Ухвала

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 554/10058/17

провадження № 61-40738 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Обідіної О. І., Пікуля В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі ПАТ "Банк Михайлівський") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ВолковаО. Ю. (далі уповноважена особа Фонду) про захист прав споживача - визнання права та зобов'язання подати інформацію про включення до переліку вкладників.

На обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що 18 червня 2015 року між нею та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" №980-024-000000833, на виконання якого їй було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1.

11 квітня 2016 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитно-інвестиційний центр" (далі ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр") укладено договір позики № 980-024-000219282, за яким вона надала товариству у тимчасове користування за плату грошові кошти у сумі 105 000,00 грн, які позичальник зобов'язався повернути з процентами у розмірі 29,81 процентів річних не пізніше 25 квітня 2016 року, на її поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський". 19 травня 2016 року ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" виконало своє зобов'язання за договором позики, перерахувавши на поточний рахунок позивача кошти на загальну суму 105 000,00 грн.

Рішенням правління Національного банку України від 23 травня 2016 року

ПАТ "Банк Михайлівський" визнано неплатоспроможним, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) від 12 липня

2016 року відкликано банківську ліцензію ПАТ "Банк Михайлівський", розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

Станом на дату запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" залишок коштів на її поточному рахунку № НОМЕР_1 становив 105 000,00 грн, які відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантовано підлягають поверненню Фондом у межах граничного розміру відшкодування коштів. Однак у задоволенні її заяви про включення до переліку вкладників уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" відмовлено, з посиланням на нікчемність правочину (трансакції) здійсненого ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на загальну суму 105 000,00 грн.

Посилаючись на те, що уповноваженою особою Фонду порушено гарантоване законом право виплати за вкладом, позивач просила визнати за нею право на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" грошових коштів за вкладом на рахунку №НОМЕР_1 у розмірі 105 000,00 грн за рахунок Фонду, та зобов'язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ВолковаО. Ю. подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 на суму 105 000,00 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2018 року позов задоволено.

Визнано право ОСОБА_1 на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком №НОМЕР_1, відкритим у ПАТ "Банк Михайлівський" на суму

105 000,00 грн.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О. Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком №НОМЕР_1, відкритим у ПАТ "Банк Михайлівський" на суму

105 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кошти, що надійшли на поточний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ "Банк Михайлівський" є вкладом у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому з початком ліквідаційної процедури в ПАТ "Банк Михайлівський", у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування позивачу зазначених грошових коштів за рахунок Фонду. Доказів на підтвердження нікчемності транзакцій ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" щодо перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 не надано. Оскільки ОСОБА_1 не була включена до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, з посиланням на нікчемність переказу грошових коштів на її поточний рахунок, що не знайшло свого підтвердження, її позовні вимоги підлягають задоволенню. Зважаючи на те, що спір між сторонами виник з цивільно-правової угоди банківського вкладу, суд дійшов висновку, що він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільної юрисдикції, оскільки Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, наділений управлінськими функціями, а тому є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільної юрисдикції.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року, та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи та діє як представник сторони договірних відносин. У таких відносинах не вбачається ознак адміністративного або іншого владного підпорядкування однієї сторони другій стороні, а відтак ці відносини не можуть бути віднесені до публічно-правових. Зазначене узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16 та від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2735цс16. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року в справі №910/8132/17 дійшла висновку, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права або інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений для сфери приватноправових відносин. Спір є приватно-правовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу привели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. Відтак помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції суддів щодо розгляду адміністративних та господарських спорів недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. З урахуванням наведеного вважала, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з посиланням на те, що зазначена справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

У вересні 2018 року від уповноваженої особи Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона зазначила, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а тому зазначений спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 804/15159/15.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Заявник оскаржує судове рішення з підстав порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції, посилаючись на те, що уповноважена особа Фонд у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, у якому розпочато процедуру ліквідації банку, є по суті керівником банківської установи та діє як представник сторони договірних відносин. У таких відносинах не вбачається ознак адміністративного або іншого владного підпорядкування однієї сторони другій стороні, а відтак ці відносини не можуть бути віднесені до публічно-правових, у зв'язку з чим зазначений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ

ИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова О. Ю. про захист прав споживача - визнання права та зобов'язання подати інформацію про включення до переліку вкладників, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О.В. Ступак

Г.І. Усик