Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат є незаконним, оскільки такі рахунки вважаються рахунками зі спеціальним режимом використання (Постанова Полтавського апеляційного суд у від 5 грудня 2022 року у справі № 638/11321/14-ц).

Фабула справи: Позивач звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Мар’їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у якій просив суд скасувати постанову головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесену в рамках виконавчого провадження № 52013149 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на зарплатний рахунок.

Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку боржника, який призначений для зарахування заробітної плати. Між тим, стягнення з доходу боржника (заробітної плати) можливе лише у розмірі 20 %, а інші кошти, що залишились (в розмірі 80 % від заробітної плати), повинні бути передані боржнику, тому їх арешт є незаконним.

Судом першої інстанції вимоги позивача не було задоволено на підставі того, суд дійшов висновку, що будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом, судом не отримано.

Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що рахунок позивача, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт є поточним рахунком боржника, який використовується, зокрема для отримання заробітної плати, тобто має спеціальний режим використання.

На цій підставі вимоги позивача було задоволено.

Аналізуйте судовий акт: Арештовувати соціальні та пенсійні рахунки можна! (ВС/КЦС у справі № 711/841/14-ц від 02.08.2021)

Не може бути накладений арешт на кошти що складають зарплату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, а також - на усі кошти з/п поза межами дозволених розмірів відрахувань (ВП ВС, №756/8815/20 від 20.04.2022р.)

Боржник у виконавчому провадженні, не може бути позивачем у справі про скасування постанов виконавця у цьому ж провадженні (в тому числі, щодо арешту майна). Така справа підлягає розгляду в порядку судового контролю, а не в позовному провадженні (ВС КЦС справа №523/19204/19 від 07.09.2022 р.)

Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене. Для цього необхідно клопотати для його відновлення, якщо є підстави. (ВП ВС справа №2-7763/10 від 08.02.2022 р.)

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/11321/14-ц

Номер провадження 22-ц/814/3150/22

Головуючий у 1-й інстанції Поволяєва О.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2022 року, постановлену суддею Поволяєвою О.В., повний текст ухвали складено - 21 лютого 2022 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Кущія Костянтина Сергійовича, стягувач ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Кущія Костянтина Сергійовича, в якій просив суд скасувати постанову головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Кущія К.С., винесену в рамках виконавчого провадження № 52013149 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на зарплатний рахунок.

Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку боржника, який призначений для зарахування заробітної плати. Між тим, стягнення з доходу боржника (заробітної плати) можливе лише у розмірі 20 %, а інші кошти, що залишились (в розмірі 80 % від заробітної плати), повинні бути передані боржнику, тому їх арешт є незаконним.

Ухвалою Дзержинський районний суд м. Харкова від 16 лютого 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Кущія Костянтина Сергійовича відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти боржника та накладаючи арешт на рахунок боржника, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом, судом не отримано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно чинного законодавства України не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Зазначає, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів та обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою, відповідно до вимог законодавства, арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Наклавши арешт на рахунок на ім`я ОСОБА_1 , що відкритий в АТ «Ощадбанк» й призначений для зарахування заробітної плати, виконавча служба фактично позбавила ОСОБА_1 права на існування. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечує проти погашення боргу за рахунок регулярних відрахувань з його заробітної плати, як це передбачено Законом, натомість повне блокування банківського рахунку та накладення на нього арешту, є незаконним. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.04.2022 року у справі №756/8815/20.

У відзиві на апеляційну скаргу Мар`їнський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) просить її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

З 24.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 218).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.09.2022 року відкрите апеляційне провадження у справі (а.с. 225).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01.11.2022 року справа призначена до апеляційного розгляду на 05.12.2022 року о 13-40 год., з повідомленням учасників справи (а.с. 232).

У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 10.11.2022 року судових повісток та повідомлень на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 238-240), заяв та клопотань від них про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанціїобставин вбачається, що у провадженні Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження №52013149 з примусового виконання виконавчого листа №2/638/251/15, виданого 18 березня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з боржників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ТОВ «Харківський центр правової допомоги» на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 1019320,97 грн. (а.с. 39,40).

Постановою головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія К.С. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 113-114).

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в ТВБВ філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10020/0355 відкрито рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті в тарифному пакеті «Зарплатний» (а.с. 72).

27 жовтня 2021 року головою правління АТ «Ощадбанк» Драчко-Єрмоленко Є.В. направлено до суду лист, в якому зазначено, що перелік рахунків, на кошти на яких не може бути звернено стягнення, чітко регламентований ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється зобов`язання банку повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках тільки по рахунках юридичної особи та фізичної особи-підприємця. Перелік рахунків фізичних осіб, на кошти на яких не може бути накладено арешт або звернено стягнення, чинним законодавством не регламентовано. Умовами обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, які відкриваються клієнтам банку фізичним особам, на отримання як заробітної плати, так і пенсійних та соціальних виплат, не встановлено обмеження щодо поступлення на карткові рахунки виключно заробітної плати, пенсії та соціальної допомоги, тому на вказані рахунки можуть поступати і інші кошти (а.с. 68).

Оцінюючи доводи і аргументи учасників справи, а також надані учасниками справи докази, судом першої інстанції враховано практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Водночас, суд першої інстанції визнав, що всупереч вимог ст. 12 13 81 ЦПК України будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника, на який перераховується заробітна плата, є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом, боржником суду не надано.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та які належать боржнику.

АТ «Державний ощадний банк України», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало та 22 жовтня 2021 року надало до суду відповідь, в якій зазначило, що кошти після зарахування на рахунок отримувача стають її власністю, втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата) та набувають статусу вкладу, до того ж, умовами обслуговування поточних рахунків, які відкриваються клієнтам для отримання заробітної плати не встановлено обмеження щодо поступлення на карткові рахунки виключно заробітної плати. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що рахунок боржника не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

При цьому врахований правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 756/1927/16-ц. Аналогічну позицію викладено і в постанові Харківського апеляційного суду від 17.06.2021 року у справі № 952/37/21, провадження № 22-ц/818/2366/21.

З врахуванням викладеного, судом першої інстанції під час розгляду даної цивільної справи встановлено, що державний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти боржника та накладаючи арешт на рахунок боржника, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом, судом не отримано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Зазначені у скарзі представником боржника посилання на висновки, викладені у постанові Верховного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18, суд першої інстанції визнав нерелевантними, оскільки правовідносини у наведеній справі стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджуєтьсяз таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 7 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження`арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно п.2 ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно п. 1 ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно матеріалів справи, у провадженні Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження №52013149 з примусового виконання виконавчого листа №2/638/251/15, виданого 18 березня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова, про стягнення солідарно з боржників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ТОВ «Харківський центр правової допомоги» на користь ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 1 019 320,97 грн. (а.с. 198).

У межах вище вказаного виконавчого провадження старшим державним виконавцем 15.03.2017р. винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме й нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с. 109-110).

Постановою начальника відділу Марїнського ВДВС від 11.06.2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , а саме у філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування», відповідно до якої зобов`язано відповідальну особу проводити утримання у межах 15%, з яких 10% - на погашення заборгованості, яка складає 1019320,97 грн. та 5% - на стягнення виконавчого збору в сумі 101932,10 грн. та витрати виконавчого провадження в сумі 169,00 грн. У першу чергу утримати витрати виконавчого провадження. Зобов`язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разу якщо такий строк не встановлено до 10го числа м`ясця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

Постановою головного державного виконавця від 13 травня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться у відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 113).

Також, матеріалами справи підтверджено, що рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, відкритий в АТ «Ощадбанк» в національній валюті в тарифному пакеті «Зарплатний», є поточним рахунком боржника, який використовується, зокрема для отримання заробітної плати (а.с. 72), тобто має спеціальний режим використання.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до старшого державного виконавця із заявою про зняття арешту з підтвердженням того, що його рахунок № НОМЕР_1 має спеціальний режим використання, проте, його звернення залишилося без відповіді та належного реагування.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у порядку виконання судового рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 1019320,97 грн., із заробітної плати останнього проводяться відрахування, тобто на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист, згідно якого за місцем роботи ОСОБА_1 проводиться утримання коштів з його зарплати на виконання судового рішення. При цьому, ОСОБА_1 у письмовому зверненні повідомив державного виконавця, про те, що рахунок № НОМЕР_1 має спеціальний режим використання, тому є необхідність зняття арешту з цього рахунку. Однак, належна письмова відмова державного виконавця, яку можливо було б оскаржити до суду, відсутня. Тому належним способом захисту порушеного права боржника ОСОБА_1 є задоволення його скарги, оскільки вказаний рахунок має спеціальний режим використання, звернення стягнення на який заборонено законом.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17.01.2020 року у справі №340/1018/19, у постанові від 17.02.2021 року у справі №756/8861/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 р. у справі № 756/8815/20.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно матеріалів справи, при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 497 грн. (а.с. 223,224), ця сума підлягає стягненню з Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Кущія Костянтина Сергійовича, стягувач ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов`язати державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) зняти, накладений постановою від 13 травня 2021 року, арешт коштів боржника ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «ОщадБанк» і є заробітною платою боржника.

Стягнути з Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 497,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2022 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов