Направлення обвинувального акту до суду поза межами строків досудового розслідування тягне за собою закриття кримінального провадження (ВС/ККС у справі № 752/3218/20 від 01.07.2021)

Фабула судового акту: Положеннями Кримінального процесуального кодексу України визначено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Водночас ст. 219 КПК України визначено строки здійснення досудового розслідування, які законодавцем диференційовано у залежності від тяжкості кримінального правопорушення, вчинення якого розслідується.

У 2017 році законодавцем як одну з підстав закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи визначено сплив строків, визначених ст. 219 КПК України після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування.

У постанові, що пропонується до уваги читача Касаційний кримінальний суд висловив свої висновки про момент спливу строків досудового розслідування, зокрема, вирішив питання про те – чи входить стадія направлення обвинувального акту до суду до строків досудового розслідування.

У даній справі кримінальне провадження стосовно особи судом було закрито на підставі п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.

Апеляційний суд визнав таке рішення обґрунтованим і законним.

На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що чинне законодавство не містить чітко визначених строків на скерування обвинувального акту до суду та вказані строки мають відповідати вимогам ст. 28 КПК України щодо розумності строків. Фактично строк направлення обвинувального акту до суду не визначений, а рішення про завершення досудового розслідування прийняте прокурором у межах строку здійснення досудового розслідування разом із відкриттям матеріалів кримінального провадження стороні захисту для ознайомлення. На переконання прокурора, суд позбавлений можливості закрити кримінальне провадження з підстави закінчення строку досудового розслідування, так як згідно п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України це є прерогативою прокурора.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами прокурора не погодився і залишив касаційну скаргу без задоволення.

Приймаючи таке рішення ККС у своїй постанові зазначив про таке.

Нормами ч. 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому згідно п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

У даній справі строк досудового розслідування закінчився 11.02.2019. Проте, обвинувальний акт до суду направлено 13.02.2019 тобто за межами строку досудового розслідування.

Одночасно повноваження суду закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України прямо встановлено статтею 314 КПК України, а тому касаційні доводи прокурора про відсутність повноважень у суду першої інстанції закривати кримінальне провадження з цих підстав, оскільки це є прерогативою прокурора, є неприйнятними, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними.

Аналізуйте судовий акт: ОП/ККС: Недотримання процедури передачі кримінального провадження для розслідування іншому органу тягне за собою визнання доказів недопустимими (ОП/ККС у справі № 640/5023/19)

У разі закриття справи слідчим доля речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею (ВС/ККС у справі № 234/17070/19 від 08.12.2020)

Засади кримінального провадження проти строків досудового розслідування (Запорізький апеляційний суд у справі № 332/2230/18 від 11 листопада 2020р.)

Для зупинення перебігу строку давності постанови про зупинення слідства та оголошення у розшук недостатньо. Необхідно довести умисні дії особи спрямовані на ухилення від слідства та суду (ВС/ККС у справі № 204/4728/15-к від 20 жовтня 2020 р.)

Ухвали про продовження строку тримання під вартою можна оскаржити в «апеляції»! Відсутність змін у КПК не є для цього завадою, адже є рішення КСУ (ВС/ККС у справі № 404/1248/19 від 07.10.2020)

Постанова

Іменем України

1 липня 2021року

м. Київ

Справа № 752/3218/20

Провадження № 51-2066 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Ігнатенку Ю.В.,

