Історія справи

Ухвала ВП ВС від 12.09.2021 року у справі №160/5926/21
Ухвала КАС ВП від 15.08.2021 року у справі №160/5926/21

УХВАЛА

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 160/5926/21

адміністративне провадження № К/9901/27869/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року

у справі № 160/5926/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Благодійного фонду "Екологія-Геос" про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди та відшкодування матеріальної шкоди, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Благодійного фонду "Екологія-Геос" про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди та відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто скаржнику, з підстав не усунення недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просив скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви та постановою апеляційної інстанції, просить скасувати вказані рішення судів.

Згідно з частиною 2 статті 328 КАС у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмова у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частиною 2 статті 328 КАС , після їх перегляду в апеляційному порядку.

Як вбачається із матеріалів касаційного провадження та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків шляхом надіслання на адресу суду - обґрунтованого розрахунку моральної та матеріальної шкоди; засвідчених копій документів для суду та для вручення відповідачу із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - Копія та у лівому нижньому куті документа - Згідно з оригіналом; адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та/або суб'єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України, а також його копій для направлення відповідачу/відповідачам та іншим учасникам у справі; обґрунтованого клопотання щодо залучення третіх осіб із зазначенням їх статусу (на стороні позивача або відповідача), оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн.

На виконання вказаної ухвали, 23 квітня 2021 року скаржником до суду було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що положення частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк є врахування судом майнового стану сторони не може скасувати дію статті 8 та 55 Конституції, так як це заборонено статтею 64 Конституції України. Окрім цього, підставою для звільнення від судового збору є незадовільний матеріальний стан, а також те, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

До суду 27 квітня 2021 року від ОСОБА_2 надійшло повторне клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Надані позивачем пояснення щодо підстав для звільнення від сплати судового збору є аналогічні тим, що були викладені у клопотанні, яке надійшло до суду
23.04.2021.

Крім того, позивач заначив, що згідно статті 20 ЦКУ фізична особа здійснює захист прав на свій розсуд. Позовна вимога складена у відповідності із статтею 2 та 5 КАСУ та матеріали справи не перешкоджають розгляду справи у суді по суті.

Треті особи із самостійними позовними вимогами залучені до матеріалів справи на стороні позивача, у відповідності із довіреностями, які залучені до матеріалів справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, адміністративний позов повернуто позивачу.

Суди, повертаючи позовну заяву позивачу, виходили з того, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про повернення адміністративного позову зазначив, що розмір судового збору (908 грн. ) не перевищує 5 відсотків розміру доходу позивача за останні 12 місяців, відповідно до довідки, наданої позивачем. До того ж, на думку суду, зазначені документи не є належними доказами, які підтверджують річний дохід особи та/або скрутне матеріальне становище, оскільки не містять відомостей про можливі доходи, які не оподатковуються страховими внесками (від оренди майна, від реалізації майна, надходження від прав на інтелектуальну власність, від виконання цивільно-правових угод та інше). Доказів існування у позивача пільг щодо сплати судового збору до заяви додано не було.

Щодо доводів ОСОБА_2 з приводу того, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, суди зазначили, що спір у даній справі не пов'язаний з відшкодуванням шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Судами встановлено, що на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем до суду першої інстанції надано довідку по доходи № 8341263325321214 Лівобережного об'єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі в Дніпропетровській області про отримання ОСОБА_2 пенсії за віком за період з січня 2020 року по грудень 2020 року у загальній сумі 34220,42 грн. та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 22.01.2021 за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року про отримання 2300,63 грн. Таким чином сума доходу ОСОБА_2 з січня 2020 року по грудень 2020 року складала 36521,05
грн.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зважаючи на те, що сума доходу ОСОБА_2 за попередній календарний рік складала 36521,05 грн., 5% розміру доходу позивача за 12 місяців (з січня 2020 року по грудень 2020 року), складала 1826,05 грн. (5% від 36521,05 грн. ), що є більше 908 грн.

Матеріали адміністративної справи не містили інших доказів наявності у позивача пільг щодо сплати судового збору.

Щодо доводів скаржника про обмеження його конституційного права на доступ до суду, слід зазначити, що відмова в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю доказів скрутного майнового стану позивача, жодним чином не заперечує гарантованого Конституцією України права на судовий захист.

Суд, згідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України у своїй діяльності керується виключно чинним законодавством України. Так, Конституція Україна забезпечує право особи на судовий захист, разом з тим, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує процедуру судового розгляду справ від моменту подання позову (або скарги) до особливостей виконання судових рішень, та зокрема, визначає вимоги до поданого позову та/або скарги.

Закон України "Про судовий збір" визначає порядок сплати судового збори, встановлює розміри ставок судового збору та визначає підстави для звільнення від сплати збору. Таким чином, перевіряючи подану заяву на відповідність вимогам КАС України, зокрема в частині сплати судового збору, розглядаючи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, та задовольняючи або відмовляючи в задоволенні такого клопотання суд, не перешкоджає особі реалізувати її право на судовий захист, а лише контролює дотримання особами вимог законодавства щодо порядку звернення до суду.

За таких обставин, суди дійшли висновку, з якими погоджується суд касаційної інстанції, що оскаржувана ухвала суду прийнята судом відповідно до вимог закону, в порядку та у спосіб, що не суперечить вимогам КАС України. Підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частини 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява (апеляційна скарга) повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви (апеляційної скарги), яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Отже, оскільки, позивачем не було додано документа про сплату судового збору, а надані докази щодо звільнення від сплати судового збору не підтверджували майновий стан позивача, який би надавав право суду звільнити його від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір", а також не усунуто інші недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно застосував норми процесуального права і повернув позовну заяву позивачу.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів чи підтверджень на спростування викладеного.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 3 статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви позивачу, скаржник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтею 169, 294, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 160/5926/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Благодійного фонду "Екологія-Геос" про визнання дій чи бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії; стягнення моральної шкоди та відшкодування матеріальної шкоди.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко