

9.2. Позивач доводив, що за правилом contra proferentem, слова договору мають тлумачитись проти того, хто їх написав, тому відповідач, який включив у текст спірного договору, як договору приєднання, пункт 3.2., що визначає трискладову суму плати за перевезення вантажу залізницею, повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю умов такого договору при визначенні ставки, виходячи з якої розраховується штраф за несвоєчасну доставку вантажу відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 908 - перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частина 2 статті 908 - загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 1 статті 916 - за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

11. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 307 - за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 2 статті 307 - договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Частина 5 статті 307 - умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Стаття 311 - плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Частини 1, 2, 3 статті 313 - перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.

12. Закон України "Про залізничний транспорт"

Частина 1 статті 23 - у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

13. Статут залізниць України (далі - Статут залізниць), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998

Пункт 6 - накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пункт 23 - відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Пункт 41 - залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Пункт 116 - за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

14. Правила обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000

Пункт 1.2. - термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пункт 2.10. - вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

15. Правила оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000

Пункт 1.2. - накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Пункт 6.9. - у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов`язана скласти про це акт загальної форми та досильний перевізний документ, за яким вагон після усунення несправності направляється за призначенням.

16. Правила видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000

Пункт 34 - якщо одержувач не сплатив належні залізниці платежі за вантаж, що прибув, протягом установленого Правилами граничного терміну зберігання його на станції, залізниця використовує заставне право на вантаж і реалізовує його для покриття своїх витрат згідно із статтями 49, 51 Статуту.

Пункт 37 - неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція зобов`язана засвідчити на пред`явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставлянням календарного штемпеля станції призначення.

17. Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317

Пункт 2 Розділу I - тарифи, збори та плати, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб`єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.

Пункт 3 Розділу I - державні регульовані тарифи встановлюються на: внутрішні та міжнародні (експорт та імпорт) вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України; користування вагонами і контейнерами перевізника; роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.

Пункт 5 Розділу I - розрахунки за перевезення вантажів, роботи і послуги, пов`язані з ними, щодо яких не встановлені державні регульовані тарифи, проводяться за вільними тарифами, які визначаються суб`єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами, наведено в табл. 5 пункту 32 розділу II цього Збірника.

Пункт 6 Розділу I - тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України: у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті для виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом N 4 залізниць України.

Пункт 9 Розділу I - плата за користування вагонами (контейнерами) та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги. Додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежать від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат.

Пункт 11 Розділу I - плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника.

Пункт 1.1. Розділу II - для розрахунку плати за перевезення вантажів, у тому числі рейкового рухомого складу, порожніх контейнерів, за супроводження та охорону вантажів і за проїзд провідників потрібно визначити належність вагона (контейнера) - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему. При перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної (далі - І) для вагонів перевізника та вагонної (далі - В) складових плати (тарифу) (підпункт 1.1.5. пункту 1.1.). Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, звернутись до таблиць розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11. пункту 1.1.). Після визначення плати за перевезення визначити суму додаткових зборів (підпункт 1.1.14. пункту 1.1.).

Розділ IV. Ставки плати за перевезення. 1.1. Тарифні схеми. - визначення плати за вантажні перевезення у складі поїздів здійснюється за тарифними схемами для перевезення, передбаченими цим Збірником тарифів.

Пункт 1.2. Порядок застосування тарифних схем для визначення плати за перевезення - плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення.

Підпункт 1.2.1. пункту 1.2. - за тарифними схемами 1-8, 13 та 15 при перевезенні у вагоні перевізника базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної (І) та вагонної (В) складових плати (тарифу) для вагона перевізника. При перевезенні у власному або орендованому вагоні базовою ставкою плати є інфраструктурна складова (І вл) для власного або орендованого вагона.

Розділ V. Ставки плати за користування вагонами і контейнерами перевізника.

Пункт 1 - ставки плати за користування вагонами перевізника України залежно від часу користування і від кількості операцій, що виконуються (навантаження, вивантаження) з вагонами, наведені в табл. 1.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу відповідача щодо доводів про порушення судами статей 908, 916 ЦК України, статей 307, 313 ГК України, статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 6, 57, 116 Статуту залізниць, пункту 8 Правил видачі вантажів, пункту 4 Розділу I, підпункту 1.1.5 пункту 1 Розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, статей 76, 86, 236, 269 ГПК України.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій

19. Спір у справі №910/1524/19 виник між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" (позивач) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (відповідач) щодо правомірності нарахування позивачем, як замовником, відповідачу-перевізнику штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у вагонах перевізника до станції призначення на підставі пункту 116 Статуту залізниць на суму позовних вимог.

20. Верховний Суд зауважує, що в силу приписів статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи cудом касаційної інстанції, касаційний суд переглядає в касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Зважаючи на те, що предметом касаційного оскарження у справі №910/1524/19 відповідачем визначено постанову апеляційного суду від 23.09.2019 та рішення суду першої інстанції від 11.07.2019 про часткове задоволення позову з посиланням на помилкове відхилення судами доводів відповідача про безпідставне нарахування позивачем 156 863, 39 грн. штрафу із врахуванням сум додаткових зборів за перевезення вантажу залізницею, які не включаються до складу провізної плати, на підставі якої розраховується штраф за несвоєчасну доставку вантажу залізницею в порядку пункту 116 Статуту залізниць, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень щодо порядку здійснення розрахунку суми штрафу, що підлягає стягненню із відповідача-залізниці на користь позивача-замовника внаслідок прострочення доставки вантажів у вагонах залізниці.

21. За змістом частини 2 статті 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 ЦК України).

Аналіз приписів частин 1, 2 статті 307 ГК України дозволяє дійти висновку, що правовідносини щодо організації перевезення вантажу, які виникають між суб`єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов`язуєтеся доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, факт укладення такого господарського договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог законодавства.

Положеннями частини 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Так, частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.

Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб`єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.

22. Виходячи з приписів частини 1 статті 313 ГК України на залізницю, як перевізника, покладено обов`язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Пунктами 1.2., 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата; вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 37 Правил видачі вантажів визначено, що факт неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція (залізниця) зобов`язана засвідчити на пред`явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставленням календарного штемпеля станції призначення.

Отже, законодавцем врегульовано терміни доставки вантажів залізницею, виходячи із технічних можливостей залізниці у їх доставці та відстані слідування вантажу від станції відправлення до станції призначення, за яку обчислюється провізна плата.

Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому пунктом 116 Статуту залізниць, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки.

23. Розглядаючи спір по суті, місцевий та апеляційний суди встановили, що на підставі укладеного 16.02.2018 між сторонами спору договору №00077/ЦТЛ-2018 впродовж вересня-листопада 2018 року відповідач (залізниця) здійснив перевезення на користь позивача вугільної продукції за рядом залізничних (основних) та досильних накладних. Однак, вантаж було доставлено залізницею до станцій призначення з простроченням у термінах доставки.

Зазначене стало підставою для нарахування позивачем відповідачу-перевізнику штрафу в розмірі 1 184 774, 59 грн. в порядку пункту 116 Статуту залізниць та його заявлення як позовних вимог у даній справі.

Відповідач, заперечуючи проти позову, доводив помилковість здійсненого позивачем розрахунку суми штрафу за прострочення залізниці у доставці вантажу, виходячи із суми, зазначеної у графі 34 залізничних накладних, на підставі яких здійснювалося перевезення вугільної продукції за замовленням позивача у вагонах відповідача, оскільки відсотки штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею повинні відраховуватися від провізної плати, яка зазначається в пункті 31 залізничної накладної або у відомості вагонів.

Отже, вбачається наявність спору між сторонами щодо алгоритму здійснення розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, а саме щодо ставки, виходячи з якої обчислюється сума штрафу - від провізної плати (графа 31 залізничних накладних) чи від загальної суми платежів, сплачених відправником за перевезення вантажу залізницею (графа 34 залізничних накладних).

24. Приписами частини 1 статті 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 307 ГК України встановлено обов`язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату. Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За змістом пунктів 2, 3 Розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (далі - Збірник тарифів), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.

Пунктами 6, 11 Розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в Розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць Розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів).

Отже, законодавцем передбачено встановлення державних регульованих тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, що зумовлює визначення плати за перевезення вантажу залізницею із застосуванням тарифних схем, що встановлені Розділом IV. Ставки плати за перевезення Збірника тарифів на перевезення вантажів.

Пунктом 1.2. Розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення.

25. Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями, тоді як збори - цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.

За змістом пункту 3 Розділу I Збірника тарифів вбачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в Розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 Розділу I Збірника тарифів.

Отже, Статутом залізниць та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначено різновиди платежів, що сплачуються відправником вантажу на користь залізниці за перевезення вантажу до станції призначення, а саме тариф на перевезення вантажу як "провізна плата" за перевезення вантажу у вагонах перевізника, власному чи орендованих вагонах або перевезення вагонів у порожньому стані, що не включає вартості робіт і послуг залізниці, пов`язаних з перевезенням вантажу (суми зборів), а також "інші платежі", які включають збори за виконання робіт та надання послуг залізницею, пов`язаних з перевезенням вантажів (плата за користування вагонами перевізника, плата за проїзд провідників, плата за охорону та супроводження), та додаткові витрати під час перевезення вантажу, не передбачені тарифами та зумовлені причинами, що не залежать від залізниці як перевізника.

26. Пунктом 6 Статуту залізниць визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Так, до накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34).

Відтак, у графі 34 залізничної накладної відображається загальна сума платежів, сплачених відправником на користь залізниці та зазначених у графах 31-33, 35-37 такого перевізного документа, в тому числі провізної плати, як плати за перевезення, та зборів за роботи і послуги, надані залізницею під час перевезення вантажу.

Законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт.

27. Під час розгляду справи №910/1524/19 місцевим та апеляційним судами встановлено, що при укладенні 16.02.2018 договору №00077/ЦТЛ-2018 сторони спору в пункті 3.2. договору погодили вартість послуг перевезення вантажу залізницею та визначили його складові як: плату за перевезення навантаженого вагону перевізника (визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів, встановленим для власного вагону перевізника); компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника (визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору); плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

Зазначений пункт 3.2. договору суди попередніх інстанцій витлумачили як такий, що визначає складові розміру плати за перевезення вантажу залізницею, яку позивач зобов`язався сплатити відповідачу за надання послуг з перевезення обумовленого в спірному договорі вантажу до станцій призначення; тому саме від суми вартості перевезення, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної в пунктах 34 залізничних накладних, на підставі яких здійснювалося перевезення вантажу до пунктів призначення, слід обчислювати розмір штрафу за прострочення відповідача-залізниці у доставці вантажу позивачу в порядку пункту 116 Статуту залізниць.

28. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що пунктом 116 Статуту залізниць визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника.

Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється, виходячи із даних щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами частини 3 статті 313 ГК України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць, пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів.

Водночас, погоджена сторонами спору в пункті 3.2. договору №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 вартість послуги перевезення, до якої поряд з тарифом на перевезення (провізною платою) включено збори за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів (зокрема, плату за користування вагонами перевізника), не є провізною платою в розумінні частини 1 статті 916 ЦК України, частин 1, 5 статті 307 ГК України та пунктів 2, 3 Розділу I, пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України.

29. За змістом оскаржуваних рішення місцевого суду 11.07.2019 та постанови апеляційного суду 23.09.2019 вбачається, що суди погодилися із здійсненим позивачем розрахунком суми штрафу за прострочення відповідача у доставці вантажу залізницею, виходячи із розміру плати за перевезення, визначеної в пункті 34 спірних залізничних накладних, зважаючи на те, що вартість послуг з перевезення та її складові погоджено сторонами спору в договорі №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 і така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18 у подібних правовідносинах.

Колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважує, що державне регулювання тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, як провізної плати, та додаткових зборів за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів, має нормативне обмеження сторін правовідносин з перевезення вантажу залізницею, що займає монопольне становище на ринку таких послуг, щодо вільного визначення у договірному порядку вартості послуги з перевезення вантажу. Договір, укладений між сторонами спору щодо перевезення вантажу залізницею, не може змінити базові тарифні ставки провізної плати, а його сторони при визначення вартості перевезення вантажу мають керуватися приписами статей 307, 311 ГК України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.2. спірного договору сторони погодили структуру вартості послуг з перевезення вантажу залізницею як таку, що складається із трьох платежів, водночас, передбачили, що їх розмір визначається відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом. Так, плата за перевезення навантаженого вагону перевізника визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів для власного вагону перевізника. Сторони погодили, що компенсація витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в Додатку 3 до цього договору. Плата за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки визначається за формулою, наведеною у спірному договорі, а розмір ставок такої плати зазначається в Додатку 2 до договору, укладеного між сторонами спору.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем долучено лише основний текст договору №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 на восьми аркушах (том 1, а.с. 16-23), однак, не надано судам першої та апеляційної інстанцій додатків до спірного договору, перелік яких передбачено в розділі 13 договору та визначено їх як невід`ємні частини договору, а зокрема, Додаток 1 "Ставки плат за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами", Додаток 2 "Ставки плати за використання вагонів перевізника у вантажному та порожньому рейсах по території України (Спл) та плати за користування вагонами перевізника за межами України", Додаток 3 "Коефіцієнти порожнього пробігу до навантаженого" та Додаток 4 "Протокол погодження договірної ціни (вартість плат та додаткових зборів) при перевезенні вантажів на транспортерах перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад" (том 1, а.с. 22-зворот).

30. Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми штрафу, нарахованої на підставі пункту 116 Статуту залізниць, виходячи із розміру вартості перевезення вантажу, визначеної в пункті 3.2. договору №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 та ототожнюючи її з провізною платою як державно регульованим тарифом на перевезення вантажів залізничним транспортом, місцевий та апеляційний суди в порушення вимог статей 73, 76, 77, 79, 86, 269 ГПК України не дослідили механізму формування ціни перевізника за надання послуг з перевезення вантажу (плата за перевезення), а також цін за виконання робіт і надання послуг, пов`язаних із здійсненням перевезення вантажу залізницею, що охоплюються поняттям "додаткові збори" та не включаються до складу "провізної плати", а, відтак, не враховуються при розрахунку штрафу в розумінні пункту 116 Статуту залізниць.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що приписами пункту 116 Статуту залізниць встановлено відповідальність лише за несвоєчасну доставку вантажів, за перевезення яких в залежності від відстані між станцією відправлення та станцією призначення встановлюється провізна плата як тариф за перевезення вантажів, та не передбачено відповідальності у вигляді штрафу за порушення залізницею зобов`язань щодо виконання робіт та надання інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, за які залізницею справляються додаткові збори; тому зарахування до провізної плати при обчисленні суми штрафу за прострочення у доставці вантажу вартості інших послуг і робіт залізниці, пов`язаних з доставкою вантажу до пункту призначення, є безпідставним та суперечить правовій природі порушеного залізницею зобов`язання з перевезення.

31. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Неповнота дослідження місцевим та апеляційним судами обставин справи №910/1524/19 на предмет з`ясування структури вартості послуг залізниці з перевезення вантажів з урахуванням як змісту пункту 3.2. договору №00077/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018, так і Додатків 1-4 до цього договору, в яких сторони спору погодили договірну ціну (вартість плати та додаткових зборів) при перевезенні вантажів залізницею та визначили ставки плати за використання вагонів перевізника і за надання залізницею додаткових послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів; ненадання судами належної оцінки контррозрахунку штрафу відповідача, який заперечував проти застосування позивачем при розрахунку штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць, як базової ставки, загальної суми здійснених позивачем платежів на користь залізниці, відображеної у графах 34 залізничних накладних, а також неврахування судами норм спеціального законодавства, що визначає порядок розрахунків за перевезення вантажів залізницею і надані нею послуги (виконані роботи), пов`язані з перевезенням, та розмежовує "провізну плату" як плату за перевезення, що зазначається у графі 31 залізничних накладних, та "інші платежі" як додаткові збори, що не враховуються при розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, свідчить про суперечність постанови 23.09.2019 та рішення 11.07.2019 у справі №910/1524/19 загальноприйнятим стандартам правосуддя, згідно з якими правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться (рішення ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984), а обґрунтоване рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).

Отже, рішення місцевого та апеляційного судів по суті позовних вимог АТ "ДТЕК Західенерго" до АТ "Українська залізниця" про стягнення 1 184 774, 59 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в порядку пункту 116 Статуту залізниць є такими, що прийняті за умов неповноти дослідження обставин справи та без врахування спеціального законодавства про залізничні перевезення при визначенні структури провізної плати, на яку нараховується штраф за прострочення залізниці у доставці вантажу.

З огляду на відсутність повноважень у касаційного суду щодо оцінки доказів у справі відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним скасувати прийняті місцевим та апеляційним судами рішення по суті спору та передати справу №910/1524/19 на новий розгляд до суду першої інстанції для виправлення процесуальних порушень щодо повноти встановлення фактичних обставин справи та виконання вказівок касаційного суду при новому розгляді справи.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

32. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 7.1.-7.5. описової частини даної постанови, Суд вважає частково обґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 20-31 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що у Верховному Суді склалась різна судова практика вирішення спорів за аналогічного суб`єктного складу (позивач - ПАТ "ДТЕК Західенерго" та відповідач - ПАТ "Українська залізниця") та предмета спору (стягнення штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць) у зв`язку з існуванням різних правових позицій щодо визначення базової ставки, від якої обчислюється штраф за прострочення залізниці у доставці вантажу.

33.1. У постанові від 05.08.2019 у справі №910/10848/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі: Зуєва В.А., Багай Н.О., Волковицької Н.О. залишила в силі рішення місцевого та апеляційного судів про часткове стягнення із залізниці суми штрафу, розрахованої позивачем у відсотковому співвідношенні від провізної плати (10%, 20%, 30%) залежно від кількості діб прострочення за кожною із залізничних накладних, на підставі яких здійснювалося перевезення спірного вантажу залізницею.

33.2. Разом з тим, у постановах від 27.02.2019 у справі №910/9765/18 (колегія суддів у складі: Стратієнко Л.В., Баранця О.М., Ткача І.В.), від 09.09.2019 у справі №910/14170/18 (колегія суддів у складі: Огородніка К.М., Жукова С.В., Пєскова В.Г.) та від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 (колегія суддів у складі: Колос І.Б., Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.) Верховним Судом зроблено висновок про те, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано стягнено з відповідача-залізниці штраф, нарахований на загальну суму плати за перевезення, що її було погоджено сторонами спору в пункті 3.2 договору, яка поряд з платою за перевезення навантаженого вагону перевізника та компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, включала плату за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому станах як додатковий збір за надані залізницею послуги, пов`язані з перевезенням вантажу до станції призначення.

З огляду на правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в пунктах 21-29 мотивувальної частини даної постанови, щодо розмежування понять "провізна плата" та "інші платежі" як різновиди платежів, що сплачуються відправником на користь залізниці та відображаються у відповідних графах (31-33, 35-37) залізничної накладної, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає за необхідне відступити від правових позицій Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 09.09.2019 у справі №910/14170/18 та від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 щодо обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, виходячи із загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної, та зауважує на необхідності здійснення розрахунків штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу.

В. Судові витрати

34. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги та направленням справи на новий розгляд до місцевого суду, питання про стягнення витрат зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не розглядалось.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі №910/1524/19 скасувати, справу №910/1524/19 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.М. Баранець

І.В. Булгакова

Т.Б. Дроботова

Б.Ю. Львов

К.М. Пільков

В.П. Селіваненко

І.В. Ткач

Н.Г. Ткаченко

1349
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0