Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №357/845/17

Ухвала

Іменем України

16 березня 2018 року

м. Київ

справа № 357/845/17-ц

провадження № 61-7535ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., Хопти С.Ф.,

розглянув касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна судова адміністрація України, про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ТУ ДСА України в Київській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ДСА України, про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що після проведення ДСА України у ТУ ДСА України в Київській області фінансового аудиту та аудиту відповідності було встановлено перевищення максимального місячного розміру суддівської винагороди, внаслідок чого у лютому-березні 2015 року ОСОБА_4, яка працювала на той час суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, понад встановленні обмеження, виплачена суддівська винагорода у розмірі 7 308 грн, які ТУ ДСА України в Київській області просило стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року, у позові ТУ ДСА України в Київській області відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, що надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 21 листопада 2017 року, ДСА України просить рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального прав та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що виплату відповідачу суддівської винагороди здійснено з порушенням вимог законодавства, у зв'язку із чим безпідставно виплачені кошти підлягають стягненню з неї у дохід держави за судовим рішенням, оскільки ОСОБА_4 відмовляється їх повернути у добровільному порядку.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09 лютого до Верховного Суду передано вказану касаційну скаргу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Судами не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 коштів у розмірі 7
308 грн, які прирівнюються до заробітної плати, виплачених їй на підставі наказу ТУ ДСА України в Київській області, як і не встановлено наявності рахункової помилки, при цьому позивачем не надано підтверджень того, що за місцем роботи відповідача (Білоцерківський міськрайонний суд Київської області) не відбулося скорочення чисельності працівників.

Також з'ясовано, що виплата суддівської винагороди у розмірі 10 мінімальних заробітних плат у лютому-березні 2015 року відповідає вимогам чинного на час здійснення таких виплат законодавства України, у тому числі і пункту 10 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

Крім того, встановлено, що наказ начальника ТУ ДСА України в Київській області від 10 лютого 2015 року № 13, на підставі якого з урахуванням чисельності працівників суду на одну посаду судді в місцевих судах Київської області була нарахована та виплачена ОСОБА_4 суддівська винагорода у лютому-березні 2015 року, що обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати, є чинним і в установленому порядку не скасований та незаконним не визнаний.

Таким чином, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що правових підстав для повернення у примусовому порядку за рішенням суду зазначеної суми коштів відповідачем ТУ ДСА України в Київській області не встановлено.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається неправильного застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддівдійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною Державної судової адміністрації України на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна судова адміністрація України, про стягнення коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

Ю. В.Черняк

С. Ф.Хопта