Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: Президента України - Гуцала Дмитра Святославовича, Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК) - Краснощока Андрія Івановича, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_11, політичної партії «Радикальна партія ОСОБА_11» до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, третя особа - ЦВК, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії,

встановила:

16 листопада 2015 року ОСОБА_11 та політична партія «Радикальна партія ОСОБА_11» звернулися до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просили визнати протиправною бездіяльність Президента України

Порошенка П.О. та зобов'язати відповідача вчинити дії з підготовки та подачі до Верховної Ради України подання про звільнення членів ЦВК, строк повноважень яких закінчився.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що 1 червня 2014 року закінчились повноваження 12 членів ЦВК, проте на порушення вимог

Закону України від 30 червня 2004 року № 1932-ІV «Про Центральну виборчу комісію» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_19/pravo1/T041932.html?pravo=1>

(далі - Закон № 1932-ІV) відповідач не вніс до Верховної Ради України подання про їх звільнення. Після припинення повноважень членів ЦВК Президент України, з урахуванням пропозицій депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні парламенту, подає до Верховної Ради України кандидатури осіб, що пропонуються на посаду членів ЦВК замість вибулих. Бездіяльність відповідача порушує право народних депутатів України та політичних партій надавати свої пропозиції до складу ЦВК та мати представника партії у ЦВК. Крім того, бездіяльність Президента України порушує гарантоване статтею 38 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_114/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> право бути обраним до органів державної влади.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 листопада 2015 року частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправною бездіяльність Президента України Порошенка П.О., що полягає у невнесенні до Верховної Ради України подання про звільнення членів ЦВК ОСОБА_14, ОСОБА_15,

ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що закінчення встановленого Законом № 1932-ІV семирічного строку повноважень членів ЦВК є підставою для звільнення їх з посади та вчинення відповідними суб'єктами владних повноважень дій для реалізації вимог закону щодо обрання нового складу ЦВК.

Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що у відповідача була наявною можливість забезпечити виконання вимог Закону № 1932-ІV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_19/pravo1/T041932.html?pravo=1>щодо звільнення членів ЦВК, строк повноважень яких закінчився, проте її не використано без наведення причин, які свідчили б про обґрунтованість та доцільність утримання від внесення подання.

До того ж суд дійшов висновку про те, що безпідставним невнесенням подання про звільнення членів ЦВК порушуються права та інтереси позивачів, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльності Президента України.

Водночас Вищий адміністративний суд України вказав, що позов у частині зобов'язання Президента України вчинити дії з підготовки та подачі до Верховної Ради України подання про звільнення членів ЦВК задоволенню не підлягає з огляду на те, що відповідач після вересня 2015 року, оцінюючи питання необхідності та доцільності внесення подання про звільнення членів ЦВК, має враховувати всі обставини, що мають значення для прийняття рішення про вчинення такої дії. До таких обставин належить триваючий під час розгляду справи судом процес місцевих виборів 2015 року, в якому безпосередню участь бере ЦВК, а також політичні, економічні та інші чинники, які не були предметом обговорення та оцінки в суді під час розгляду справи, тому Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про неможливість втручання у процес здійснення повноважень відповідача шляхом зобов'язання Президента України вчиняти дії з підготовки та подачі до Верховної Ради України подання.

26 листопада 2015 року представник Президента України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Мотивуючи свою заяву порушенням Вищим адміністративним судом України статей 85 102 Конституції України, статей 6, 30 Закону № 1932-ІV, частини першої статті 76, частини другої статті 72, частини першої статті 82 КАС та неврахуванням Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, просить скасувати зазначену постанову Вищого адміністративного суду України та ухвалити нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Склад ЦВК та порядок її формування визначений у статті 6 Закону № 1932-ІV, а підстави та порядок припинення повноважень члена ЦВК передбачені у статті 30 цього Закону.

За правилами частин першої та другої статті 30 Закону № 1932-ІV закінчення строку повноважень члена ЦВК є підставою для звільнення його з посади. При цьому повноваження такого члена ЦВК припиняються у зв'язку з прийняттям рішення Верховною Радою України про звільнення його з посади.

Водночас відповідно до пункту 21 частини першої статті 85 Конституції України та частини першої статті 6 Закону № 1932-ІV ініціатором відносин щодо звільнення та призначення членів ЦВК, в тому числі й у зв'язку із закінченням

7-річного строку повноважень, виступає саме Президент України.

Виходячи із принципу безперервності діяльності органів державної влади ініціювання Президентом України розгляду питання про звільнення членів ЦВК є невід'ємною частиною процесу обрання нового складу ЦВК.

У поданні Президента України про призначення на посаду членів ЦВК враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради України (частина друга статті 6 Закону № 1932-ІV).

Тобто, внесенню відповідного подання Президентом України передує процедура обговорення кандидата на посаду члена ЦВК у депутатських фракціях і групах, за наслідком якої вони вносять відповідні пропозиції. Таким чином внесення Президентом України подання на обрання членів ЦВК залежить від попередніх пропозицій.

Визнаючи незаконною бездіяльність Президента України, суд в порушення вимог КАС не з'ясував чи були пропозиції від депутатських груп та фракцій Президенту України для внесення конкретних кандидатур та чи були ці пропозиції розглянуті Президентом України.

Крім того, визнаючи протиправною бездіяльність Президента України суд виходив із факту порушення прав, свобод та інтересів позивачів.

При цьому, не встановив і не зазначив, чи є політична партія належним позивачем, які права політичної партії порушено з огляду на те, що ЦВК, як постійно діючий колегіальний державний орган, здійснювала свої повноваження відповідно до Закону № 1932-ІV.

Встановивши порушення прав депутатської фракції «Радикальна партія ОСОБА_11» та самого ОСОБА_11 - як народного депутата України, суд не врахував, що саме фракції повинні вносити пропозиції Президенту України щодо кандидатур членів ЦВК.

Крім того, визнавши бездіяльність Президента України протиправною, суд відмовив у припиненні цієї бездіяльності, чим допустив суперечність у своїх висновках.

У зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, ухвалене рішення не може залишатися в силі, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України, оскільки Верховний Суд України позбавлений можливості встановлювати обставини справ.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву представника Президента України задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.В. КривендаМ.І. Гриців В.Л. Маринченко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький