Ухвала

10 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 686/23167/19

Провадження № 51-6279 кмо 19

Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Анісімова Г. М., Григор'євої І. В., Кравченка С. І.,

Наставного В. В., Огурецького В. П., Щепоткіної В. В.,

розглянувши матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора Наконечного В. І., який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року щодо органів досудового розслідування та процесуальних прокурорів,

установила:

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні скарги потерпілого

ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого СВ Зарічанського ВнП Хмельницького ВП ГУНП у Хмельницькій області від 07 червня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240010002193 від 01 квітня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі -

КК України).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року зазначену ухвалу слідчого судді залишено без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.

У межах того ж провадження ухвалою Хмельницького апеляційного суду від

30 вересня 2019 року постановлено довести до відома Генерального прокурора України, Голови Національної поліції України, прокурора Хмельницької області та начальника ГУНП у Хмельницькій області про порушення вимог кримінального процесуального закону органами досудового розслідування та процесуальними прокурорами з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття з цього приводу відповідних заходів.

Прокурором Наконечним В. І., який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції щодо органів досудового розслідування та процесуальних прокурорів подано касаційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 вересня 2020 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Своє рішення колегія суддів прийняла у зв'язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку про застосування норм кримінального процесуального закону у подібних правовідносинах, викладеному у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого

2019 року (справа № 127/4482/17).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 434-1 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об'єднаної палати.

Зі змісту наведеної норми процесуального права випливає, що законодавцем сформульовано конкретні умови, наявність сукупності яких слугує підставою для передачі кримінального провадження на розгляд об'єднаної палати. Зокрема, такими обов'язковими умовами є: 1) необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої судової палати або у складі іншої палати; 2) подібність правовідносин, за яких було неоднаково застосовано норми права.

При передачі матеріалів провадження на розгляд об'єднаної палати колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду не дотрималась зазначених вимог закону.

Своє рішення мотивувала тим, що у Касаційному кримінальному суді склалася неоднакова практика щодо можливості винесення судами ухвал, які не вирішують справу по суті, а звертають увагу різних органів на певні порушення, які подібні до окремих ухвал, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року, що призвело до ухвалення відмінних (протилежних) за змістом рішень по суті касаційних скарг у подібних правовідносинах. Разом з тим, положеннями КПК України в чинній редакції передбачено постановлення окремих ухвал лише у випадках, встановлених ст. 378 КПК України (як заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинуваченого тощо).

Зауважила, що така ситуація вимагає опрацювання єдиного підходу щодо прийняття процесуальних рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням.

Однак, з такими висновками не можна погодитись, враховуючи наступне.

Так, у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 127/4482/17 колегія суддів зазначила, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про незаконність повторного повернення місцевим судом обвинувального акту прокурору, що мало наслідком недотримання розумних строків судового розгляду. Оскільки безпідставне затягування або невжиття заходів щодо розгляду справи згідно зі ст. 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, апеляційний суд повідомив Вищу раду правосуддя про встановлені обставини.

Водночас, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду погоджуючись із прийнятими рішеннями й наведеним мотивуванням у постановах Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 340/114/19, залишила поза увагою обґрунтування та позицію останньої, яка узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 19 лютого 2019 року в справі № 127/4482/17.

Так, у постановах від 05 лютого 2020 року колегія суддів зазначила, що системне та телеогічне (цільове) тлумачення норм, закріплених у пункті 10 частини 1 статті 3, статтях 91, 110, 369, 371, 372 та 419 КПК України, дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановленого для відповідного виду провадження.

Тобто, процесуальні рішення приймаються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК України, а також задля забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, Суд вбачає за можливе прийняття рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал повинно обґрунтовуватись з посиланням на необхідність використання аналогії права із застосуванням загальних засад кримінального провадження, визначених частиною 1 статті 7 КПК України.

При цьому належну увагу у такому разі слід приділяти меті та правовим наслідкам винесеного судового рішення, зокрема суд має з'ясувати питання чи призведе постановлення такого роду ухвали до усунення безпідставного затягування судового розгляду, судової тяганини, дотримання строків розгляду кримінальної справи, що позитивно вплине на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпечить конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.

Єдність системи судоустрою забезпечується, у тому числі, єдністю судової практики (п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Однією з функцій, а також завданням об'єднаної палати є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку було неправильно застосовано, й сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, встановлених у ст. 7 КПК України, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах. Тобто завдання об'єднаної палати Верховного Суду - досягти у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах і запобігти невизначеності у подібних ситуаціях.

За таких обставин, позиція колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду щодо відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 127/4482/17 та згоди з рішеннями Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 340/114/19 вказує на суперечливі та взаємовиключні обставини, які не узгоджуються з підставами, передбаченими ч. 2 ст. 434-1 КПК України, щодо передачі провадження за касаційною скаргою прокурора Наконечного В. І., який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року щодо органів досудового розслідування та процесуальних прокурорів на розгляд об'єднаної палати, а тому воно підлягає поверненню на розгляд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті.

Керуючись статтями 7 та 434-1 КПК України, об'єднана палата Верховного Суду

постановила:

Повернути матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора

Наконечного В. І., який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року щодо органів досудового розслідування та процесуальних прокурорів на розгляд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті.

Судді:

Ю. М. Луганський Г. М. Анісімов І. В. Григор'єва

С. І. Кравченко В. В. Наставний В. П. Огурецький

В. В. Щепоткіна