Суд визнав, що змонтований із різних пристроїв відеозапис є допустимим доказом у справах про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (Постанова Полтавського апеляційного суду від 09.09.2022 року у справі № 554/4230/22)

Фабула справи: у червні 2022 року особа керувала транспортним засобом, який був зупинений поліцейськими. У результаті зупинки транспортного засобу поліцейськими було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки, на думку поліцейських, особа мала явні ознаки алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя) та відмовилася у присутності двох свідків від проходження огляду задля визначення стану алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.

Особа у судовому засіданні повністю заперечувала, що події розвивалися таким чином. Зокрема, нею було зазначено, що поліцейські поводили себе некоректно, зухвало і навіть не дали зафіксувати події на мобільний телефон («…вибили його з рук…»). Коли запитали про те, чи знаходиться особа у стані сп’яніння і вона заперечила, поліцейські одразу це кваліфікували як відмову від проходження огляду. При чому, одразу десь знайшлося двоє свідків, попри те, що була пізня година (23 год. 05 хв.) і перебування людей у цей час на вулиці заборонено у зв’язку із запровадженням комендантської години. Більше того, особа зазначила, що свідки надали показання для протоколу «під диктовку» поліцейського.

Але, найбільше сторону захисту обурило те, що надані поліцейськими відеозаписи не відповідали критеріям допустимості доказів, оскільки зібрані з явним порушенням приписів законодавства (відеозаписи було зібрано з різних відеопристроїв, їх тривалість близько 2 хв, при цьому вони не фіксують увесь процес виявлення правопорушення та його фіксацію, не містять дату та часу, коли їх відзнято).

Водночас, суд першої інстанції визнав, що змонтований відеозапис є допустимим доказом. Особу визнали винною та притягнули до адміністративної відповідальності.

Підтримав рішення суду першої інстанції і апеляційний суд. Суд апеляційної інстанції визнав, що особу законно та обґрунтовано притягнули до адміністративної відповідальності.

Фактично, своїм рішенням, апеляційний суд підвердив позицію про те, що змонтований відеозапис із різних відеопристроїв тривалістю 2 хв., який був наданий для підтвердження факту вчинення особою правопорушення, є допустимим доказом, навіть незважаючи на те, що законодавством передбачено, що фіксація факту вчинення адміністративного правопорушення працівниками Національної поліції України повинна відбуватися безперервно.

Аналізуйте судовий акт: Надання особі для продування алкотестеру з уже приєднаним у його відсутності мунштуком є грубим порушенням процедури освідування особи на стан алкогольного сп’яніння, що унеможливлює притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП (Постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 8 грудня 2021 року у справі № 554/9603/21)

Справа № 554/4230/22

Номер провадження 33/814/1298/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі:

судді Пікуля В.П.,

при секретарі Філоненко О.В.,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ;

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Рогозіна Сергія Леонідовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2022 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваної постанови

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що він 04 червня 2022 року о 23 год. 05 хв. керував транспортним засобом марки Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Раїси Кириченко, 84, в м. Полтаві з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Вказуючи на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи і порушення процесуальних та матеріальних норм чинного законодавства України при ухваленні оскаржуваного судового рішення, прохав скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2022 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності заперечує факт керування ним транспортним засобом, водночас, наголошуючи про відсутність належних і допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити факт керування ОСОБА_1 автомобілем.

В апеляційній скарзі зазначено про неможливість прийняття як доказу по справі наданого до суду відеозапису на диску працівниками поліції, який, на думку скаржника, є недопустимим доказом.

Крім того, особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що працівники правоохоронного органу при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не роз`яснили йому права та обов`язки.

Також ОСОБА_1 заперечує факт його відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, вказуючи при цьому на відсутність вручення йому письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я у передбаченому законодавством порядку.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності наголошує про відсутність у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу свідків у цьому провадженні.

Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції

Під час судового засідання у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Рогозін С.Л. вимоги апеляційної скарги підтримали та прохали їх задовольнити з підстав, викладених у ній.

Мотиви суду

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ вказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Пленум Верховного Суду України в пункті 27 постанови від23грудня 2005року №14«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствау справахпро деякізлочини протибезпеки дорожньогоруху таексплуатації транспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті» роз`яснив, що відповідальність за статтею 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно довимог статті256 КУпАП упротоколі проадміністративне правопорушеннязазначаються:дата імісце йогоскладення,посада,прізвище,ім`я,по батьковіособи,яка склалапротокол;відомості проособу,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності (уразі їївиявлення);місце,час вчиненняі сутьадміністративного правопорушення;нормативний акт,який передбачаєвідповідальність задане правопорушення;прізвища,адреси свідківі потерпілих,прізвище викривача(зайого письмовоюзгодою),якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У свою чергу, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №230473від ОСОБА_1 не надійшло жодного пояснення чи зауваження щодо його суті та змісту. Навпаки, ОСОБА_1 відмовився від пропозиції працівника поліції надати письмові пояснення по суті порушення, вказавши при цьому, що всі пояснення він надасть особисто в суді.

Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 цього Кодексу, а тому є належним та допустимим доказом по справі.

З протоколу про адміністративне правопорушення та переглянутого відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , у працівників поліції виникли підозри щодо перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або медичному закладі. Однак, останній під відеозапис спершу погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, але подальших дій щодо проведення такого огляду не вчинив, наголошуючи про те, що він не перебував за кермом автомобіля, а був учасником дорожнього руху в якості пішохода.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані в повному обсязі.

Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на сукупність доказів, які були досліджені у повному обсязі, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 230473 від 04 червня 2022 року; дані відеозаписів, надані працівниками поліції; письмові пояснення свідків та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Надавши оцінку зазначеним доказам, суддя дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Із вказаним висновком судді місцевого суду погоджується й апеляційний суд.

Щодо доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі зазначено про неможливість прийняття як доказу по справі наданих до суду відеозаписів на диску працівника патрульної поліції, які, на думку скаржника, є недопустимими доказами, адже дані відеофайли записані з різних пристроїв, що підтверджується їх форматом, та вони не відображають безперервну відеофіксацію.

Згідно пунктів 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними на окремі файли, а відеофіксація не здійснювалася безперервно від зупинки транспортного засобу до закінчення складення працівниками поліції протоколу, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки на одному із відеозаписів безперервно та чітко зафіксовано управління ОСОБА_1 легковим автомобілем, зупинення його транспортного засобу, а на іншому відео - відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка відображена пасивними діями останнього. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених в апеляційній скарзі підстав у суду немає, а тому такі твердження суд відхиляє як неправдиві та безпідставні.

Всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі, оскільки він підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка полягала у його початковій згоді на проведення освідування та подальшій відсутності будь-яких дій за для її проходження.

Також апеляційний суд зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисник, маючи сумніви у належності, допустимості та достовірності відеофайлів, які містяться у матеріалах справи, жодних клопотань ні до місцевого суду, ні до суду апеляційної інстанції не подавали з вимогами про витребування всіх відеоматеріалів, відзнятих працівниками поліції відносно скаржника, або про виклик працівника патрульної поліції за для надання пояснень.

Що ж стосується факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то вищевказане підтверджується за допомогою наданих працівниками поліції відеозаписів: на першому відео чітко відображена зупинка транспортного засобу, який перебував під керуванням скаржника; на другому відео запевняючи патрульних у тому, що він «пішки ходив», водночас під час приватної телефонної розмови повідомив про те, що «на евакуатор його машину оформляють». Крім того, матеріали справи містять в собі акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , датованого 04 червня 2022 року.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність його відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, вказуючи при цьому на невручення йому письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я у передбаченому законодавством порядку.

Вищевказане спростовуються матеріалами справи, а саме відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема, останні у своїх письмових поясненнях підтвердили факт відмови у їх присутності ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинення транспортного засобу, а також у спеціалізованому закладі охорони здоров`я.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були свідками відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, про що ними зазначено у своїх письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи. Однак, за відсутності відповідних клопотань від скаржника та його захисника, особи, які виклали свої письмові пояснення, до суду не запрошувалися у якості свідків з метою надання ними пояснень.

Щодо роз`яснення прав та обов`язків особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, то з переглянутого відеозапису вбачається, що останній був належним чином проінформований про них, що вбачається із поведінки та висловлювань скаржника.

Апеляційний суд наголошує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в апеляційній скарзі має можливість висловити всі свої заперечення щодо оскаржуваного судового рішення, з яким вона незгодна, при цьому вказавши, які, на її думку, допущено порушення норм матеріального та процесуального права як працівниками правоохоронних органів, так і місцевим судом.

Також відповідно до норм статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Разом з тим, жодних об`єктивних даних, які б спростовували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять і в апеляційній скарзі не наведено.

Висновок суду

Враховуючи викладене,висновок суддісуду першоїінстанції провинуватість ОСОБА_1 у вчиненніадміністративного правопорушеннята кваліфікаціяйого дійза частиноюпершою статті 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є правильною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Стягнення накладене у відповідності з вимогами статті 33 КУпАП, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану.

Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді не встановлено.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду В.П. Пікуль