Два протилежних рішення судів щодо законності вимірювання швидкості TruCam`ом «з рук» (2-й апеляційний адмінсуд у справі № 554/1946/21 від 27.07.2021 та Вінницький міськсуд у справі № 127/14781/21 від 30.06.2021)

Фабула судового акту: В січні цього року мною на даному інтернет-ресурсі було проаналізовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до якої належним доказом вини водія у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП є фіксація такого перевищення за допомогою пристрою TruCam закріпленим стаціонарно (на тринозі, штативі тощо) (Суд: Фіксування порушення швидкості руху повинно проводитись СТАЦІОНАРНО встановленим TruCam’ом (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 157/703/20 від 21.01.2021).

Дане рішення я вважаю безсумнівно законним та обґрунтованим.

Слід зазначити, що і інші місцеві та апеляційні суди підтримують думку своїх львівських колег та задовольняють аналогічні позови водії саме із цих підстав.

Проте, окремі суди додержуються іншої думки та вважають вказані доводи такими, що не заслуговують на увагу.

Не зважаючи на те, що дані спори є досить розповсюдженими Касаційний адміністративний суд вперто відмовляє у розгляді касаційних скарг учасників таких спорів, не бажає «внести ясность» та визначити – яким чином слід вирішувати вказану категорію справ.

Так, наприклад постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі № 554/1946/21 позов водія до Управління патрульної поліції у Полтавській області задоволено – постанову інспектора поліції про притягнення водія до адмінвідповідальності за ст. 122 КУпАП скасовано.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що нормами статті 40 Закону «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

Отже при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

У даному випадку фіксація перевищення швидкості була здійснена TruCam’ом, який інспектор тримав в руках, що може дати більшу похибку аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував Позивач внаслідок вібрацій та дрибіжання, а тому позовні вимоги водія є обґрунтованими.

Цікавим є те, що УПП у відзиві на позов послалось на те, що ДП «Укрметртестстандарт» в листі № 22-38/49 від 01.10.2019 року зазначив, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.

Однак, суд визнав такий довод неспроможним оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Однак, прямо протилежні висновки зробив Вінницький міський суд у своєму рішенні від 30.06.2021 у справі № 127/14781/21 у розгляді якої автор цього допису особисто брав участь.

Так, Вінницький міський суд посилаючись на практику Сьомого апеляційного адміністративного суду (постанова від 13.04.2021 у справі № 686/30567/20) визнав, що посилання позивача на те, що дії поліцейських були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, що суперечить ст.19 Конституції України та ч. 1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", спростовуються інформацією ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якої лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.

Тож сподіваємось, що все ж таки Касаційний адміністративний суд все ж таки колись зробить свої висновки щодо того, який саме з цих конкуруючих висновків є вірним.

Чекаємо!

Аналізуйте судовий акт: Якщо TruCam не опломбований – штраф незаконний! (6-й апеляційний адмінсуд у справі № 752/8928/20 від 01.02.2021)

Суд: Фіксування порушення швидкості руху повинно проводитись СТАЦІОНАРНО встановленим TruCam’ом (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 157/703/20 від 21.01.2021)

КОЖЕН з пристроїв TruCam повинен пройти експертизу в Держспецзв’язку (6-й апеляційний адмінсуд у справі № 760/27046/19 від 21.05.2020)

Відео-фотофіксація перевищення швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення такого контролю (8-й апеляційний адмінсуд у справі № 166/224/20 від 25.06.2020)

За перевищення швидкості, зафіксоване камерами, штраф накладається на ВЛАСНИКА автомобіля, а не на водія (Деснянський райсуд м. Чернігова у справі № 750/5503/20 від 15.07.2020)

Строк оскарження постанови про порушення ПДР, у тому числі зафіксованого у автоматичному режимі, починається з моменту отримання такої постанови (ВС/КАС у справі № 686/28291/19 від 12.06.2020)

Постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР має містити дані про технічний засіб, яким таке адмінправопорушення зафіксоване (ВС/КАС № 524/1284/17 від 19.02.2020)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Савченко А.Г.

27 липня 2021 р.Справа № 554/1946/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Богомоленка Антоніни Анатоліївни на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Богомоленка Антоніни Анатоліївни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В с т а н о в и в:

02.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову відповідача інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Богомоленка А.А. (далі - поліцейський) від 21.02.2021 року серії ДПО18 № 691997 про накладання на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, якою він підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП, та провадження у справі закрити.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що нібито він, 21.02.2021 року об 16. год. 08 хв. в м. Кременчук по просп. Свободи, 68 А, керуючи транспортним засобом FORD EDGE, номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 24 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Позивач зазначив, що в порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.

Також, позивач зазначив, що незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, інспектор Богамоленко А.А. не дала йому можливості у повному обсязі скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Крім того, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи. Також, у графі 2 оскаржуваної постанови вказано місце розгляду справи просп. Свободи, 69 А м. Кременчук, а в п. 6 оскаржуваної постанови вказано, що він рухався по просп. Свободи, 68 А м. Кременчук.

Крім того, позивач зазначив, що про відсутність правових підстав для використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM, оскільки автоматичний режим передбачає роботу виключно з триноги або штативу, обирається за допомогою системних опцій і не допускає втручання людини в процес фіксації правопорушень, інакше результат виміру швидкості можна поставити під сумнів. Також, позивач зазначив, що вимірювач швидкості руху TruCAM є виключеним з Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.

У відзиві на адміністративний позов відповідач інспектор взводу № 2 роти № 3 БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Богомоленко А.А., не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає, що 21.02.2021 року нею винесено постанову серії ДПО18 № 691997 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за те, що позивач цього дня, близько 16 год. 08 хв., керуючи транспортним засобом FORD EDGE, номерний знак НОМЕР_1 в м. Кременчук по просп. Свободи, 68 А, рухався зі швидкістю 74 км/год., при цьому перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті на 24 км/год., швидкість вимірювалась приладом TruCAM ТС 000344, бодікамера ВІ01113, чим порушив п. 12. 4 ПДР України.

Відповідач зазначив, що посилання позивача в адміністративному позові на відсутність у вказаному місці дорожнього знаку 5.70 «Фото, відеофіксування порушень ПДР» не заслуговують на увагу, оскільки дана обставина не відповідає дійсності, що підтверджується доданими до відзиву фотознімками дорожнього знаку, той факт, що водій під час руху на транспортному засобі не бачив вказаного дорожнього знаку не спростовує факту вчиненого ним правопорушення та не звільняє його від адміністративної відповідальності, так як п.п. 12.4 ПДР України, який порушив позивач, встановлює максимально дозволену швидкість руху для транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год.

Також, позивач зазначив, що помилковим є судження позивача в позовній заяві щодо відсутності у працівників поліції, законодавчо закріпленого права застосовувати прилад TruCAM, тримаючи його в руках, оскільки відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірюваної техніки № 22-01/17941, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 14.02.2019 року та чинного до 24.12.2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI20/20 №ТС000344 працює також в ручному режимі, має визначену максимальну допустиму похибку при вимірюванні швидкості в ручному режимі +_ 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год; +_1 % в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год (відомості щодо характеристик вимірюваної техніки). ДП «Укрметртестстандарт» в листі № 22-38/49 від 01.10.2019 року зазначив, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.

Крім того, відповідач зазначив, що посилання позивача на допущення поліцейським описки щодо місця вчинення адміністративного правопорушення жодним чином не спростовують факт порушення ним вимог п.п. 12.4 ПДР України та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ним постанови. Фотознімком з приладу TruCAM ТС 000344 підтверджується порушення позивачем п.п. 12.04. ПДР України саме в м. Кременчук по просп. Свободи, 69 А .

Також, відповідач зазначив, що засоби вимірювальної техніки, які були ввезені на територію України та введені в експлуатацію до моменту виключення їх із вказаного Державного реєстру, дозволяється застосовувати, оскільки в даному випадку закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії. Наразі єдиною та визначальною вимогою діючого законодавства у сфері метрології та метрологічної діяльності до засобів вимірювальної техніки, які вже введено в експлуатацію, є необхідність здійснення їх повірки.

У відзиві на адміністративний позов відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначає аналогічні доводи, зазначені поліцейським у відзиві на адміністративний позов.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01.06.2021 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .

Так, судовим рішенням скасовано постанову серії ДПО18 № 691997 від 21.02.2021 року про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн, закривши провадження у справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Висновок суду вмотивований тим, що на підтвердження винуватості ОСОБА_1 відповідачем - 1 разом з відзивом на адміністративний позов долучені фотознімки та відеофіксацію приладу TruCAМ від 21.02.2021 року, які не зазначені у спірній постанові, що позбавляє суд можливості оцінити його, як належний та допустимий доказ у справі. Таким чином, відповідачем - 1, який розглянув справу не виконано вимогу щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Також, суд зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Суд знайшов необґрунтованим посилання відповідача - 1 на лист ДП «Укрметртестстандарт» № 22-38/49 від 01.10.2019 року, де зазначено, що вимірювач швидкості TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач інспектор взводу № 2 роти № 3 БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Богомоленка А.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені ним у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273- 277, 280- 283, 285- 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що постановою поліцейського від 21.02.2021 року серії ДПО18 № 691997 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за те, що він цього дня, близько 16 год. 08 хв., керуючи транспортним засобом FORD EDGE, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчук по просп. Свободи, 69 А, рухався зі швидкістю 74 км/год., перевищуючи встановлену швидкість руху на 24 км/год., чим порушив п. 12. 4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 11).

В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозаписи TruCAM ТС 000344, бодікамера ВІ01113, які і зазначені в оскаржуваній постанові (а.с. 49).

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в’їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття280 КУпАП закріплює обов’язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб’єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 24 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався на доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM ТС 000344.

З вказаних матеріалів фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб FORD EDGE, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчук по просп. Свободи, 69 А рухався зі швидкістю 74 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCAM ТС 000344.

Також, колегія суддів зазначає, що зазначення поліцейським в оскаржувані постанові неправильного номера будинку по просп. Свободи у м. Кременчук не спростовує порушення позивачем вимог п. 12.4 ПДР України, та є опискою, оскільки як установлено судом правопорушення вчинено 21.02.2021 року о 16 год. 08 хв. по просп. Свободи, 69 А в м. Кременчук.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 459/1801/17, від 28.11.2018 року у справі № 537/1214/17.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

При цьому, судом враховано положення ст. 40 Закону № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль FORD EDGE, номерний знак НОМЕР_1 наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, колегія суддів зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII, а лист директора ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 (а.с. 45-46) про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З урахуванням тієї обставини, що судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги поліцейського, та не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 316 КАС України).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13 23 31 268 269 286 271 272 292 293 308 310 313 315 316 321 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу інспектора взводу № 2 роти № 3 БПП в м. Кременчуці УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Богомоленка Антоніни Анатоліївни залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 червня 2021 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді

Cправа № 127/14781/21

Провадження № 2-а/127/166/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді - Гриневича В.С.

секретар судового засідання: Щербатюк І.Б.,

за участю:

представника позивача: адвоката Кірюшина А.А.

представника відповідача: Ковальчука Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №127/14781/21 за позовом ОСОБА_1 , який подано його представником адвокатом Кірюшиним Артемом Андрійовичем, до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кірюшин Артем Андрійович, в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, який мотивовано тим, що 01.06.2021 відповідачем відносно нього було винесено постанову серії ЕАН №4287331 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. 00 коп. Зі змісту постанови вбачається, що позивач 01.06.2021 о 12 год. 23 хв., керуючи транспортним засобом HONDA CIVIC д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 смт. Стрижавка рухався зі швидкістю 106 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження на 56 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM ТС 001146, чим порушив п. 12.4. ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Вищевказану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою, протиправною, а дії інспектора патрульної поліції при винесенні постанови були протиправними та такими, що грубо порушили права позивача.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що він не порушував Правил дорожнього руху України, рухався із дозволеною швидкістю.

На думку позивача, дії поліцейських були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації TruCam, який не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а саме вимірювання швидкості відбувалось не в автоматичному, а в ручному режимі. Однак, поліцейські не вправі використовувати прилад із функціями фото- та відео- фіксації не в автоматичному режимі.

Крім того, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштованні відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак « 5.70»), натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

Однак, інспектор поліції ОСОБА_2 , незважаючи на вищезазначене, винесла постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

Отже, враховуючи вище зазначене, жодного порушення Правил дорожнього руху та положень КУпАП ОСОБА_1 не здійснював.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 11.06.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Кірюшиним Артемом Андрійовичем, до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача було надіслано суду відзив. Зі змісту даного відзиву вбачається, що вимоги позивача є безпідставними. Так, під час несення служби в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР України (смт. Стрижавка Вінницького району) М-21 Виступовичі-Могилів-Подільський на 296 км 01.06.2021 екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001146) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу HONDA CIVIC д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 106 (сто шість) км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 56 (п’ятдесят шість) км/год., чим порушив п. 12. 4 ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Після виявлення правопорушення було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України 'Про Національну поліцію'. Інспектор підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред’явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а ПДР України.

Інспектором було встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП. Після чого, було винесено постанову за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення на правопорушника в розмірі 1700 грн., відповідно до санкції статті.

В якості доказів до відзиву додано фото, на якому зафіксовано державний номерний знак транспортного засобу, що перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту та відео.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 17 «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 p. № 1314-VI (набрав чинності 01.01.2016 р.) законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

В свою чергу, відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/21193, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 20.01.2021 р. та чинного до 20.01.2022 p., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001146 є придатним до застосування, як у ручному так і автоматичному режимах.

Представник відповідача зазначає, що на їх думку, позивачем було допущено порушення ПДР України, а саме: порушення вимог п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.», у зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Кірюшин А.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Ковальчук Д.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на правомірність дій поліцейських при винесені оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з’ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.06.2021 інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Дмитренко Наталією Володимирівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАН №4287331, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 01.06.2021 о 12 год. 23 хв. керуючи транспортним засобом HONDA CIVIC д.н.з. НОМЕР_1 , в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 смт. Стрижавка рухався зі швидкістю 106 км/год., при цьому перевищив дозволену швидкість руху на 56 км/год. Швидкість зафіксовано приладом TruСam ТС 001146, чим порушив п. 12.4. ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України 'Про Національну поліцію' поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.

За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України 'Про дорожній рух' регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов’язки і відповідальність суб’єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об’єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об’єднань).

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов’язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України 'Про дорожній рух' встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 01.06.2021 о 12 год. 23 хв. в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 смт. Стрижавка Вінницького району ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 106 км/год., перевищив швидкість руху на 56 км/год., швидкість вимірювалася приладом TruСam 001146, чим порушив п. 12.4. Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов’язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух

Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України 'Про Національну поліцію' поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд звертає увагу на те, що наявний у матеріалах справи фотознімок та відеозапис, який здійснений сертифікованим приладом TruCam №ТС001146 зафіксував, що автомобіль позивача марки HONDA CIVIC з номерним знаком НОМЕР_1 дійсно рухався зі швидкістю 106 км/год.

Також, з наявного відеозапису, що міститься в матеріалах справи, встановлено, що позивач, керуючи власним автомобілем, рухаючись зі швидкістю 106 км/год., дійсно перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті. Крім того, після зупинки транспортного засобу Інспектор пред’явив водію докази порушення ним ПДР, а саме: перевищення швидкості. Разом з тим, на вимогу працівників поліції, водій ОСОБА_1 відмовився пред’явити документи, зазначивши, що в нього їх не має. Після чого, підняв скло в дверях автомобіля та продовжував стояти на узбіччі не спілкуючись із патрульними. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення: порушення вимог п. 12.4. ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП України, водію було роз’яснено права особи, яка притягується до відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП. Також, позивачу було роз’яснено право оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку. Після роз’яснення працівником поліції водію його прав, інспектор запитав чи має він бажання отримати копію постанови, на що останній продовжував сидіти у закритому автомобілі та не виявив бажання отримати копію постанови.

З наданого відповідачем фото та відео вбачається, що правопорушення здійснене саме в населеному пункті, оскільки зазначено широту та довготу, що дає можливість пересвідчитись, що дане місце є населеним пунктом. Крім того, на відео чітко зафіксовано будівлі, які характерні для розміщення у населеному пункті.

В той же час на відеозаписі наданому самим позивачем чітко зафіксовано наявність знаку 5.45 - населений пункт "Стрижавка", при в’їзді до вказаного населеного пункту, та знаку 5.70 - "фото-, та відео фіксування Порушень правил дорожнього руху".

Наявність таких знаків також підтверджується листом Служби автомобільних доріг у Вінницькій області від 13.05.2021 №1111.

Щодо використання працівниками патрульної поліції лазерного вимірювача TruCam LTІ 20/20 №ТС001146, суд зазначає наступне.

Статтями 283 і 284 КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як постанови про накладення адміністративного стягнення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі.

Згідно з частиною четвертою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами визначеними статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд звертає увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 3197-12.

При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/21193, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 20 січня 2021 року та чинного до 20 січня 2022 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС001146, є придатним до застосування. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України експертного висновку.

Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Разом з тим, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Між тим, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов’язковим.

Крім того, слід вказати, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 зазначений пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру, заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України. Таким чином, оскільки прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатація не обмежена нормами чинного законодавства.

Посилання позивача на те, що дії поліцейських були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, що суперечить статті 19 Конституції України та ч. 1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", спростовуються інформацією ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якої лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 686/30567/20.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Варто зауважити, що згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю та здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху України, які зафіксовані лазерним вимірювачем Trucam LTI 20/20 TC 001146. Працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КпАП України. При цьому, інспектор поліції ОСОБА_2 з’ясувала всі обставини, які підлягають з’ясуванню та діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Відтак, постанова серії ЕАН №4287331 від 01 червня 2021 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін.

Крім того, слід звернути увагу позивача на те, що даний позов подано ним до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб’єкт владних повноважень від імені якого інспектором винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

Так, у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а, Верховний Суд висловив правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає Інспектор УПП у Вінницькій області капрал поліції Дмитренко Наталія Володимирівна, яка уповноважена накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

За приписами частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Проте, позивачем не було заявлено клопотання про залучення співвідповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України чи заміну неналежного відповідача належним, тоді як вчинення таких дій можливе лише за клопотанням позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що звернення позивача з адміністративним позовом до неналежного відповідача, за відсутності у суду можливості замінити його належним відповідачем або ж залучити співвіповідача, являється самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов’язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9 122 222 251 258 276 280 КУпАП, ст.ст. 5 9 72-77 90 139 143 241-243 246 250 271 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постанову серії ЕАН №4287331 від 01.06.2021, винесену поліцейським Управління патрульної поліції у Вінницькій області Дмитренко Наталією Володимирівною, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Кірюшиним Артемом Андрійовичем, до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 4 частини п’ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області: адреса: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24.

Судді