РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Дербенцевої Т.П.,

Євтушенко О.І., Мартинюка В.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Коломийське лісове господарство», Виконавчого комітету Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Коломийське лісове господарство» (далі - ДП «Коломийське лісове господарство»), Виконавчого комітету Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що з 1978 року проживає, а з 2005 року є наймачем квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на балансі ДП «Коломийське лісове господарство».

Посилаючись на те, що вона має право на приватизацію вказаного житлового приміщення, однак Виконавчим комітетом Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області їй було відмовлено у передачі у власність спірного житла, у зв'язку із тим, що воно не є комунальною власністю, а ДП «Коломийське лісове господарство» через те, що зазначене нерухоме майно відноситься до службових, позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила визнати відмову Виконавчого комітету Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області та ДП «Коломийське лісове господарство» у проведенні приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконною, визнати за нею право на приватизацію цього житлового приміщення, зобов'язати відповідачів провести приватизацію вказаної квартири та зобов'язати Виконавчий комітет Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області видати ордер на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2015 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що передача спірного житлового приміщення у власність не передбачена чинним законодавством, так як воно є службовим житлом.

Однак погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно із договором найму від 04 січня 2011 року, ДП «Коломийське лісове господарство» надало ОСОБА_4 та членам її сім'ї належну йому квартиру АДРЕСА_1.

Згідно із довідкою, виданою Виконавчим комітетом Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області 11 серпня 2014 року, позивачка та її донька ОСОБА_5 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1.

При цьому, судами також встановлено, що позивачка проживає у спірній квартирі з березня 1999 року як член сім'ї ОСОБА_6, який вселився у вказане житло на підставі ордера на службове жиле приміщення.

Довідкою, виданою територіальним відокремленим без балансовим відділенням № 10008/040 філії Івано-Франківського обласного управління Державного ощадного банку України 14 листопада 2014 року підтверджується, що ОСОБА_4 житлові чеки не використовувалися.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 22 березня 2010 року, будинок АДРЕСА_1 належить ДП «Коломийське лісове господарство».

19 травня 2011 року ДП «Коломийське лісове господарство» відмовило позивачці у передачі у власність вказаного житла, посилюсь на те, що це нерухоме майно відноситься до службового житлового приміщення.

Рішенням Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 10 липня 2014 ОСОБА_4 відмовлено в передачі у власність зазначеної квартири, через те, що вона не є комунальною власністю, а перебуває у власності ДП «Коломийське лісове господарство».

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЖК Української РСР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_20/ed_2009_05_19/pravo1/KD0003.html?pravo=1> жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Частиною 1 ст. 5 ЖК Української РСР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_30/ed_2009_05_19/pravo1/KD0003.html?pravo=1> передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9/ed_2010_09_09/pravo1/T248200.html?pravo=1> (далі - Закон) суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

За змістом ст. 2 Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Указана норма містить вичерпний перелік об'єктів, які не підлягають приватизації. За її змістом не підлягають приватизації квартири (кімнати, будинки), в тому числі, й віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Частинами 4,5 ст. 5 Закону передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Статтею 8 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_81/ed_2010_09_09/pravo1/T248200.html?pravo=1>встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад, в тому числі, приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових.

Також за змістом ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Пунктами 4,5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2008_12_10/pravo1/KP880037.html?pravo=1>, визначено, що до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі. Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових. Службові жилі приміщення обліковуються в журналі обліку службових жилих приміщень. Оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадять також відповідні підприємства, установи, організації.

Однак, вирішуючи вказаний спір, місцевий суд всупереч ст. ст. 212-214 ЦПК України вказаних вимог закону не врахував і залишив поза увагою той факт, що матеріали справи не містять підтверджень про віднесення в установленому порядку квартири АДРЕСА_1 до службового житла, оскільки відповідного рішення згідно із ч. 1 ст. 118 ЖК Української РСР <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_508/ed_2009_05_19/pravo1/KD0003.html?pravo=1> Виконавчим комітетом Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області не приймалося.

При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що попереднім наймачам було видано ордер на спірне житлове приміщення як службове, саме по собі та за відсутності відповідного рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування і відомостей щодо перебування його на обліку службових жилих приміщень, правового значення для визначення статусу цього житла не має, враховуючи й те, що позивачка користується ним на підставі окремого договору найму та у трудових відносинах з ДП «Коломийське лісове господарство» не перебуває.

Тому, з урахуванням встановлених вище обставин справи, відповідачі, вирішуючи питання про приватизацію житла, необґрунтовано відмовили позивачці у передачі у власність спірної квартири, оскільки обставини, які б забороняли приватизацію державного майна не підтвердилися.

Оскільки згідно із договором найму ОСОБА_4 має право користування квартирою АДРЕСА_1, проживає у ній постійно з 1999 року, вказане приміщення є жилим, підлягає приватизації, оскільки не відноситься до службових, належить на праві власності державі в особі ДП «Коломийське лісове господарство», тому позивачка відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_46/ed_2012_03_22/KD0003.html?pravo=1>, ч. 4 ст. 5 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_332478/ed_2011_11_09/T248200.html?pravo=1>має право на приватизацію спірного житла.

Апеляційний суд, всупереч ст. ст. 303, 309 ЦПК України переглядаючи рішення суду першої інстанції, на вказані обставини та норми права уваги не звернув та не врахував того, що займане позивачкою приміщення є об'єктом приватизації відповідно до Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_11_09/T248200.html?pravo=1>, а дії ДП «Коломийське лісове господарство» та Виконавчого комітету Шепарівцівської сільської ради щодо відмови у проведенні приватизації позивачкою цієї квартири є неправомірними.

З огляду на викладене судові рішення в частині відмови у позові про визнання відмови у проведенні приватизації незаконною, визнання за позивачкою права на приватизацію житлового приміщення та зобов'язання провести приватизацію вказаної квартири підлягають скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Разом із тим, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання Виконавчого комітету Шепарівцівської сільської ради їй видати ордер на вказане, оскільки позивачка вселена до квартири АДРЕСА_1 та правомірно проживає у ній на підставі договору найму житла.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2015 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову Державного підприємства «Коломийське лісове господарство», Виконавчого комітету Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області на проведення ОСОБА_4 приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконною.

Визнати за ОСОБА_4 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1

Зобов'язати Державне підприємство «Коломийське лісове господарство», Виконавчий комітет Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області провести приватизацію квартири АДРЕСА_1.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Коломийське лісове господарство», Виконавчого комітету Шепарівцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_4 по 267 (двісті шістдесят сім) грн 96 коп. сплаченого судового збору з кожного.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді: Н.А. Горелкіна Т.П. Дербенцева О.І. Євтушенко В.І. Мартинюк