Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним

1. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

{Пункт 1 статті 19 доповнено підпунктом "в" згідно із Законом № 2783-III від 15.11.2001 , в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003 }

2. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними НОІВ повідомляє про це у своєму Бюлетені.

3. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності з дати, наступної за датою подання заявки.

{Пункт 3 статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 815-IX від 21.07.2020 }

4. Особа, яка є власником торговельної марки в іноземній державі, право на яку набуто в Україні її агентом або представником без її дозволу, може вимагати визнання свідоцтва на таку торговельну марку недійсним або передання їй прав на таку торговельну марку, якщо агент або представник не обґрунтує свої дії відповідними доказами.

{Статтю 19 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 815-IX від 21.07.2020 }

5. Якщо свідоцтво визнано недійсним і судом встановлено, що заявка була подана з порушенням прав інших осіб, суд може постановити рішення про відшкодування власником свідоцтва шкоди особі, якій завдано шкоду діями внаслідок реєстрації торговельної марки з порушенням її прав.

{Статтю 19 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 815-IX від 21.07.2020 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2974-IX від 20.03.2023 }

{Стаття 19 в редакції Закону № 2188-III від 21.12.2000 }