Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.01.2019 року у справі №821/490/18

УХВАЛА

08 січня 2019 року

Київ

справа №821/490/18

касаційне провадження №К/9901/69585/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 в справі №821/490/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2017 №48973-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 27294,73грн., №48972-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 32753,66грн., №48971-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 3821,90грн.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 08.05.2018 позовні вимоги залишив без задоволення.

П'ятий пеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2018 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 залишив без змін.

ОСОБА_2 26.12.2018 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 285 Податкового кодексу України, та процесуального права.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №821/490/18 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2017 № 48973-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 27294,73грн., № 48972-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 32753,66грн., № 48971-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 3821,90грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то в даному випадку саме позивач, як фізична особа, що уклала договір оренди на земельну ділянку, повинен сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку, у зв'язку з чим, визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю є правомірним.

У касаційній скарзі міститься застереження щодо застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, утім доводи позивача не спростовують обставин встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Аналогічна правова позиція вже висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.08.2018 у справі №808/3798/16 (К/9901/37976/18).

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Отже, постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2017 №48973-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 27294,73грн., №48972-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 32753,66грн., №48971-1301 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 3821,90грн., не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 в справі №821/490/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.П.Юрченко