Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2018 року у справі №814/2563/17

УХВАЛА

14 травня 2018 року

Київ

справа №814/2563/17

адміністративне провадження №К/9901/47776/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №814/2563/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання незаконними дій та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання незаконними дій та скасування вимоги.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 позов повернуто ОСОБА_1.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 10.04.2018 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2018 касаційну скаргу позивача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зав'язку з тим, що до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, та надано заявнику строк на усунення вказаних недоліків терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено заявнику 25.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5521001720102.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 на адресу суду направлено заяву про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі. Вказана заява мотивована тим, що оскільки, на думку заявника, Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" є неконституційним, так як не набрав чинності у порядку статті 94 Конституції України і не має статусу чинного Закону України, виконання його положень не є обов'язковим.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case
of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що "характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду".

Разом з тим, слід зазначити, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від
09.10.1979).

Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини 1 статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" №12-рп/2013 від 28.11.2013, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору. Вимога про помірність судового збору означає, перш за все, те, що майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, закон має встановлювати можливості щодо скорочення або скасування судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".

Частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що нормативно-правові акти втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оскілки на момент вчинення судом процесуальної дії Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" не втратив чинність, посилання позивача на неконституційність Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" відхиляються судом як необґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини 1 та 2 статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий чи фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

В контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом з врахуванням конкретних обставин певної справи.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Вказані обставини є важливими чинниками при визначенні того чи скористалася ця особа своїм правом доступу до правосуддя.

Враховуючи те, що відстрочення/розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або складність в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірах, покладається на цю особу.

На підтвердження доводів викладених у заяві про відстрочення сплати судового збору, заявником надано копію податкової декларації за 2017 рік, копію довідки від 10.04.2018 Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про відсутність у позивача відкритих рахунків у банківських та інших фінансових установах та копію довідки про склад сім'ї.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що дані докази є неналежними для задоволення заяви позивача, оскільки надана копія податкової декларації не може бути доказом того, що майновий стан заявника перешкоджає сплаті ним судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, оскільки останні відомості стосовно доходу ОСОБА_1 стосуються 2017 року.

Також, суд зазначає, що надана позивачем копія довідки про відсутність відкритих рахунків у банківських та інших фінансових установах та копія довідки про склад сім'ї не можуть бути підставою для звільнення (відстрочення/розстрочення) від сплати судового збору, оскільки не стосується його матеріального стану на момент розгляду вказаної заяви.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що майновий/фінансовий стан останнього перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі, а наведені обставини не є підставою для звільнення, відстрочення/розстрочення від такої сплати, заява ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №814/2563/17.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №814/2563/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання незаконними дій та скасування вимоги - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..............

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду