Стаття 9. Релігійні управління і центри

Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України.

Не регламентовані законом відносини держави з релігійними управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і державними органами.

Держава визнає право релігійного центру (управління) на його підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), крім релігійних організацій, діяльність яких не допускається відповідно до вимог статті 5 - 1 цього Закону, та/або іноземних релігійних організацій, які знаходяться в державі, яка визнана такою, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, діяльність яких заборонена в Україні відповідно до статті 3 Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій". Держава визнає право релігійних організацій на вільну зміну такої підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійного центру (управління).

{Статтю 9 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 3894-IX від 20.08.2024 }

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту (положення) ухвалюється загальними зборами органу управління релігійного центру (управління).

{Статтю 9 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3894-IX від 20.08.2024 }