Ухвала

14 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 345/1443/19

провадження № 61-20037 ск 19

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за частку у відчуженому майні, яке є спільною сумісною власністю,

Встановив:

1. У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за частку у відчуженому майні, яке є спільною сумісною власністю, у розмірі 123 470,00 грн.

2. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року позовні вимоги задоволено: стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки "RENAULT MEGANE" номер кузова НОМЕР_2,2012 року випуску, в розмірі 123 470,00 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн, суму витрат за проведення експертизи в розмірі 600,00 грн та судовий збір у сумі 1 402,04 грн.

3. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року залишено без змін.

4.06 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року.

5. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, просить суд касаційної інстанції скасуватирішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

6. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

7. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

8. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

10. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

11. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

13. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

14. Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 123 470,00 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00*100=192 100,00 грн).

15. Верховний Суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

16. Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

17. Разом із цим, у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судових рішеннях убачається неоднозначність судової практики, а також, що відповідна справа має виняткове значення для заявника.

18. Зазначені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3, аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, і належних обґрунтувань того, що, дана справа має виняткове значення для заявника ним у касаційній скарзі не зазначено та жодних підтверджувальних доказів до касаційної скарги не додано. Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24 липня 2019 року, в справі № 661/3904/16-ц, а також практиці Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 07 грудня 2016 року, в справі № 370/443/13-ц, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених рішеннях суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах. Інших обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі заявником не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

19. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

20. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

21. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

22. З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

23. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за частку у відчуженому майні, яке є спільною сумісною власністю.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя: В. М. Ігнатенко