П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до Державної митної служби України (далі - ДМСУ), Південної митниці ДМСУ (у подальшому змінила назву на - Південна митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання недійсним і скасування наказу частково, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати недійсним та скасувати наказ ДМСУ від 23 березня 2011 року № 508-к (далі - наказ № 508-к) в частині припинення його перебування на державній службі в митних органах України з підстави порушення ним Присяги державного службовця (далі - Присяга); поновити його на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ» Митниці; стягнути з Митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; витребувати з Митниці довідку про розмір його заробітної плати за останні 6 місяців перед звільненням.

На обґрунтування позову ОСОБА_11 зазначив, що його звільнено всупереч статті 31 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Дисциплінарний статут). Митниця службове розслідування не провела, а посилання в наказі № 508-к на пункт 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII) є безпідставними, оскільки жодного порушення Присяги він не допустив.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23 травня 2011 року позов задовольнив частково та постановив: визнати протиправним та скасувати наказ № 508-к в частині звільнення ОСОБА_11 з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Іллічівськ» Митниці; поновити ОСОБА_11 на зазначеній посаді; стягнути з Митниці на користь ОСОБА_11 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 березня 2011 року по день поновлення на посаді; допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_11 на посаді та в частині стягнення з Митниці на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 квітня 2012 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року змінив у частині щодо підстав задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 жовтня 2014 року касаційну скаргу Митниці відхилив, а постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року та постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2012 скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви Митниця додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року

справи №№ К/9991/49677/12, К/9991/50805/12), які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

У справі, яка розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, пославшись на практику Верховного Суду України, зокрема на постанову від 1 липня 2014 року (справа № 21-267а14), зазначив, що оскільки у спірних правовідносинах відповідач безпідставно кваліфікував порушення позивачем службової дисципліни як порушення Присяги, чим позбавив права на належний захист своїх законних прав та інтересів, то суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність рішення про припинення перебування позивача на державній службі та скасували його. Припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а отже, неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.

Натомість в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року у справі № К/9991/50805/12, наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність припинення державної служби позивача на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII за порушення вимог Митного кодексу України (далі - МК) в частині митного оформлення, вказавши, що умисне несумлінне виконання позивачем своїх службових обов'язків є порушенням Присяги, а тому такі дії є не дисциплінарним порушенням, а наслідком невідповідності займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця зі спеціальним статусом. Тобто звільнення позивача є не видом застосування до нього дисциплінарного стягнення, а наслідком порушення ним Присяги, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановлену Законом № 3723-XII.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року у справі № К/9991/49677/12 не може бути підставою для перегляду судового рішення, оскільки касаційний суд рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто рішення по суті спору у цій справі не приймав.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судом касаційної інстанції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію у спорах цієї категорії, зокрема, у постановах від 21 травня, 4 червня, 10, 17 вересня, 3 грудня 2013 року, 22 квітня, 1 липня, 30 вересня, 18, 25 листопада 2014 року, 3 березня 2015 року (справи №№ 21-403а12, 21-167а13, 21-180а13, 21-231а13,

21-379а13, 21-90а14, 21-267а14, 21-415а14, 21-355а14, 21-359а14, 21-629а14 відповідно), яка полягає у тому, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, МК, а в частині, що ним не регулюється, − Законом № 3723-XII. Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту. Положення Закону № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Дисциплінарного статуту.

Оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, то неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано.

Розділом 4 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженою наказом ДМСУ від 13 серпня 2010 року № 918. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до

носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії.

Ураховуючи наведене та керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Південної митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков П.В. ПанталієнкоМ.І. Гриців О.Б. Прокопенко О.А. Коротких І.Л. СамсінО.В. Кривенда О.О. Терлецький В.Л. Маринченко