Ухвала

08 червня 2021 року

м. Київ

справа № 754/8750/19

провадження № 61-9118ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Висіцької Ірини Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк", про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором, визнання іпотечного договору припиненим,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "Український професійний банк"), про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, остаточно просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 лютого 2011 року № 329 в загальній сумі 255 183,76 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів в порядку, визначеному статтями 39,41,43 Закону України "Про іпотеку".

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ПАТ "Український професійний банк" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором, визнання іпотечного договору припиненим, в якому просив: визнати недійсним договір від 26 березня 2019 року № 52 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги за кредитним договором від 08 лютого 2011 року № 329, укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_2; визнати припиненим з 26 березня 2019 року іпотечний договір від 08 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Український професійний банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 903.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір від 26 березня 2019 року № 52 відступлення права вимоги за кредитним договором від 08 лютого 2011 року № 329, укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_2. Визнано припиненим з 26 березня 2019 року іпотечний договір від 08 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Український професійний банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 903.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 49 500 грн та судовий збір в розмірі 1 536,80 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення. В задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

31 травня 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Висіцька І. В. подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року та додаткове рішення цього суду від 11 грудня 2020 року.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Висіцька І. В. заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, посилаючись на те, що копія вказаної постанови була отримана нею електронною поштою 30 квітня 2021 року. На підтвердження вказаних обставин представник ОСОБА_1 - адвокат Висіцька І. В. надала скріншот вхідного повідомлення, надісланого на її електронну пошту Київським апеляційним судом.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ЦПК України.

Доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, а також наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Висіцькою І. В. доказ отримання копії оскаржуваного судового рішення свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення, тому клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Висіцької І. В. необхідно задовольнити. При цьому Верховним Судом взято до уваги, що оскаржувана постанова апеляційного суду була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06 травня 2021 року.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Висіцька І. В. вказала, що в оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд не застосував статтю 24 Закону України "Про іпотеку" та не врахував правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 5016/1284/2012. Крім того, апеляційний суд застосував статті 133, 137, 141 ЦПК України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2019 року у справі № 149/719/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 07 грудня 2020 року у справі № 537/2192/19, від 27 квітня 2021 року у справі № 154/704/20, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року у справі № 308/15007/15-ц, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 910/2170/18, в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 січня 2020 року у справі № 904/1038/19.

Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Висіцької І. В. на постанову Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2017 року у справі № 910/3556/17 не заслуговує на увагу, так як вказана постанова не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 263 ЦПК України і не є підставою для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.

Згідно з частиною 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.

Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Висіцької Ірини Володимирівни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Висіцької Ірини Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року.

Витребувати з Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу № 754/8750/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк", про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором, визнання іпотечного договору припиненим.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 09 липня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко