Суд повинен встановити, що вимоги роботодавця були доведені до відома працівника, в іншому випадку звільнення внаслідок невиконання цих вимог є незаконним (ВС/КЦС від 18 червня 2018 р. у справі № 396/1560/16-ц)

Фабула судового акту: Поки що в нас діє КЗпП, який ухвалювався за радянських часів, і містить таку соціалістичну гарантію прав працівника, як трудовий договір укладений на невизначений термін, на підставі якого працює більшість громадян в Україні. Розірвати трудовий договір укладений на невизначений термін законно за ініціативою власника дуже складно, тому так зване «звільнення по статті» часто успішно скасовується працівником через суд.

У цій справі звільнення працівника відбулося на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП. Працівник був звільнений внаслідок систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Працівник оскаржив наказ про звільнення із такою підставою та виграв всі три інстанції у судах.

Звільнення за систематичне невиконання трудових обов’язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками яких виносяться наказ про догану та наказ про звільнення. В обох випадках працівника повинні ознайомити під розпис із такими наказами та запропонувати йому написати або пояснювальну записку або заперечення на накази, якщо він бажає. Якщо працівник відмовляється від ознайомлення із дисциплінарними наказами, тобто відмовляється ставити свій підпис на таких наказах, власник повинен скласти про це відповідні акти «про відмову від ознайомлення», де повинні бути підписи присутніх при відмові осіб, які пізніше можуть бути допитані у суді як свідки.

Очевидно, у цій справі звільнення працівника відбулося раптово. Як з’ясувалося у суді працівнику одного дня просто видали трудову книжку із записом про звільнення, при цьому відмовилися ознайомити із наказом про звільнення та наказом про попереднє накладення догани. Це і стало підставою для визнання судом звільнення незаконним.

Зокрема ВС підкреслив, що працівник не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, які не були доведені йому до виконання, а власник не довів документами, що такі вимоги були працівнику доведені.

Тобто, якщо працівник не знав про своє перше дисциплінарне стягнення, то і немає систематичного невиконання трудових обов’язків.

А далі поновлення на роботі, приємне стягнення зарплатні за вимушений прогул та негайне виконання рішення суду.

Аналізуйте судовий акт: Обов'язок доведення правомірності звільнення працівника при оспорюванні такої покладається на роботодавця (№ 273/212/16-ц від 23.01.2018)

Не є порушенням трудової дисципліни невиконання обов'язків, які виходять за межі трудових або виходять за межи трудового договору (ВС/КЦС № 336/3679/17 від 21.03.2018)

Рішення атестаційної комісії НЕ може бути єдиною підставою для звільнення працівника у зв’язку із невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (ВС/КЦС № 297/3092/15-ц від 30.05.2018)

Звільнення з роботи працівника за скороченням на період лікарняного – порушення ч.3, ст. 40 КЗпПУ (Апеляційний суд м. Києва у справі № 756/8927/15-ц)

Невиконання підприємством, яке звільнило вагітну жінку, обов'язку по її працевлаштуванню обумовлює обов'язок надати на цьому або іншому підприємстві роботу і виплати їй середньої заробітної плати (ВП ВС, № 759/19440/15-ц, 16.05.18)

Передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору з членом виконавчого органу не передбачає попереднього повідомлення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення (справа № 711/5711/16-ц, 07.02.18

Постанова

Іменем України

18 червня 2018 року

м. Київ

справа № 396/1560/16-ц

провадження № 61-11720св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», яка підписана представником Ларіною Тетяною Петрівною, на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2016 року у складі судді: Гарбуз О. А. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2017 року у складі суддів: Авраменко Т. М., Кіселика С. А., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16 вересня 1986 року по 07 вересня 2016 року перебувала в трудових відносинах з філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» та займала посаду заступника головного бухгалтера. У вересні їй було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням, але вона відмовилась.

07 вересня 2016 року її було повідомлено про звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП видано трудову книжку з записом про звільнення. Ознайомити її з наказом про звільнення та накладення дисциплінарних стягнень відповідач відмовився. Про накладення на неї дисциплінарних стягнень вона дізналась в день свого звільнення, з наказами про накладення дисциплінарних стягнень ознайомлена не була, пояснень щодо порушення трудової дисципліни не давала.

На засідання профспілкового комітету щодо надання згоди на її звільнення не викликалась, заяву про розгляд подання про її звільнення без її участі не подавала.

ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати наказ № 268-к від 07 вересня 2016 року про її звільнення, поновити її на посаді заступника головного бухгалтера, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 867,02 грн та витрати на правову допомогу в сумі 2 000,00 грн.

У процесі судового розгляду неодноразово збільшувала позовні вимоги та просила визнати незаконним та скасувати наказ № 268-к від 07 вересня 2016 року про її звільнення з посади заступника головного бухгалтера, визнати незаконними та скасувати накази про дисциплінарні стягнення № 138-ОД від 19 серпня 2016 року та № 143-ОД від 29 серпня 2016 року, поновити її на посаді заступника головного бухгалтера, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 193,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2016 року позов задоволено повністю:

- визнано незаконними та скасовано накази філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» за №138-ОД від 19 серпня 2016 року та №143-ОД від 29 серпня 2016 року «про дисциплінарне стягнення заступнику головного бухгалтера ОСОБА_4»;

- визнано незаконними та скасовано наказ філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» №268-к від 07 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади заступника головного бухгалтера;

- поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника головного бухгалтера філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів»;

- стягнуто з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 193,00 грн;

- стягнуто з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_4 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в розмірі 4 000,00 грн;

- стягнуто з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що звільнення позивача проведено з порушенням чинного законодавства про працю, оскільки накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які передували наказу про звільнення, не містять фактичних та конкретних даних щодо допущених порушень, загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустила в роботі позивач, не містять посилання на конкретні обставини вчинення порушення, пояснення перед звільненням у позивача не відбиралися, навіть не пропонувалося їх надати, що свідчить про відсутність систематичних порушень та систематичного невиконання позивачем, як працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що могло бути підставами для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини статті 40 КЗпП.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2017 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2016 року залишене без змін.

Ухвала мотивована тим, що суд надав належну оцінку наказам відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, її звільнення, наданим сторонами доказам та зробив правильний висновок, що звільнення позивача проведено з порушенням норм трудового законодавства. При цьому апеляційний суд вказав, що відповідачем були видані накази від 16 серпня 2016 року №133-од про проведення інвентаризації у зв'язку із звільненням головного бухгалтера ОСОБА_6 та від 05 вересня 2016 року № 265-к про проведення економічного аналізу до 10 год. 06 вересня 2016 року, проте матеріали справи не містять жодного доказу, що зміст цих наказів був доведений до відома позивача або вона ухилилася від ознайомлення з ними, не надані такі докази і до апеляційної скарги. Також відсутні будь-які докази наявності запиту директора до заступника головного бухгалтера стосовно актів про введення в експлуатацію обладнання. Працівник не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, що не були доведені йому до виконання.

У березні 2017 року ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» через представника Ларіну Т. П. подало касаційну скаргу на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2017 року, в якій просить оскаржені рішення скасувати і прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки актам, складеним щодо позивача (про відмову від надання письмових пояснень та про відмову від ознайомлення з наказом про винесення догани) та показам свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» вказує, що до відома позивача був доведений наказ про проведення інвентаризації.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2017 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_9 надала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без змін, оскаржені рішення без змін. Заперечення мотивовані тим, що відповідачем не надано доказів відмови позивача проводити інвентаризацію або оформити результати її проведення. Накази, за невиконання яких накладені дисциплінарні стягнення не були доведені до відома ОСОБА_4

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що з 16 вересня 1986 року по 07 вересня 2016 року позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем, з 01 травня 2012 року займала посаду заступника головного бухгалтера філії «Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів». За період роботи стягнень не мала.

Наказом №138-ОД від 19 серпня 2016 року їй оголошено догану за невиконання наказу директора №133-ОД від 16 серпня 2016 року «Про проведення інвентарізації в філії ПАТ «ДПЗКУ»Новоукраїнський КХП».

Наказом №143-ОД від 29 серпня 2016 року їй оголошено догану за ненадання даних за запитом директора стосовно актів про введення в експлуатацію обладнання.

Наказом №268-к від 07 вересня 2016 року позивача звільнено з посади заступника головного бухгалтера за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї відповідно до посадової інструкції та трудового договору.

Суди встановили, що відповідачем були видані накази від 16 серпня 2016 року № 133-од про проведення інвентаризації у зв'язку із звільненням головного бухгалтера та від 05 вересня 2016 року № 265-к про проведення економічного аналізу до 10 год. 06 вересня 2016 року, проте матеріали справи не містять жодного доказу, що зміст цих наказів був доведений до відома позивача або вона ухилилася ознайомлення від з ними. Інвентаризація відповідачем у серпні 2016 року не проводилася, відповідний акт відсутній, а головний бухгалтер, у зв'язку із звільненням якого було видано наказ про інвентаризацію, звільнилася 15 серпня 2016 року, тобто ще до видання наказу про інвентаризацію. Відповідно до посадової інструкції заступник головного бухгалтера забезпечує (надає бухгалтерські документи) проведення економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності, а обов'язок щодо безпосереднього проведення аналізу покладено на планово-економічний відділ.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід враховувати, що на працівника покладаються обов'язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов'язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.

Встановивши, що працівник не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, які не були доведені йому до виконання та відсутність систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, суди зробили правильний висновок про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», яка підписана представником Ларіною Тетяною Петрівною, залишити без задоволення.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 08 лютого 2017 року залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель