При визначенні розміру судових витрат, пов’язаних із правовою допомогою компенсації підлягають лише ті послуги які вказані у відповідному договорі (ВС/КАС № 826/856/18 від 22.12.2018)

Фабула судового акту: В черговий раз Касаційний адміністративний суд висловився про підстави відшкодування судових витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги у справах.

У даній справі додатковим рішенням апеляційного суду з відповідача було стягнуто витрати на професійну правову допомогу.

Таке рішення було оскаржено відповідачем у касаційному порядку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги КАС вказав, що за змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами такої діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ряд послуг, як-то: зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій, які надавалися позивачу, дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків. Акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги містить вид послуг (зібрання необхідних доказів), що не були передбачені договором. А клопотання щодо доручення до матеріалів справи рішення у справі, як доказ на підтвердження обставин щодо зібрання адвокатом необхідних доказів, не містить детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійсненим ним витрат, необхідних для їх зібрання.

Таким чином, зменшення судом апеляційної інстанції розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою, яка була надана адвокатом під час складання та подання апеляційної скарги, є обґрунтованим.

Аналізуйте судовий акт: Гонорар адвокату може бути невиплачен, якщо строк договору про надання правової допомоги закінчився до ухвалення вироку суду (ВССУ від 6 липня 2016р. у справі № 161/18522/15-ц)

«Гонорар успіху» тепер поза законом? (ВС/КЦС № 462/9002/14-ц від 12.06.2018)

Гонорар за справу можна стягнути з відповідача тільки, якщо отримувач у платіжному дорученні – адвокат Петренко, а не ФОП Петренко, і в договір на правову допомогу зазначений конкретний номер справи (ВГСУ від 15 листопада 2016р.№ 908/1051/16)

Розподіл витрат судом на професійну правничу допомогу. Як має бути. (Апеляційний суд м. Києва у справі справа № 753/1203/18 від 28 серпня 2018р.)

ВС/КГС: Зменшення витрат на правову допомогу можливе ЛИШЕ у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок неспівмірності (ВС/КГС № 910/4881/18 від 18.12.2018)

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/856/18

адміністративне провадження №К/9901/57401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 (судді - Ключкович В.Ю., Губська О.А., Літвіна Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ДФС, у якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДФС від 17.11.2017 № 0027334202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8863,67 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2215,92 грн; стягнути за рахунок асигнувань ДФС судові витрати.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13.04.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 скасував; позов ОСОБА_2 задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення ДФС від 17.11.2017 № 0027334202; присудив на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ДФС витрати щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 1762,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

30.07.2018 ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018.

Верховний Суд ухвалою від 09.08.2018 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018.

23.07.2018 ОСОБА_2 подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, надану позивачу у суді першої інстанції, та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, надану їй у суді першої інстанції, та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що постанова суду апеляційної інстанції за результати розгляду апеляційної скарги в частині вимог у відшкодуванні витрат на правничу допомогу прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме статей 132 134 139 Кодексу адміністративного судочинства України та положень статей 131-1, 131-2 та підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України. Також позивач просить відшкодувати витрати на правничу допомогу під час підготовки касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення як безпідставну та зазначає, зокрема, що розмір витрат послуг адвоката неспівмірний з ціною позову та складністю справи.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачу надавалася правнича допомога у суді першої інстанції на підставі договору від 14.09.2017 № 13 про надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_3 та у суді апеляційної інстанції на підставі договору від 19.04.2018 № 19/04 про надання правничої допомоги адвокатом ОСОБА_3 (а.с. 37, 38, 127, 128).

Понесені позивачем витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції становили 6400,00 грн, у суді апеляційної інстанції - 8000,00 грн, що підтверджено актами виконаних робіт та квитанціями про оплату (а.с. 39-41, 129-130).

Згідно з описом, що міститься у актах виконаних робіт, правнича допомога у суді першої інстанції складалася з надання консультацій, складання позовної заяви, виготовлення копій необхідних документів, друк квитанцій для сплати судових витрат, на що затрачено 6 годин роботи ФОП ОСОБА_3; у суді апеляційної інстанції - складання адвокатом ОСОБА_3 апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі № 826/856/18, виготовленням ії копії та зібрання необхідних доказів.

Стосовно зменшення судом апеляційної інстанції розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою, яка була надана адвокатом ОСОБА_3 під час складання та подання апеляційної скарги, судова колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ряд послуг, як-то: зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій, які надавалися позивачу, дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків. Акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 19.04.2018 № 19/03/18 містить вид послуг (зібрання необхідних доказів), що не були передбачені договором. А клопотання щодо доручення до матеріалів справи рішення у справі № 754/17177/17, як доказ на підтвердження обставин щодо зібрання адвокатом необхідних доказів, не містить детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійсненим ним витрат, необхідних для їх зібрання.

Наведене спростовує доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, на обґрунтування вимог щодо безпідставності зменшення судом апеляційної інстанції розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, зменшення судом апеляційної інстанції розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою, яка була надана адвокатом ОСОБА_3 під час складання та подання апеляційної скарги, є обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають відшкодування витрат на правничу допомогу, надану фахівцем у галузі права, який на момент розгляду справи в суді першої інстанції не була адвокатом.

Однак, такі висновки суд вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права (Рішення, Конституційний Суд, від 30.09.2009, № 23-рп/2009 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено, зокрема, статтею 131-2 та підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення".

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пунктом 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший).

Отже, наведені положення Основного Закону до 01.01.2019 гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.

Гарантії дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод закріплені у статті 22 Конституції України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже Конституцією України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод, неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану, забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п'ята статті 55).

Оскільки Основним Законом не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання правової допомоги, а вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правової допомоги, що була отримана від інших суб'єктів, фахівців у галузі права, ніж адвокат, відсутні.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 на момент надання правової допомоги у суді першої інстанції була зареєстрована фізичною - особою підприємцем з основним вином діяльності "Діяльність у сфері права" (код КВЕД 69.10).

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у вимогах позивача щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем в частині надання правової допомоги у суді першої інстанції особою, яка не є адвокатом, не звернув увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними нормами.

Оскільки суд апеляційної інстанції, приймаючи судове рішення щодо відшкодування понесених судових витрат, неправильно застосував норми процесуального права в частині, відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалене у справі судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду цього ж суду в цій частині, в іншій частині відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України - залишенню без змін.

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції в частині, а іншій частині справа повертається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодуванні витрат на правничу допомогу, надану позивачу у суді першої інстанції, та в цій частині передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді