09.01.2019 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВС/КГС: Зменшення витрат на правову допомогу можливе ЛИШЕ у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок неспівмірності (ВС/КГС № 910/4881/18 від 18.12.2018)

Фабула судового акту: Відповідно до норм ст. 126 Господарського процесуального кодексу витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. При цьому у окремих випадках суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Важливим моментом у цій нормі є те, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даній справі позовні вимоги підприємства про визнання недійсними патентів на корисні моделі було задоволено.

Одночасно додатковим рішенням господарського суду міста на користь позивача стягнуто 337 665,08 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Вказані рішення апеляційним судом було визнано законними та обґрунтованими.

На вказані рішення відповідачем було подано касаційну скаргу одним з доводів якої було зокрема і те, що при ухваленні додаткового рішення місцевий господарський суд залишив поза увагою неспіврозмірність рівня адвокатських витрат з часом, витраченим адвокатом на надання послуг.

Вирішуючи вказану касаційну скаргу КГС залишив її без задоволення та вказав зокрема таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За нормами ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно частини п’ятої названої статті під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує наступні фактори: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Місцевим господарським судом було встановлено, що Компанією понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 337 665,08 грн. (витрати на професійну правничу допомогу адвоката, а також вартість послуг помічника адвоката, які пов'язані зі справою та підготовкою до її розгляду). При цьому клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від Товариства не надходило.

З огляду на задоволення позову місцевим господарським судом обґрунтовано покладено на відповідача як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Аналізуйте судовий акт: Розподіл витрат судом на професійну правничу допомогу. Як має бути. (Апеляційний суд м. Києва у справі справа № 753/1203/18 від 28 серпня 2018р.)

Стягнення судових витрат Відповідачем у цивільній справі пов’язаних з залученням адвоката, на користь якого ухвалене судове рішення. (Суд від 15 листопада 2017 року у справі № 546/1177/16-ц)

«Гонорар успіху» тепер поза законом? (ВС/КЦС № 462/9002/14-ц від 12.06.2018)

Відповідач після залишення судом позову без розгляду стягнув з позивача витрати на послуги адвоката при цьому розмір таких витрат суд визначив самостійно (ВГСУ від 20 липня 2016 року, справа № 910/31680/15)

Відповідач переміг у касаційному суді: його витрати на адвоката стягуються з позивача, але їх розмір може бути зменшений судом за певних обставин (ВС/КГС у справі № № 923/567/17 від 11 червня 2018р.)

Гонорар за справу можна стягнути з відповідача тільки, якщо отримувач у платіжному дорученні – адвокат Петренко, а не ФОП Петренко, і в договір на правову допомогу зазначений конкретний номер справи (ВГСУ від 15 листопада 2016р.№ 908/1051/16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

Справа №  910/4881/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Калцекс" (Akciju sabiedrїba "Kalceks", Kalceks, AS),

представники позивача -   Коптілін С.Ю., адвокат (ордер від 26.06.2018),                  Кириченко І.А., адвокат (ордер від 10.12.2018, дов. від 26.04.2018),                                                                                                                                                                                

відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу",

представники відповідача -1- Плесюк Н.С., адвокат (ордер від 10.12.2018, договір від 02.08.2018), Прокоп'єв К.Є., адвокат (ордер від 31.07.2018), Іванів А.Р., адвокат (ордер від 18.12.2018),                                                                                                                                                

відповідач - 2 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

представники відповідача -2 - Козелецька Н.О., головн. фахівець відділу (дов. від 01.10.2018), Гуньковська М.Д.,головн. спец. відділу (дов. від 02.02.2018),                                                                                            

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2018 (суддя Смирнова Ю.М.),

додаткове рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2018 (суддя               Смирнова Ю.М.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 (головуючий суддя - Сотніков С.В., судді:  Верховець А.А., Остапенко О.М.)

у справі № 910/4881/18

за позовом акціонерного товариства "Калцекс" (Akciju sabiedrїba "Kalceks", Kalceks, AS, далі - Компанія)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу" (далі - Товариство) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство)

про визнання недійсними патентів на корисні моделі та зобов'язання вчинити дії.          

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства та Міністерства про визнання недійсними: патенту України № 120761 на корисну модель "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Морфін", патенту України № 120762 на корисну модель "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Діазепам", патенту України № 120763 на корисну модель "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Промедол", патенту України № 120764 на корисну модель "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Фентаніл", власником яких є Товариство; зобов'язання Міністерства опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" інформацію про визнання недійсними вказаних патентів України на корисні моделі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що запатентовані корисні моделі, на думку позивача, не відповідають умовам патентоздатності, а саме такому критерію, як "новизна".

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/4881/18 позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Згідно з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2018 зі справи № 910/4881/18 з Товариства на користь Компанії стягнуто 337 665,08 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 24 404,00 грн. витрат на проведення експертиз, 14 096,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 рішення місцевого господарського суду зі справи № 910/4881/18 та додаткове рішення залишені без змін.

Товариство, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення, додаткове рішення та постанову зі справи скасувати, а справу передати для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень порушені приписи статті 156 Господарського кодексу України, а також приписи статей 169121622 Закону України "Про охорону прав та винаходи та корисні моделі" (далі - Закон);

- судами порушені приписи статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оцінки висновку експерта судом;

- судами не враховано те, що висновок експерта Дорошенка О.Ф., який наданий на замовлення позивача, є неправомірним, ґрунтується на проведених з  порушенням методичних вимог неповних та необ'єктивних дослідженнях корисних моделей протиставлених об'єктів та суперечить матеріалам справи;

- місцевим господарським судом у розгляді справи безпідставно відмовлено у  задоволенні клопотання Товариства про призначення у справі комплексної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності;

- постанову суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням приписів частини п'ятої статті 236 та частини першої статті 282 ГПК України у зв'язку з тим, що апеляційний господарський суд не з'ясував повно та всебічно обставини справи та не надав оцінки всім аргументам учасників справи, зокрема не навів мотивів відхилення консультативного висновку від 02.07.2018 як аргументу на підтвердження правової позиції Товариства;

- при ухваленні додаткового рішення місцевий господарський суд залишив поза увагою неспіврозмірність рівня адвокатських витрат з часом, витраченим адвокатом на надання послуг.

У відзиві на касаційну скаргу Компанія просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що рішення, додаткове рішення та постанова ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

05.12.2018 від Товариства надійшли додаткові письмові пояснення у справі з доданими до них додатковими доказами - копіями висновків спеціаліста від 16.11.2018 щодо оспорюваних патентів на корисні моделі.

Водночас Товариством не враховано те, що в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У зв'язку з цим клопотання Товариства, викладене у письмових поясненнях про врахування у розгляді касаційної скарги висновків спеціаліста щодо оспорюваних патентів на корисні моделі, Касаційний господарський суд залишає без задоволення.

У судовому засіданні 11.12.2018 оголошувалася перерва до 18.12.2018.

Перевіривши на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.08.2017 Товариство подало заявки № u 2017 08003, № u 2017 08004, № u 2017 08005 та № u 2017 08006 на видачу патентів України на корисні моделі: "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Морфін", "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Діазепам", "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Промедол", "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Фентаніл";

- 02.10.2017 державне підприємство "Український інститут промислової власності" (далі - Укрпатент) склало висновки про видачу деклараційних патентів на корисні моделі за результатами формальних експертиз щодо заявок № u 2017 08003, № u 2017 08004, № u 2017 08005 та № u 2017 08006;

- Товариство отримало патенти України: № 120761 на корисну модель "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Морфін", № 120762 на корисну модель "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Діазепам",                         № 120763 на корисну модель "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Промедол", № 120764 на корисну модель "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Фентаніл", про що 10.11.2017 здійснено публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 21;

- згідно з висновком експерта Дорошенка О.Ф. від 11.04.2018 № 1204, який складений на замовлення Компанії, за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності встановлено, що:

- сукупність суттєвих ознак корисної моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Морфін" за патентом України № 120761 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки № u 2017 08003, тобто до 01.08.2017;

- сукупність суттєвих ознак корисної моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Діазепам" за патентом України № 120762 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки № u 2017 08004, тобто до 01.08.2017;

- сукупність суттєвих ознак корисної моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Промедол" за патентом України № 120763 стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки № u 2017 08005, тобто до 01.08.2017;

- сукупність суттєвих ознак корисної моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Фентаніл" за патентом України № 120764 стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки № u 2017 08006, тобто до 01.08.2017;

- відповідно до висновку експертизи від 15.05.2018 № 12307/ЗУ/18 щодо умов патентоздатності корисної моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Морфін" за патентом України № 120761, яка проведена за клопотанням Компанії, Укрпатентом встановлено, що запатентована корисна модель не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї частиною першою статті 7 Закону, а тому, оскільки в проаналізованих документах рівня техніки  (окремо) розкрита вся сукупність запатентованої корисної моделі за пунктом (ами) 1 формули, - не є новою;

- згідно з висновком експертизи від 15.05.2018 №12316/ЗУ/18 щодо умов патентоздатності корисної моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Діазепам" за патентом України № 120762, яка проведена за клопотанням Компанії, Укрпатентом встановлено, що запатентована корисна модель не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї частиною другою статті 7 Закону, а тому оскільки в проаналізованих документах рівня техніки (окремо) розкрита вся сукупність запатентованої корисної моделі за пунктом (ами) 1 формули, - не є новою;

- у відповідності до висновку експертизи від 15.05.2018 № 12330/ЗУ/18 щодо умов патентоздатності корисної моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Промедол" за патентом України № 120763, яка проведена  за клопотанням Компанії, Укрпатентом встановлено, що запатентована корисна модель не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї частиною другою статті 7 Закону, а саме: за пунктом 1 формули, - не є новою; за пунктом 1 формули, - не є промислово придатною;

- згідно з висновком експертизи від 15.05.2018 № 12419/ЗУ/18 щодо умов патентоздатності корисної моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Фентаніл" за патентом України № 120764, яка проведена  за клопотанням Компанії, Укрпатентом встановлено, що запатентована корисна модель не відповідає умовам патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї частиною другою статті 7 Закону, а саме: за пунктом 1 формули, - не є новою.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання патентів України на корисні моделі "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Морфін", "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Діазепам", "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Промедол", "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Фентаніл" недійсними.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України:

- корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об'єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (частини перша і друга статті 460);

- набуття права інтелектуальної власності на корисну модель засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою корисної моделі (частини перша і друга статті 462);

- суб'єктами права інтелектуальної власності на корисну модель є: винахідник; інші особи, які набули прав на корисну модель за договором чи законом (стаття 463);

- права інтелектуальної власності на корисну модель визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (стаття 469).

За приписами Закону:

- корисна модель - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології (стаття 1);

- правова охорона надається корисній моделі, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності; об'єктом корисної моделі, правова охорона якій надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу; Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою корисної моделі. Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису корисної моделі та відповідних креслень; дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом (частини перша, друга, п'ята та шоста статті 6);

- корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною; корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни повинні враховуватися лише окремо; рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету; рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати; на визнання корисної моделі патентоздатною не впливає розкриття інформації про неї винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини (частини друга - шоста стаття 7);

- патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованої корисної моделі умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону; наявності у формулі корисної моделі ознак, яких не було у поданій заявці; порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб (стаття 33).

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (частини перша, третя статті 74);

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77);

- достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78);

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79);

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів, стаття 86);

- висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (стаття 98);

- суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (частина перша статті 99);

- учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав (стаття 101);

- висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104).

З огляду на вказані законодавчі приписи суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи і перевіривши їх наявними доказами, яким надали належну оцінку, з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши, що корисні моделі: "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Морфін" (патент України № 120761), "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Діазепам" (патент України № 120762), "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Промедол" (патент України № 120763), "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Фентаніл" (патент України № 120764) не відповідають критерію патентоздатності "новизна" (станом на дату подання заявок № u 2017 08003,  № u 2017 08004, № u 2017 08005 та № u 2017 08006, тобто 01.08.2017), що підтверджується і висновком експерта Дорошенка О.Ф. від 11.04.2018 № 1204 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності (за замовленням Компанії), а також висновками експертиз Укрпатенту від 15.05.2018 щодо умов патентоздатності вказаних корисних моделей, беручи до уваги доведеність позивачем належними та допустимими доказами загальнодоступності у світі суттєвих ознак корисних моделей: "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Морфін" (патент України № 120761), "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Діазепам" (патент України № 120762), "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Промедол" (патент України № 120763), "Лікарський препарат знеболювальної та спазмолітичної дії "Фентаніл" (патент України № 120764) до дати подання Товариством заявок на видачу патентів, тобто до 01.08.2017, - дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків попередніх судових інстанцій не спростовують.

Доводи скаржника, які пов'язані з його незгодою з висновком експерта                         Дорошенка О.Ф. від 11.04.2018 № 1204 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності (за замовленням Компанії), не можуть вважатися підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За змістом статті 104 ГПК України такий висновок є доказом у справі, а згідно з приписами статті 300 названого Кодексу у вказаній редакції суд касаційної інстанції не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, в основу оскаржуваних судових актів покладено не лише вказане експертне дослідження, а й здійснене судом всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів.

Доводи, які викладені у відзиві Компанії на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.  

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.  

Що ж до додаткового рішення у справі, відповідно до якого судом здійснено розподіл судових витрат між сторонами спору, то Касаційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Місцевим господарським судом було встановлено, що Компанією понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 337 665,08 грн. (витрати на професійну правничу допомогу адвоката, а також вартість послуг помічника адвоката, які пов'язані зі справою та підготовкою до її розгляду). При цьому клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від Товариства не надходило.

З огляду на задоволення позову місцевим господарським судом обґрунтовано покладено на Товариство як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, витрати Компанії, пов'язані з проведенням експертиз, сплатою судового збору з позовної заяви, витрати Компанії на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення місцевого господарського суду, додаткове рішення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129308309315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське фармацевтичне підприємство "Здоров'я народу" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2018, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 у справі № 910/4881/18  - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

3
Подобається
  
2602 Переглядів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення