Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2020 року у справі №553/2716/14

Ухвала

Іменем України

18 травня 2020 року

м. Київ

справа № 553/2716/14

провадження № 61-7576ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.

Полтави від 22 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року за скаргою Територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради на дії та рішення державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Жмурка Станіслава Сергійовича,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Територіальна громада міста в особі Полтавської міської ради звернулася до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, правонаступником якої є Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Жмурка С. С.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 28 липня 2015 року у справі № 553/2716/14-ц позов Прокурора м. Полтави в інтересах Територіальної громади м. Полтави задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0028 га, вартістю 7 111
грн 72 коп., на АДРЕСА_1, привести її у придатний для використання стан шляхом знесення капітальної будівлі (гаражу), який збудований за вищевказаною адресою, та повернути її Територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

На виконання цього рішення 26 жовтня 2015 року Ленінським районним судом м.

Полтави видано виконавчий лист № 2/553/687/2015.

11 березня 2016 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С. С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50420174.

10 травня 2016 року та 19 червня 2017 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С. С. прийнято постанови про накладення штрафів на боржника.

06 листопада 2017 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С. С. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 50420174 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Територіальна громада міста в особі Полтавської міської ради вважає зазначені дії державного виконавця неправомірними, оскільки невиконання боржником судового рішення про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0028 га на АДРЕСА_1, привести її у придатний для використання стан шляхом знесення капітальної будівлі (гаражу) та повернути її територіальній громаді міста не свідчить про те, що воно не може бути виконане без участі боржника відповідно до вимог частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", незважаючи на те, що рішення суду зобов'язує виконати дії саме боржника, однак не є нерозривно пов'язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового характеру, враховуючи невиконання його в добровільному порядку.

Ураховуючи викладене, Територіальна громада міста в особі Полтавської міської ради просила суд поновити строк для подання скарги на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції в Полтавській області та визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Жмурка С. С. щодо закінчення виконавчого провадження № 50420174 з примусового виконання виконавчого листа № 2/553/687/2015, виданого 26 жовтня 2015 року Ленінським районним судом м. Полтави, та відновити виконавче провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року, поновлено строк для подачі скарги на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Жмурка С. С. у виконавчому провадженні № 50420174, скаргу Територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради задоволено.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Жмурка С. С. щодо закінчення виконавчого провадження № 50420174 з примусового виконання виконавчого листа № 2/553/687/2015, виданого 26 жовтня 2015 року Ленінським районним судом м.

Полтави.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 06 листопада 2017 року № 50420174 з примусового виконання виконавчого листа № 2/553/687/2015, виданого 26 жовтня 2015 року Ленінським районним судом м. Полтави, щодо зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0028 га, вартістю 7 111 грн 72 коп., на АДРЕСА_1, привести її у придатний для використання стан шляхом знесення капітальної будівлі (гаражу), який збудований за вищевказаною адресою, та повернути її Територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

Зобов'язано державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Жмурка С. С. у відповідності до положень статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження.

28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положеннями частини 1 статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконанні державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Жмурка С. С. перебувало виконавче провадження № 50420174 з примусового виконання виконавчого листа № 2/553/687/2015, виданого 26 жовтня 2015 року Ленінським районним судом м.

Полтави, щодо зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0028 га, вартістю 7 111 грн 72 коп., на АДРЕСА_1, привести її у придатний для використання стан шляхом знесення капітальної будівлі (гаражу), який збудований за вищевказаною адресою, та повернути її Територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

11 березня 2016 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С. С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50420174 з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2015 року у справі № 2/553/687/2015.

10 травня 2016 року та 19 червня 2017 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С. С. прийнято постанови про накладення штрафів на ОСОБА_1 за невиконання судового рішення.

06 листопада 2017 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С. С. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 50420174 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

13 листопада 2017 року державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурком С. С. на адресу Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено повідомлення про вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого статтею 382 КК України.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови державного виконавця, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Однією з основних засад судочинства є обов'язковість виконання судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині 1 статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Як зазначено у рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, пункт 40, пункт 1 статті 6 Конвенції передбачає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 Конвенції як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених статтею 13 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частин 1 , 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого для після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених частин 1 , 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦК України, порушено їхні права чи свободи.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що державним виконавцем не надано суду доказів того, що ним вживались усі можливі та достатні заходи в рамках, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та в межах наданих йому чинним законодавством України повноважень щодо забезпечення примусового виконання виконавчого листа.

Відповідно до актів державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Жмурка С. С. від 04 травня 2016 року та 06 червня 2017 року зафіксовано лише невиконання боржником рішення суду самостійно.

Направлення державним виконавцем повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є наслідком вжиття всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання, правовим наслідком чого є закінчення виконавчого провадження.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 6/521.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною 4 цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина 5 статті 394 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною 1 статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року за скаргою Територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради на дії та рішення державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Жмурка Станіслава Сергійовича відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець