Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №914/512/16
Постанова ВГСУ від 28.11.2016 року у справі №914/512/16

Верховний

Суд

УХВАЛА

12 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 914/512/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Воробець Уляни Романівни про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2016, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця Воробець Уляни Романівни

про стягнення 58 231,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2017 заява Фізичної особи-підприємця Воробець Уляни Романівни про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від
28.11.2016, постанови Львівського апеляційного господарського суду від
05.09.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі № 914/512/16 була направлена до Верховного Суду України.

26.01.2018 заяву ФОП Воробець Уляни Романівни про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2016, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2016 у справі № 914/512/16 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2018 року у справі № 914/512/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів вважає, що заява є необґрунтованою з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі позову та розгляду справи в трьох попередніх інстанціях:

"Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі."

Це була єдина норма в зазначеній редакції Кодексу, яка визначала, що рішення суду має бути законним та обґрунтованим, проте, зазначена редакція Кодексу не розкривала змісту поняття "законність та обґрунтованість рішення".

Відповідно до ч. ч. 1,2,5 ст. 236 наведеного Кодексу у чинній редакції:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. "

Таким чином, прийняття рішення містить дві складові:

1. З'ясування та встановлення обставин справи шляхом дослідження та оцінки всіх аргументів та доказів, представлених учасниками справи, з дотриманням норм процесуального права, які регулюють порядок представлення, дослідження та оцінки доказів;

2. Правова оцінка, тобто, застосування відповідних норм матеріального права до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд:

"Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з таких підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. "

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Підставою перегляду заявник визначив неоднакове застосування Вищим господарським судом України ст. 628 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні положення щодо змісту договору, а саме, визначає, що:

"1. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. "

При цьому, в якості неоднаковості застосування норм матеріального права заявник зазначає, що в постанові ВГСУ по справі № 914/512/16, про перегляд якої подана заява, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору та його зміст, та вважає, що сторони спору визначили їх на свій розсуд і погодили.

Натомість в постанові по справі № 910/361/14 Вищий господарський суд України, навпаки, вважає не доведеним факт укладення кредитного договору та погодження його змісту.

Таким чином, в заяві фактично йдеться не про неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а про різну, на думку заявника, оцінку судами доказів та визнання доведеним/недоведеним факту укладення кредитного договору та погодження його змісту, що не відповідає підставі перегляду, визначеної п. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

Керуючись ст.ст. 234 235 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), п. п. 1 п. 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), п. 1 ст. 111-16, ст. 111-21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до
15.12.2017), Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 914/512/16 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

3. Ухвала є остаточною.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський