РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Журавель В.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки недійсним.

Позивачка зазначала, що з надісланої претензії відповідача стало відомо про те, що належна їй квартира АДРЕСА_1 прийнята в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором, укладеним із Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк».

ОСОБА_4, посилаючись на те, що не вчиняла жодних правочинів щодо належного їй житлового приміщення та спірний договір іпотеки від 18 серпня 2008 року не підписувала, а також не уповноважувала на вчинення таких дій третіх осіб, просила визнати вказаний правочин недійсним.

Під час розгляду справи ПАТ АБ «Укргазбанк» було подано заяву про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 в разі визнання договору іпотеки, укладеного 18 серпня 2008 року між позивачкою та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» недійсним.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2014 року, позов задоволено. Визнано договір іпотеки від 18 серпня 2008 року, сторонами у якому є ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 недійсним. Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_4 1 015 грн 18 коп. судових витрат. Заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» про накладення арешту на майно задоволено. До моменту виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за кредитним договором від 18 серпня 2008 року, ухвалено накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 та яка була предметом вищевказаного договору іпотеки.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить судові рішення змінити в частині задоволення заяви про накладення арешту на нерухоме майно та відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов та заяву про накладення арешту, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки позивачка спірний договір іпотеки не укладала, отже він є недійсним і в такому разі на підставі ст. 1057-1 ЦК України на майно, яке було предметом застави необхідно накласти арешт.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що 18 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_5 отримав 68 500 доларів США на умовах сплати 15 % річних та кінцевим терміном повернення кредитних коштів не пізніше 17 серпня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 18 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Договором № 1 від 24 березня 2011 року до зазначеного договору іпотеки внесено зміни в зв'язку із зміною умов кредитного договору від 18 серпня 2008 року.

Згідно із висновком судової почеркознавчої експертизи від 08 січня 2014 року підпис виконаний в графі «іпотекодавець» договору іпотеки від 18 серпня 2008 року та договору № 1 від 24 березня 2011 року про внесення змін до договору іпотеки від 18 серпня 2008 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Крім того, відповідно до виписки із закордонного паспорта позивачки, остання на час укладення спірного договору іпотеки перебувала за межами України.

Таким чином, судами встановлено, що позивачка не є заставодавцем за договором, що забезпечує виконання умов виконання кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 також не є позичальником за кредитним договором від 18 серпня 2008 року.

Частиною 5 ст. 1057-1 ЦК України визначено, що визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

При цьому, вказані положення цивільного законодавства стосуються забезпечення виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором, однак позивачка, у власності якої перебуває спірне нерухоме майно не укладала кредитного договору з відповідачем.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, також не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 грошових коштів від ПАТ АБ «Укргазбанк» в якості позичальника не отримувала, тобто правочини, що виконані між сторонами не вчинялися, ОСОБА_4 із ПАТ АБ «Укргазбанк» чи ОСОБА_5 у жодних правовідносинах не перебуває, отже визнання в даному випадку договору іпотеки недійсним не може створювати жодних юридичних наслідків для позивачки, в тому числі й таких, як накладення арешту на належне їй майно до виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором, який є іншою особою, яка й отримувала кошти від відповідача і з майна якого повинно забезпечуватися виконання цього договору в разі порушення його умов.

В решті судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються, відтак, відповідно до ст. 335 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 квітня 2014 року в частині задоволення заяви Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про накладення арешту на майно скасувати.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 до моменту виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» за кредитним договором від 18 серпня 2008 року відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді: Н.А. Горелкіна Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко В.І. Журавель