УХВАЛА

28 січня 2020 року

Київ

справа №640/20002/18

адміністративне провадження №К/9901/2479/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №640/20002/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІС" до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІС" звернулося до суду з позовом до ДФС України, у якому просило: визнати протиправною реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "Ліс" № 59 та № 109 від 18 липня 2017 року, № 93 від 28 липня 2017 року, № 27 від 07 серпня 2017 року, № 28 та № 118 від 09 серпня 2017 року, № 81 від 22 серпня 2017 року, № 83,84 та № 85 від 23 серпня 2017 року, № 87 та № 96 від 28 серпня 2017 року, № 97 від 30 серпня 2017 року, № 74 від 25 вересня 2017 року; визнати протиправною бездіяльність ДФС України, що полягає у незабезпеченні збільшення суми податку, на яку ТОВ "Ліс" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на величину податку на додану вартість, зазначеного у вказаних податкових накладних, тобто на 165360,00 грн. ; зобов'язати ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму податку, на яку ТОВ "Ліс" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину податку на додану вартість, зазначеного у вказаних податкових накладних, тобто, на 165360,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ДПС України звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених статтею 328 КАС України.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей статті 12 КАС України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини 4 статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині 6 статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції відніс таку до категорії справ незначної складності і розглянув справу за правилами спрощеного провадження.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, натомість, його доводи зводяться до переоцінки встановлених судами у цій справі обставин та цитування норм права, що регулюють правовідносини у сфері реєстрації податкових накладних.

З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб'єктний склад її учасників, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, значення справи для сторін та суспільства, а також з огляду на неналежність зазначеної справи до категорії справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені. У касаційній скарзі доводів щодо наявності таких обставин відповідач також не наводить.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року у справі №640/20002/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська