Ухвала про арешт майна може бути оскаржена і третьою особою, інтереси якої вона зачіпає, в тому числі, інвестором у новобудову (ВС ККС, справа №756/19482/21 від 22.12.2022 р.)

Фабула судового акту: Ухвалою слідчого судді було накладено арешт на нерухоме майно в рамках кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 364-1 КК України, а саме, на земельну ділянку площею 40024 кв. м, з розташованими на ній недобудованими об`єктами нерухомості у кількості 14 будівель. Постановлено заборонити на час досудового розслідування відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном будь-яким особам.

На ухвалу була подана апеляційна скарга від особи, яка за попереднім договором, і за договором купівлі-продажу майнових прав, набула права на отримання новозбудованої будівлі у власність. Разом із апеляційною скаргою були подані всі ці договори, при цьому скаржник вже сплатив за такі майнові права і мав право звернутися до забудовника щоб провести державну реєстрацію прав на об’єкт незавершеного будівництва, що і зробив. У зв’язку із арештом йому було відмовлено.

Апеляційний суд, разом із тим цю скаргу інвестора було повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Відповідну ухвалу апеляційного суду, скаржник оскаржив до ВС ККС, який погодився, частково із доводами інвестора. Так ВС ККС вказав:

Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Тобто право на оскарження процесуальних рішень є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушень з боку державних органів, у тому числі й судів. Право на оскарження дій (процесуальних рішень) або бездіяльності не тільки дозволяє забезпечити належний захист власних інтересів, а й сприяє виявленню та усуненню порушень і помилок при здійсненні кримінального провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню, а в п. 10 ст. 393 КПК України вказано, що апеляційну скаргу мають право подати й інші особи у випадках, передбачених КПК України.

При цьому кримінальним процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, зокрема, в абзаці 7 ч. 7 ст. 173 КПК України передбачається, що крім підозрюваного, обвинуваченого право оскаржити судове рішення щодо арешту майна мають і треті особи.

Одним із учасників кримінального провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п.п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України). У ст. 64-2 КПК України визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, якою може бути будь-яка фізична або юридична особа.

Отже у цій справі: Земельна ділянка, на яку накладено арешт, орендована забудовником, у матеріалах провадження відсутні дані щодо реєстрації права власності на недобудовані об`єкти нерухомості. Скаржник був інвестором одного з реконструйованих будинків та на підставі попереднього договору з забудовником, придбав майнові права, що можуть бути трансформовані у право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Суддя апеляційного суду вважав, що якщо інвестор ще не набув права власності на зазначений будинок, а також не має будь яких прав на земельну ділянку - у нього відсутні права на оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Однак, оскаржуваною ухвалою слідчого судді вирішено питання про арешт майна, на частину якого у інвестора є майнові права. За таких обставин, ухвала слідчого судді про арешт - стосується інтересів інвестора, а тому він є особою, яка має право подати апеляційну скаргу на це судове рішення.

Разом з тим, ВС констатував, що інвестор не є особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт (ст. 64-2 КПК України), оскільки права власності на таке майно він не набув, однак з урахуванням зазначених вище договорів (інвестування в будівництво) ухвала слідчого судді про арешт майна у даному випадку фактично зачіпає його інтереси, а тому справа передається на новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Аналізуйте судовий акт: Зупинення продажу арештованого майна є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах про визнання права власності (ОП ВС КЦС, справа №757/22558/20від 05.12.2022 р.);

Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат є незаконним, оскільки такі рахунки вважаються рахунками зі спеціальним режимом використання (Постанова Полтавського апеляційного суд у від 5 грудня 2022 року у справі № 638/11321/14-ц);

Арешт знімається навіть у випадку повернення виконавчих документів і знищення матеріалів виконавчого провадження, якщо у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність (ВС КЦС, справа №2/0301/806/11 від 13.07.2022 р.);

Не може бути накладений арешт на кошти що складають зарплату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, а також - на усі кошти з/п поза межами дозволених розмірів відрахувань (ВП ВС, №756/8815/20 від 20.04.2022р.).

Постанова

Іменем України

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 756/19482/21

провадження № 51-2957 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

особи, інтересів якої стосується

ухвала слідчого судді про арешт майна ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року задоволено клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про накладення арешту на нерухоме майно в рамках кримінального провадження № 42021102050000104 від 05 липня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 40024 кв. м, кадастровий номер 8000000000:85:036:0003, за адресою АДРЕСА_1 , з розташованими на ній недобудованими об`єктами нерухомості у кількості 14 будівель. Постановлено заборонити на час досудового розслідування відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном будь-яким особам.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_6 вказує, що відповідно до попереднього договору №27032017-1 від 27 березня 2017 року, договору від 01 липня 2021 року про заміну первісного зобов`язання за попереднім договором №27032017-1 від 27 березня 2017 року, а також договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлову будівлю від 01 липня 2021 року, які укладені між ним та ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС», він є власником майнових прав на один із об`єктів, який арештований на підставі ухвали слідчого судді. З огляду на викладене вважає, що у даному провадженні він є особою, статус якої визначений положеннями ст. 64-2 КПК України, а саме третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Наголошує, що, вирішуючи питання про відкриття провадження, суддя апеляційного суду не врахував зазначені договори, та незважаючи на наявність об`єктивних обставин, безпідставно повернув апеляційну скаргу його представника.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 прокурор ОСОБА_7 вказує про безпідставність зазначених у ній доводів, та з наведенням відповідних мотивів просить відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а ухвалу судді апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги, просив ухвалу судді апеляційного суду залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про безпідставне повернення апеляційної скарги його представника, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Як установлено положеннями ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 7 КПК України регламентовано загальні засади кримінального провадження, зокрема право на доступ до правосуддя та принцип забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

До того ж право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Тобто право на оскарження процесуальних рішень є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушень з боку державних органів, у тому числі й судів. Право на оскарження дій (процесуальних рішень) або бездіяльності не тільки дозволяє забезпечити належний захист власних інтересів, а й сприяє виявленню та усуненню порушень і помилок при здійсненні кримінального провадження.

Крім того, відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте ухвала судді апеляційного суду про повернення апеляційної скарги представника ОСОБА_8 , поданої в інтересах ОСОБА_6 , цим вимогам не відповідає.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню, а в п. 10 ст. 393 КПК України вказано, що апеляційну скаргу мають право подати й інші особи у випадках, передбачених КПК України.

При цьому кримінальним процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, зокрема, в абзаці 7 ч. 7 ст. 173 КПК України передбачається, що крім підозрюваного, обвинуваченого право оскаржити судове рішення щодо арешту майна мають і треті особи.

Одним із учасників кримінального провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п.п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України). У ст. 64-2 КПК України визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, якою може бути будь-яка фізична або юридична особа.

Як зазначено у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судді апеляційного суду, земельна ділянка, на яку накладено арешт, на підставі договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2018 року, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС», перебуває в оренді останнього з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для реконструкції, експлуатації та обслуговування бази відпочинку. У своїй ухвалі суддя апеляційного суду зазначив, що у матеріалах провадження відсутні дані щодо реєстрації права власності на недобудовані об`єкти нерухомості.

Крім того, з ухвали апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_6 вказував про те, що є інвестором одного з реконструйованих будинків та на підставі попереднього договору №27032017-1 від 27 березня 2017 року, який укладений з ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС», йому належать майнові права, що можуть бути трансформовані у право власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Суддя апеляційного суду констатував, що ОСОБА_6 не набув права власності на зазначений будинок, а також не має будь яких прав на земельну ділянку чи розташованими на ній недобудовами, тобто не є власником арештованого майна. При цьому в ухвалі суддя апеляційного суду зауважив, що попередній договір, на який посилається ОСОБА_6 , не підтверджує перехід до нього права власності, а лише створює для сторін зобов`язання укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

З огляду на викладене, повертаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , діючого в інтересах ОСОБА_6 , суддя апеляційного суду у своїй ухвалі дійшов висновку про відсутність у нього права на оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Однак, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, представник ОСОБА_8 зазначав про те, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді вирішено питання про арешт майна, на частину якого у його підзахисного ОСОБА_6 є майнові права. На підтвердження своїх доводів до апеляційної скарги ним було додано копію попереднього договору №27032017-1 від 27 березня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_6 зобов`язався сплатити ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС» грошові кошти для виконання цього договору, предметом якого є об`єкт будівництва на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому до касаційної скарги ОСОБА_6 також долучено копію договору від 01 липня 2021 року про заміну первісного зобов`язання за попереднім договором №27032017-1 від 27 березня 2017 року, а також копію договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлову будівлю від 01 липня 2021 року, відповідно до яких ОСОБА_6 сплачено ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС» 4 377 757,80 грн. відповідно до умов попереднього договору №27032017-1 від 27 березня 2017 року.

Крім того, з доданих до касаційної скарги документів вбачається, що у подальшому, ОСОБА_6 звернувся до ТОВ «БУДПРОМАЛЬЯНС» із запитом щодо проведення державної реєстрації за ним права власності об`єкту інвестування, як об`єкту незавершеного будівництва, оскільки виконав всі умови договору. Однак 26 травня 2022 року ОСОБА_6 отримав відповідь про неможливість відповідної реєстрації через накладення арешту на земельну ділянку та об`єкти незавершеного будівництва, що на ній розташовані.

За таких обставин, ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року стосується інтересів ОСОБА_6 , а тому він є особою, яка має право подати апеляційну скаргу на це судове рішення.

Вказані обставини залишились поза увагою судді апеляційного суду, який не надав їм належної оцінки та необґрунтовано повернув апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 , поданої в інтересах ОСОБА_6 .

Таким чином, допущені суддею апеляційного суду порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з твердженнями ОСОБА_6 , викладеними у касаційній скарзі, про те, що він є особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, оскільки права власності на таке майно він не набув, однак з урахуванням зазначених вище договорів (інвестування в будівництво) ухвала слідчого судді про арешт майна у даному випадку фактично зачіпає інтереси ОСОБА_6 , а тому його касаційна скарга підлягає лише частковому задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу судді Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року про повернення апеляційної скарги представника ОСОБА_8 , поданої в інтересах ОСОБА_6 , скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3