Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.08.2020 року у справі №760/2306/18

Ухвала

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 760/2306/18

провадження № 61-10686ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м.

Києві Черкасова Євгена Володимировича, стягувач ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Солом'янський РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) Черкасова Є. В., стягувач ОСОБА_3.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Солом'янському РВДВС м. Київ ГТУЮ у м.

Києві перебуває виконавчий лист, виданий 01 грудня 2014 року Солом'янським районним судом міста Києва у справі № 760/26730/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 978 590,04 грн, виконавче провадження № ~organization0~.

21 вересня 2017 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а 06 листопада 2017 року - постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої було накладено арешт на майно боржника.

Заявник зазначала, що отримала постанову від 06 листопада 2017 року лише 16 січня 2018 року, а тому строк її оскарження не пропущений.

Вважала, що її права як боржника у виконавчому провадженні не були забезпечені шляхом її участі або участі її представника під час проведення опису майна; акт складено по суті одноособово, без достатньої перевірки належності майна боржнику, з грубим порушенням процедури його складення, а також порядку та правил передачі майна на зберігання.

При проведенні виконавчої дії (складання опису та арешту майна) заявник не була присутня та взагалі не повідомлялася державним виконавцем про час та день проведення опису та арешту майна та була позбавлена можливості скористатись передбаченими Законом України "Про виконавче провадження" правами надавати пояснення або заперечення, вносити зауваження, користуватися послугами адвокатів.

Також заявник зазначала, що при складанні постанови про опис й арешт майна (коштів) боржника, в опис було включено лише перелік майна, без зазначення їх характеристик, а саме: вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо, як це передбачено законодавством України, а описане та арештоване майно абсолютно необгрунтовано передане на зберігання ОСОБА_3, який є стягувачем у виконавчому провадженні.

Державний виконавець безпідставно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився, оскільки судове рішення, на підставі якого було видано виконавчий лист № 760/26730/13-ц, набрало законної сили 28 листопада 2014 року, строк пред'явлення його до виконання було встановлено 28 листопада 2015 року.

Оскільки виконавчий лист перебував на виконанні у виконавчій службі та був повернутий стягувачу 08 квітня 2015 року, то строк його пред'явлення до виконання перервався та був продовжений до 08 квітня 2016 року, однак старший державний виконавець Солом'янського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Черкасов Є.

В. неправомірно виніс постанову про відкриття провадження 21 вересня 2017 року.

ОСОБА_2 просила визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 21 вересня 2017 року та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 06 листопада 2017 року, та скасувати зазначені постанови.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року скаргу в частині оскарження постанови від 21 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № ~organization1~ та дій державного виконавця по її складанню залишено без розгляду. У задоволенні скарги в частині оскарження постанови від 06 листопада 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № ~organization2~ та дій державного виконавця по її складанню відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у липні 2020 року, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, постановити нову про задоволення вимог скарги повністю.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Встановивши, що виконавчий лист пред'явлений до виконання з пропуском строку, а судове рішення про поновлення стягувачу строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання відсутнє, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що постанова державного виконавця від 21 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження суперечить вимогам закону.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу на дії чи рішення державного виконавця може бути подано до суду протягом 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Враховуючи те, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу ОСОБА_2 21 вересня 2017 року, 11 жовтня 2017 року вона особисто ознайомилася з матеріалами провадження, а зі скаргою звернулася до суду лише 25 січня 2018 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про пропуск нею встановленого законом десятиденного строку на оскарження дій державного виконавця, пов'язаних із відкриттям виконавчого провадження.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті 126 ЦПК України.

Клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не заявлено, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що скарга в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій державного виконавця під час винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 06 листопада 2017 року та відмову у задоволенні скарги у цій частині, оскільки цією постановою державний виконавець у присутності стягувача ОСОБА_3 та двох понятих провів опис та арешт майна боржника у переліку з 44 пунктів, а опис арештованого майна складений державним виконавцем цілком якісно, в ньому зазначені індивідуальні особливості предметів, такі як: марка та модель (для технічних пристроїв), колір, кількість складових частин, в деяких випадках - матеріал, з якого виготовлений, що є достатнім для індивідуалізації конкретно визначених речей серед інших, а тому до посилання заявника на неякісно складений опис арештованого майна є безпідставним.

Суд встановив, що опис арештованого майна складався, хоч і у відсутність боржника, проте за участю двох понятих, щодо можливої заінтересованості яких боржником не надано суду будь-яких доказів.

Враховуючи відсутність під час опису майна боржника, суди дійшли правильного висновку про те, що передача арештованого майна на відповідальне зберігання стягувачу у виконавчому провадженні, який найбільше заінтересований у збереженні цілісності майна особі, у зв'язку з його подальшою реалізацією, є обгрунтованою, а відсутність у постанові повних анкетних даних зберігача не є істотним порушенням, оскільки уся необхідна інформація про стягувача міститься в матеріалах виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги про відсутність доказів того, що саме заявник ознайомлювалася з матеріалами справи, а також про те, що її права як боржника у виконавчому провадженні не були забезпечені шляхом її участі або участі її представника під час проведення опису майна; акт складено по суті одноособово, без достатньої перевірки належності майна боржнику, з грубим порушенням процедури його складення, а також порядку та правил передачі майна на зберігання, а в постанові не зазначено характеристики майна, без якої неможливо ідентифікувати майно, яке описано та внесено в постанову державного виконавця, а тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню, є безпідставними та не спростовують висновків суду про залишення скарги частково без розгляду та відмови у задоволенні скарги в частині визнання дій старшого державного виконавця Солом'янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Черкасова Є. В. під час винесення постанови про опис та арешт майна боржника протиправними та скасування постанови.

Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржуються, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначено.

Керуючись частиною 2 та 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ головного територіального управління юстиції у м. Києві Черкасова Євгена Володимировича, стягувач ОСОБА_3,за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко