УХВАЛА

20 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 5011-9/11238-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Кушніра І. В., Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2015

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2013

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К",

2. Відкритого акціонерного товариства "Завод "КІНАП",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

ОСОБА_2

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 (згідно поштовими відмітками на конверті) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі №5011-9/11238-2012 з посиланням на положення частини 4 статті 287, частини 1 статті 289, статті 305 Господарського процесуального кодексу України, разом із клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження та клопотанням про направлення справи №5011-9/11238-2012 на розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла таких висновків.

Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 30.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 зі справи № 5011-9/11238-2012. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2013 зі справи № 5011-9/11238-2012 задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2013 зі справи № 5011-9/11238-2012 скасовано. Позов задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллонж" право власності на: 1) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх - площею 458,10 м2, частина II поверху - площею 318,30 м2, III поверх - площею 454,30 м2, IV поверх - площею 454,90 м2, V поверх площею 455,80 м2, VI поверх - площею 457,90 м2, підвал площею 58,70 м2,загальною площею 2658,00 м2, що становить 67/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160; 2) нежилі приміщення 1-го поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 площею 296,9 м2, приміщення 9 пл. 18,10 м2, приміщення 4 пл. 88,80 м2, загальною площею 403,80 м2, що становить 1/100 частину (від майнового комплексу 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м.

Київ, вул. Фрунзе, 160; 3) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): І поверх - площею 621,90 м2, II поверх - 1077,10 м2, III поверх - площею 1142,35 м2, IV поверх площею 1033,0 м2, V поверх - площею 1 115,70 м2, технічний поверх площею 396,60 м2, загальною площею 5386,65 м2, що становить 136/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160; 4) нежилі приміщення ІІ поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 м2, приміщення № 5-а - площею 10,10 м2, загальною площею 15,75 м2, що становить 4/10000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2, розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160; 5) нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б,): III поверху площею 88,25 м2, що розташоване за адресою: 04073,м. Київ, вул.

Фрунзе, 160.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" вказане вище майно: 1) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (літ. Б): І поверх - площею 458,10 м2, частина II поверху - площею 318,30 м2, III поверх - площею 454,30 м2, IV поверх - площею 454,90 м2, V поверх площею 455,80 м2, VI поверх - площею 457,90 м2, підвал площею 58,70 м2,загальною площею 2658,00 м2, що становить 67/1000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073,м. Київ, вул. Фрунзе, 160; 2) нежилі приміщення 1-го поверху (літ. Б' виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня): приміщення 10 пл. 296,9 м2, приміщення 9 площею 18,10 м2, приміщення 4 пл. 88,80 м2, загальною площею 403,80 м2, що становить 1/100 частину (від майнового комплексу 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160; 3) нежилі приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б'): І поверх - площею 621,90 м2, II поверх - 1077,10 м2, III поверх - площею 1142,35 м2, IV поверх площею 1033,0 м2, V поверх - площею 1 115,70 м2, технічний поверх площею 396,60 м2, загальною площею 5386,65 м2, що становить 136/1000 частин (від майнового комплексу пл. 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160; 4) нежилі приміщення ІІ-го поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 5,65 м2, приміщення № 5-а - площею 10,10 м2, загальною площею 15,75 м2, що становить 4/10000 частин (від майнового комплексу площею 39709,40 м2), розташовані за адресою: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160.

Витребувано у Відкритого акціонерного товариства "Завод "КІНАП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б,): III поверху площею 88,25 м2, розташовані за адресою: 04073,м. Київ, вул. Фрунзе, 160.

Заявник звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вищого господарського суду України від
16.06.2015 як особа, якій належить частина спірного майна, тобто суди у справі №5011-9/11238-2012 вирішили спір про права, інтереси та обов'язки заявника без залучення його у справу.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, шляхом викладення його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Наведеною нормою визначено вичерпний перелік прийнятих по суті судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню, у числі яких не зазначено постанови суду касаційної інстанції, зокрема Вищого господарського суду України.

Згідно з частиною 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою.

Заявник не брав участі у справі, однак вважаючи, що постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 вирішено питання про його права та інтереси, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначене судове рішення.

Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що касатор звертається до Верховного Суду з проханням про касаційний перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015, посилаючись на статті 287, 305 Господарського процесуального кодексу України у новій редакції, проте на відміну від розділу ХІІ2 статті 287, 305 Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діяла до 15.12.2017, чинний процесуальний закон не передбачає можливості касаційного перегляду Верховним Судом постанов, прийнятих до 15.12.2017 Вищим господарським судом України як судом касаційної інстанції.

Крім того, станом на час постановлення судових рішень у справі №5011-9/11238-2012 Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15, а також в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/7586/16, від 10.04.2019 у справі №18/270.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У своєму рішенні у справі "Скорик проти України" (заява № 32671/02) Європейський суд з прав людини зазначив про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (див. рішення у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain, 19.12.1997, Reports 1997-VIII, п. 35). Цей принцип був підтверджений у справі "Воробйова проти України", де заявниця не використала засоби юридичного захисту, які діяли на той час, коли судове провадження у її справі все ще тривало. Тобто, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що негайна дія нової процесуальної норми не суперечить частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v.

Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [..] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [..]".

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від
20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від
28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2015, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 5011-9/11238-2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2015.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 5011-9/11238-2012 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вищого господарського суду України від
16.06.2015.

2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявникові.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов