Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №521/18994/16

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 521/18994/16-ц

провадження № 61-10556св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2017 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року у складі суддів: Сегеди С. М., Кононенко Н. А., Цюри Т. В.,

учасники справи:

позивач - Одеський державний університет внутрішніх справ,

відповідач - ОСОБА_1,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Одеський державний університет внутрішніх справ (далі - ОДУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання, посилаючись на те, що 18 серпня 2008 році ОСОБА_1 зараховано курсантом ОДУВС, поставлено на усі види продовольчого та речового забезпечення, з виплатою грошового утримання.

22 вересня 2008 року між ОДУВС та відповідачем укладений договір про підготовку фахівця, згідно якого він навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше трьох років, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання.

Відповідач проходив службу в органах внутрішніх справ з 18 серпня 2008 року по 17 листопада 2014 року. Після закінчення навчання, а саме- 23 червня 2012 року - отримав диплом фахівця та був відряджений для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Одеській області. Проте, згідно наказу ГУМВС України в Одеській області від 14 листопада 2014 року № 807 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію) до закінчення трирічного терміну перебування на службі після навчання.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 витрати за період навчання у розмірі 54 903 грн 44 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2017 рокупозов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1на користь ОДУВС суму фактичних витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі за період навчання, у розмірі 54
903грн 44 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2008 року по 23 червня 2012 року навчався в ОДУВС на підставі договору на підготовку фахівця від 22 вересня 2008 року. Відповідно до пунктів2.3.5,2.3.6,3.2. цього договору ОСОБА_1 зобов'язався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за посадою у місці призначення, визначеному ОДУВС, а у разі відмови від подальшого проходження служби до спливу вказаного строку- відшкодувати фактичні витрати, пов'язані із утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком. За період навчання ОСОБА_1 перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг. Оскільки до встановленого трирічного терміну відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, він зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на своє утримання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що в казармі ОДУВС він прожив лише 10 місяців, а інші 3 роки і 2 місяці проживав біля своїх батьків, а тому не повинен відшкодовувати витрати на своє утримання за вказаний період, є необґрунтованими, оскільки нормативно-правові акти, якими врегульовані питання навчання, проходження служби в органах внутрішніх справ колишніми курсантами вищих навчальних закладів МВС України, не передбачено проживання курсантів поза межами гуртожитків ВНЗ. Окрім того, згідно розпорядчих актів ректорів ВНЗ МВС України всі курсанти які навчаються в навчальних закладах, призначаються черговими протягом дня (з 06:00 до 21:00), та повинні бути присутніми в університеті. Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що за період навчання в ОДУВС відповідач ОСОБА_1. проживав за межами казарми і не потребував постачання комунальних витрат та інших витрат на його утримання в період навчання, а також не харчувався в ОДУВС. Так, відповідач ОСОБА_1 не укладав угоди на предмет неспоживання ним послуг, які надавались із бюджету України на його утримання, у тому числі з підстав проживання з батьками, а тому зазначене свідчить про те, що всі норми споживання комунальних послуг і харчування в ОДУВС були розраховані і надавались за кількістю курсантів, які проходять навчання, у тому числі і відповідача ОСОБА_1 Що стосується посилання заявника апеляційної скарги на те, що при підписанні договору на підготовку фахівця від 22 вересня 2008 року, як він, так і його батьки не були ознайомлені з умовами договору, були позбавлені можливості внести до нього свої доповнення, то підписання договорів відбувалося добровільно, без примушування однієї із сторін до його підписання на умовах, з якими вони не погоджувались. Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що він не був звільнений за дисциплінарний проступок, а тому підстав для стягнення з нього витрат за період навчання не передбачено, необхідно зазначити, що, за скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС, що є порушенням службової дисципліни, відповідач ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення найбільш жорсткого виду стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ. З підстав викладеного, посилання відповідача на той факт, що він не відмовлявся від проходження служби, не відповідає дійсності і є безпідставним.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 рокудо Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові Одеського державного університету внутрішніх справ відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України не передбачено відшкодування фактичних витрат на підготовку у разі звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію. Крім того, він не проживав у казармі з червня 2009 року по червень 2012 року та в цей період не користувався комунальними послугами та харчування.

(2) Позиція позивача

У відзиві на касаційну скаргу Одеський державний університет внутрішніх справ зазначає, що за скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС, що є порушенням службової дисципліни, відповідач ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення найбільш жорсткого виду стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ, а тому зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на його утримання у ВНЗ.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди установили, що 22 вересня 2008 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладений договір про підготовку фахівця, предметом якого є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр ", "спеціаліст" за напрямом підготовки "Право" (розділ 1 договору).

Відповідно до пунктів 2.3.5,2.3.6,3.2. договору ОСОБА_1 зобов'язався після закінчення навчання відпрацювати не менше як три роки, за посадою та в місці призначення", визначеному Одеським державним університетом внутрішніх справ, а у разі відмови від подальшого проходження служби до спливу вказаного строку - відшкодувати фактичні витрати, пов'язані із утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком.

ОСОБА_1 у період навчання на здобуття вищої освіти за державним замовленням перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг.

Наказом начальника Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 червня 2012 року №64 о/с ОСОБА_1 видано диплом фахівця та направлено для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Одеській області, що підтверджується записами в послужному списку.

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №807 о/с від 14 листопада 2014 року ОСОБА_1 звільнено з ОВС за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію) до закінчення трирічного терміну перебування на службі після навчання.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині 1 статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 3 статті 6 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За змістом статті 9 Закону України "Про міліцію", чинного на час виникнення спірних правовідносин, на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про міліцію" працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суди виходили із того, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем цивільно-правової угоди, внаслідок чого у нього виникло зобов'язання відшкодувати вартість навчання, тому вирішення цього спору належить до компетенції цивільного суду.

Разом з тим, спори, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог статті 17 КАС України (статті 19 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року), якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18) та від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18).

Із урахуванням викладеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції та апеляційний суд, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, діяли не як суди, встановлені законом.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку наявність підстав для скасування таких рішень та закриття провадження у справі з роз'ясненням позивачу права на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У частинах 1 і 2 статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частинах 1 і 2 статті 414 ЦПК України.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 255, частини 1 статті 414 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 141 ЦПК України).

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року "Про судовий збір"). Такого клопотання матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання закрити.

Одеському державному університету внутрішніх справ роз? яснюється право на звернення із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання у порядку адміністративного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик