Головна Блог ... Цікаві судові рішення Принцип «Non bis in idem» може застосовуватись лише у разі притягнення особи за правопорушення з ідентичними наслідками (ВС/ККС № 493/1096/15-к від 02.10.2018) Принцип «Non bis in idem» може застосовуватись лиш...

Принцип «Non bis in idem» може застосовуватись лише у разі притягнення особи за правопорушення з ідентичними наслідками (ВС/ККС № 493/1096/15-к від 02.10.2018)

Відключити рекламу
- 0_59721500_1540454052_5bd176a491d3a.png

Фабула судового акту: Статтею 61 Конституції України визначено, що Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний арактер.

Даний принцип походить з римського права, а саме зі Зводу законів Юстиніана та має назву «Non bis in idem».

Вказаний принцип окрім Основного Закону закріплений серед іншого і в ч. 1 ст. 19 КПК України відповідно до якої ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

При цьому досить проблемним для принципу «non bis in idem» є поняття – «двічі за одне і те саме правопорушення». Зміст цього принципу може бути сприйнятий як заборона притягати фізичну та юридичну особу двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, але особа може бути притягнена за правопорушення до різних видів відповідальності зокрема нести цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність, що не суперечить принципу «non bis in idem».

У даній справі особу було притягнуто дол. відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження).

Апеляційним судом вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

На вирок суду та ухвалу суду апеляційної інстанції захисником засудженого було подано касаційну скаргу ,яку вмотивовано тим, що засудженого раніше притягнуто за вчинене до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП, а тому наявність не скасованої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності засудженого зобов'язувало суд першої інстанції ухвалити виправдувальний вирок або закрити кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Аналізуючи матеріали справи та відповідні норми права ККС з доводами касаційної скарги не погодився і вказав, що відповідно до статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в поріядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Положення статті 124 КУпАП передбачає покарання у виді штрафу або позбавлення права керувати транспортними засобами за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Проте притягнення до адміністративної відповідальності за спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження дана норма не передбачає, оскільки це є складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки вчинених навіть велосипедистом тягне за собою кримінальне покарання (ВС/ККС № 263/8330/15-к від 04.10.2018)

Вимушене порушення Правил дорожнього руху, яке потягло за собою дорожньо-транспортну пригоду унеможливлює кримінальну відповідальність (ВС/ККС № 585/8/16-к від 05.04.2018)

Кримінальна відповідальність особи виключається, якщо ця особа порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала ТЗ (Постанова ВСУ у справі №5-218кс15 від 5 листопада 2015р.)

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 493/1096/15-к

провадження № 51-2978 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Слинька С. С., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Гладкого О. Є.,

захисника БасарабН. В.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника БасарабН. В., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110200003261, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Давидівка Володарсько-Волинського району Житомирськоїобласті, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ч. 2 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності.

Вироком вирішено цивільний позов і питання судових витрат у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_2 засуджено за те, що він, 29 грудня 2013 року, близько 08.45 год., керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ-2705-22» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполученням вул. Петрівського - вул.. Польова в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 16.12 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого перехрестя рівнозначних доріг, проявив неуважність, не дав дорогу транспортним засобам, що наближались до нього з правового боку відносно його напрямку руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Fiat Doblo Cargo Furgone» НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, спричинивши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Басараб Н. В. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Вважає, що наявність нескасованої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 зобов'язувало суд першої інстанції ухвалити виправдувальний вирок або закрити кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Під час касаційного розгляду захисник підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду ОСОБА_2 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити, скасувати судові рішення щодо нього та закрити кримінальне провадження.

Прокурор під час касаційного розгляду не підтримав касаційну скаргу захисника Басараб Н.В. і просив її залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Стаття 413 КПК Українипередбачає, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

У своїй касаційній скарзі захисник Басараб Н. В. зазначає про істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку з тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано приписів суду апеляційної інстанції при скасуванні попереднього вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2015 року щодо не застосування положень ст. 61 Конституції України, а також ст. 284 КПК України, оскільки ОСОБА_2 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за вчинення того самого діяння, за яке його засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України. Тобто притягнуто двічі до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Проте, колегія суддів з вищезазначеними доводами захисника не погоджується через те, що судом першої інстанції у вироку детально проаналізовано та зазначено, що притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КУпАП за скоїння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, не виключає притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, внаслідок чого потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а не саме за спричинення механічних пошкоджень транспортних засобів його було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в поріядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

У справі «Іванов проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, навіть якщо адміністративні і кримінальні провадження відносяться до дій одного й того ж дня, вони стосуються різних подій, а саме нецензурних висловлювань і спричинення тілесних ушкоджень. Таким чином, визнав скаргу явно необґрунтованою та заперечив порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також у справі «Курдов і Іванов проти Болгарії» від 31 травня 2011 року Європейський суд з прав людини встановив відсутність порушення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У цій справі було зазначено, зокрема, що адміністративне провадження, яке закінчилося штрафом, не відповідало критеріям для того, щоб бути класифікованим як кримінальне обвинувачення. Відповідно, відкриття кримінального провадження проти того ж заявника після призначення цього штрафу не порушило принцип «non bis in idem».

Крім того, Європейський суд з прав людини відповідно до своєї сталої практики неодноразово зазначав, що стаття 4 Протоколу № 7до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не обмежується правом не бути двічі покараним.

Положення статті 124 КУпАП передбачає покарання у виді штрафу або позбавлення права керувати транспортними засобами за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Проте притягнення до адміністративної відповідальності за спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження дана норма не передбачає, оскільки це є складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, апеляційний суд вказані доводи обґрунтовано визнав неспроможними та з наведенням докладних мотивів ухваленого рішення залишив вирок щодо ОСОБА_2 без зміни. З указаними висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Отже, переконливих доводів про необхідність скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення з касаційної скарги захисника не вбачається.

Інших доводів щодо незаконності судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для їх скасування чи зміни, касаційна скарга захисника Басараб Н. В. не містить. Тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах

При вирішенні питання чи є порушення принципу «non bis in idem», тобто, бути притягненим двічі до юридичної відповідальності, зокрема, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України слід мати на увазі, що кримінальне провадження стосується саме наслідків у виді спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не передбачає норма ст. 124 КУпАП, а тому відсутнє порушення статті 4 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Басараб Н.В.- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

  • 25928

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 25928

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні судові рішення

    Дивитись всі судові рішення
    Дивитись всі судові рішення
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст