Лише виключна сукупність певних обставин може бути підставою для зміни черги у отриманні права на спадщину (ВС/КЦС № 713/1528/16-ц від 18.07.2018)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Лише виключна сукупність певних обставин може бути підставою для зміни черги у отриманні права на спадщину (ВС/КЦС № 713/1528/16-ц від 18.07.2018) - 0_66291400_1532779373_5b5c5b6da1ef1.jpeg

Фабула судового акту: У даній справі жінка, яка проживала у незареєстрованому шлюбі з померлим звернулася до суду із позовом про ро зміну черговості та одержання права на спадкування мотивуючи це тим, що право на спадкування за законом у першій черзі має син спадкодавця, а вона - у четвертій черзі. Із спадкодавцем остання проживала однією сім'єю, була пов'язана спільним побутом, мала взаємні права та обов'язки. На час відкриття спадщини спадкодавцю виповнилося 75 років. За останні два роки до своєї смерті він важко хворів, не міг самостійно піклуватися про себе і потребував постійної допомоги. Його рідний син проживав зі своєю сім'єю окремо і не доглядав свого батька навіть перед його смертю.

При цьому позивачка опікувалася, доглядала та матеріально забезпечувала померлого протягом 10 років, весь цей час проживала з ним однією сім'єю, вони були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, а тому на її думку остання є спадкоємцем першої черги.

Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку із тим, що позивачем не надано належних доказів того, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Сам факт спільного і тривалого проживання однією сім'єю не є достатньою підставою для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України.

Переглядаючи цю справу КЦС погодився із такими висновками та вказав, що за змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

У матеріалах справи міститься довідка про те, що пенсія померлого суттєво перевищувала пенсію позивача, що свідчить про неможливість останньої матеріально забезпечувати спадкодавця, а також довідка про те, що син померлого здійснював поховання свого батька самотійно.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця НЕ є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем (ВС/КЦС № 404/2163/16-ц від 04.07.2018)

ВС/КАС: Суд не має права позбавити спадкоємця обов’язкової частки у спадщині, такий спосіб захисту прав інших спадкоємців законодавством не передбачений (ВС/КАС від 30 травня 2018р. у справі № 483/597/16-ц)

ВС: Та обставина що позивач не знав про смерть спадкодавиці, оскільки вона проживала в іншому населеному пункті, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини (справа № 198/476/16-ц, 18.01.18)

Непрацездатність спадкоємця для отримання обов’язкової частки у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України повинна бути доведена в момент відкриття спадщини (ВССУ від 226 квітня 2016р. у справі № 204/8193/2014-ц)

Постанова

Іменем України

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 713/1528/16-ц

провадження № 61-20208св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), ХоптиС.Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Вижницька державна нотаріальна контора Чернівецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області, у складі судді Пилип'юка І. В., від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області, у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., від 23 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Вижницька державна нотаріальна контора Чернівецької області, про зміну черговості та одержання права на спадкування.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік - ОСОБА_5, з яким вона перебувала у незареєстрованому шлюбі з 01 лютого 2005 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. Право на спадкування за законом у першій черзі має син спадкодавця - ОСОБА_4, а вона - у четвертій черзі. Із спадкодавцем позивач проживала однією сім'єю, була пов'язана спільним побутом, мала взаємні права та обов'язки. На час відкриття спадщини ОСОБА_5 виповнилося 75 років. За останні два роки до своєї смерті він важко хворів, не міг самостійно піклуватися про себе і потребував від ОСОБА_2 постійної допомоги. Його рідний син ОСОБА_4 проживав зі своєю сім'єю окремо в АДРЕСА_1 і не доглядав свого батька ОСОБА_5 навіть перед його смертю.

ОСОБА_2 стверджувала, що опікувалася, доглядала та матеріально забезпечувала ОСОБА_5 протягом 10 років, весь цей час проживала з ним однією сім'єю, вони були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати за нею як спадкоємцем за законом четвертої черги право на спадкування у першій черзі разом із сином спадкодавця ОСОБА_4

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не надано належних доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що правові підстав для зміни черговості спадкування ОСОБА_2, передбачені статтею 1259 ЦК України, відсутні. Позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу ОСОБА_5, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Сам факт спільного і тривалого проживання однією сім'єю не є достатньою підставою для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України.

06 березня 2017 року ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 23 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неналежно оцінено наявні у матеріалах справи докази, не взято до уваги ту обставину, що згідно договору дарування від 03 лютого 2015 року та заповіту від 18 лютого 2015 року спадкодавець частково позбавив спадкоємця першої черги (сина) права на спадкування і належне йому майно заповів порівну між сторонами спору. Судами однобічно оцінено докази та взято до уваги пояснення свідків, які є родичами відповідача. Натомість не взято до уваги інші письмові докази позивача щодо підтвердження права на спадкування четвертої черги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Вижницька державна нотаріальна контора Чернівецької області, про зміну черговості та одержання права на спадкування призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5

26 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5

У відповідності до змісту листа державного нотаріуса Вижницької державної нотаріальної контори Чернівецької області Олійник Ю. М. від 27 липня 2016 року № 938/02-14 заповіт від 10 березня 2015 року за реєстровим № 49 визнано недійсним, заповіт від 18 лютого 2015 року за реєстровим № 188 скасований заповітом від 10 березня 2015 року за реєстровим № 49, а тому спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, має здійснюватися за законом.

Довідкою управління Пенсійного фонду України у Вижницькому районі Чернівецької області № 5099/09 від 27 жовтня 2016 року визначено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав у м. Вашківці, отримував щомісячну пенсію в розмірі 3 840,41 грн.

Позивач ОСОБА_2 з 2002 року отримує пенсію, розмір якої на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій становив 1 300 грн.

Довідкою виконавчого комітету Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області № 2265 від 24 жовтня 2016 року підтверджується, що ОСОБА_4 здійснював поховання свого батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції від 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України, у редакції від 2004 року).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що вона протягом тривалого часу матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу ОСОБА_5, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані. Судами враховано, що дохід спадкодавця (3 840,41 грн) перевищував дохід позивача (1 300 грн).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем з 2005 року по день його смерті, не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог. Посилання позивача на те, що спадкодавцем за життя було складено заповіт на належне йому майно у рівних частинах на користь сторін спору, який в подальшому було скасовано іншим заповітом, не впливає на правильність вирішення судами даного спору та не має юридичного значення для вирішення даної справи з підстав, заявлених позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до даних правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської областівід 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0