Ухвала

12 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування земельної ділянки та визнання укладеним договору купівлі-продажу, стягнення грошової компенсації,

встановила:

Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 01 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 13 вересня 2017 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін.

04 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року з передбачених пунктами 1, 4 частини 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини 1 статті 202, частини 3 статті 203, статей 235, 655, 717 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд указаного судового рішення суду касаційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року, 24 грудня 2014 року, 14 січня, 13 липня і 16 вересня 2016 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано вказані норми матеріального права. На підтвердження підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 355 ЦПК України, вона посилається на постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року, 07 вересня та 21 грудня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини 1 статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 13 вересня 2017 року, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для визнання удаваним спірного договору дарування земельної ділянки, оскільки позивачка не довела належними та допустимими доказами той факт, що сторони вчинили правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Разом з тим у наданих для порівняння ухвалах суд касаційної інстанції:

- погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання договору дарування частини незавершеної будівництвом житлової прибудови з підвалом удаваним, оскільки укладений договір дарування мав на меті приховати договір купівлі-продажу майна (ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2012 року і 24 грудня 2014 року);

- погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання спірного договору дарування удаваним та виходив з доведеності заявлених позовних вимог та положень, визначених статтею 58 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) (ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року);

- направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції та вказав на порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи (ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року);

- погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для визнання спірного договору дарування удаваним, оскільки суд установив, що сторони його уклали для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору купівлі-продажу (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року).

Отже, порівняння наведених судових рішень не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У постановах, наданих на підтвердження підстави перегляду судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 355 ЦПК України, Верховний Суд України дійшов правових висновків про те, що:

- оскільки відповідно до частини 1 статті 202, частини 3 статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, що спрямовано на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягав установленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме. При цьому, на відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування є безоплатним (постанова від 14 листопада 2012 року);

- за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (постанова від 07 вересня 2016 року);

- згідно зі статтею 243 ЦК УРСР договір дарування є безоплатним. Установлення будь-якого взаємного обов'язку дарувальника та обдарованого позбавляє дарування ознаки безоплатності, а отже, перетворює в будь-який інший оплатний договір (постанова від 21 грудня 2016 року).

Таким чином, висновки суду касаційної інстанції, зроблені в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, не суперечать викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною 2 статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання удаваним договору дарування земельної ділянки та визнання укладеним договору купівлі-продажу, стягнення грошової компенсації за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 19 квітня 2017 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко