Процесуальний «паркур» за ухвалою суду: Як ознайомитися з доказом, не перелізаючи паркан

Досудове розслідування у кримінальному провадженні має завершуватися урочистим відкриттям матеріалів. У теорії — це момент повної прозорості. У реальності ж ми іноді стаємо свідками захопливого шоу, де надання доступу до речових доказів більше нагадує епізод з передачі про виживання в диких умовах, ніж юридичну процедуру.

Квест у місті Ч.: «Подивись, але не чіпай»

Особливого захоплення викликає креативність обвинувачення в роботі з масштабними об’єктами нерухомості площею понад 2700 кв.м. Замість того, щоб просто відчинити двері, слідство організувало захисту незабутню подорож до іншого міста, де «ознайомлення» проходило за вельми специфічним сценарієм:

• Об’єкт №1: Захист привозять до будівлі, яка забарикадована парканом. Слідчий, не маючи жодної ухвали на доступ до приватного володіння, з оптимізмом спостерігає за зачиненими воротами. Схоже, ознайомлення мало відбутися шляхом телепатії.
• Об’єкт №2: Перед захисниками постає будівля після тотальної реконструкції. Замість речового доказу, що мав значення для справи, — новенька штукатурка та свіжі інвертори. Тобто, пропонується ознайомитися з тим, чого в первісному стані вже фізично не існує.
• Об’єкт №3: Бетонна огорожа та знак «STOP». Слідчий знову пропонує захисту або стати «правопорушниками» за статтею 162 КК України (незаконне проникнення), або визнати, що вони «оглянули» приміщення через бетонну стіну.

Столичний арбітраж: Тріумф форми над змістом

Незважаючи на ці абсурдні обставини, слідчий суддя одного із славнозвісних центрально-столичних судів вирішив, що ця «екскурсія вздовж парканів» — це і є повноцінний доступ. Доводи захисту про те, що адвокат — не альпініст і не зобов’язаний штурмувати приватні об’єкти без санкції суду, були сприйняті як «зволікання».

Суд задовольнив клопотання прокурора, встановивши жорсткі строки для ознайомлення з тим, до чого фактично не пустили. Це, безперечно, новий рівень процесуального мистецтва: легітимізація недоступу через судове рішення.

Правовий фундамент та надія на суд по суті

Хоча стадія досудового розслідування завершилася цією «пірровою перемогою» обвинувачення, закон і європейська практика кажуть інше:

• Реальність, а не фікція: Стаття 290 КПК прямо вимагає надати доступ та можливість скопіювати або відобразити докази, а не просто постояти поруч.
• Стандарти ЄСПЛ: Стаття 6 Конвенції гарантує реальне право на підготовку захисту, а не імітацію процесу («Роу та Девіс проти Сполученого Королівства»).
• Змагальність: Правосуддя не може бути грою в одні ворота, де одна сторона ховає ключі, а інша отримує за це обмеження в строках.

Ми з нетерпінням чекаємо на розгляд справи по суті. Є велике сподівання, що в залі судового засідання справедливість виявиться сильнішою за «столичну креативність», і суд дасть належну оцінку тому, як відкривалися докази, доступ до яких закінчився біля першого ж паркану. Адже право на захист — це не право подивитися на зачинені двері, а право знати, що за ними знаходиться.