за участю прокурора Круценко Т.В.,

захисників: Глушко І.П.,

Кольчинської К.І.,

особи, щодо якої закрито

кримінальне провадження ОСОБА_1 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100010008855, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м.Прилуки Чернігівської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.321-1 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року кримінальне провадження № 12018100010008855 від 19.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.321-1 КК України закрито у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постановлені судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що чинне законодавство не містить чітко визначених строків на скерування обвинувального акту до суду та вказані строки мають відповідати вимогам ст. 28 КПК України щодо розумності строків. На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обвинувальний акт направлено до місцевого суду за минуванням строків досудового розслідування, оскільки фактично строк направлення обвинувального акту до суду не визначений, а рішення про завершення досудового розслідування прийняте прокурором у межах строку здійснення досудового розслідування разом із відкриттям матеріалів кримінального провадження стороні захисту для ознайомлення. На переконання прокурора, суд позбавлений можливості закрити кримінальне провадження з підстави закінчення строку досудового розслідування, так як згідно п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України це є прерогативою прокурора. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статті 370 КПК України, оскільки суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, зокрема про те, що під час підготовчого судового засідання суд не розглянув клопотання прокурора про надання часу для підготовки документів, що свідчать про реєстрацію вихідного листа до суду з обвинувальним актом в системі електронного документообігу, що функціонує в органах прокуратури, вичерпних та переконливих відповідей на них не надав.

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду захисники Глушко І.П. та Кольчинська К.І. подали на касаційну скаргу прокурора заперечення, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції не підтримала касаційну скаргу прокурора, вважала судові рішення такими, що постановлені у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.

ОСОБА_1 та захисники Глушко І.П., Кольчинська К.І. судові рішення просили залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПКУкраїни передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та у порядку, передбачених КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 19.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018100010008855 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України.

05.04.2019 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 321-1 КК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.07.2019 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100010008855 за підозрою ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України було продовжено до п’яти місяців, тобто до 05.09.2019, включно.

04.09.2019, в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів, з якими підозрювана та її захисник, відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування ознайомились 10.02.2020.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 219 КПКУкраїни строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Таким чином, останнім днем строку досудового розслідування було 11 лютого 2020 року.

Відповідно до матеріалів провадження, обвинувальний акт складено 05.02.2020, 10.02.2020 на виконання вимог ч. 3 ст. 110 КПК України підозрюваній та її захиснику під розписку в межах строку досудового розслідування вручено копії обвинувального акту.

Згідно супровідного листа за підписом в.о. керівника Київської місцевої прокуратури № 1 обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 13.02.2020 направлений до Голосіївського районного суду міста Києва та отриманий судом цього ж дня, згідно штампу на вказаному супровідному листі, тобто поза межами строку, визначеного ст. 219 КПК України.

Таким чином, касаційні доводи прокурора про те, що органом досудового розслідування жодних порушень строків досудового розслідування, зазначених у ст. 219 КПК України не допущено, а строк направлення обвинувального акту до суду кримінальним процесуальним законом не визначений, є необґрунтованими.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Обвинувачення ОСОБА_1 пред’явлено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321-1 КК України, яке віднесено до категорії тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Тобто, повноваження суду закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України прямо встановлено статтею 314 КПК України, а тому касаційні доводи прокурора про відсутність повноважень у суду першої інстанції закривати кримінальне провадження з цих підстав, оскільки це є прерогативою прокурора, є неприйнятними.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 зв’язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Касаційні доводи прокурора про те, що суд не розглянув клопотання прокурора про надання часу для підготовки документів, що свідчать про реєстрацію вихідного листа до суду з обвинувальним актом в системі електронного документообігу, що функціонує в органах прокуратури,колегія суддів касаційного суду вважає непереконливими, оскільки у касаційній скарзі прокурор не заперечує того факту, що обвинувальний акт скеровано до суду 13.02.2020, що і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 290 КПК досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Саме звернення до суду з обвинувальним актом, а не лише його складання, затвердження чи вручення стороні захисту, повинно бути вчинено в рамках строку досудового розслідування.

Апеляційний суд із додержанням приписів статей 404 405 КПК України переглянув ухвалу суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, належно перевірив усі наведені в ній доводи, які за суттю та змістом аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог сторони обвинувачення, навівши в ухвалі мотиви та правові підстави, з яких виходив, постановляючи рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених ухвал, суд касаційної інстанції не встановив.

Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді