Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 6 серпня 2013 року № Ф-504 у розмірі 1194 грн 3 коп. (далі - вимога № Ф-504).

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскільки вона отримує пенсію за вислугу років та досягла пенсійного віку, встановленого статтею 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), то згідно з підпунктом 4 частини першої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI) починаючи з серпня 2011 року може сплачувати єдиний внесок лише добровільно.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 3 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив: визнав протиправною та скасував вимогу № Ф-504.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову, зазначив, що за замістом пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують пенсію відповідно до закону.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви додало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 року (справа № К/800/16510/13), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України зазначив, що особи, яким призначена пенсія за віком відповідно до статті 13 або 14 Закону № 1788-ХІІ, мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, оскільки ця норма не містить жодних обмежень та умов щодо набуття ФОП статусу пенсіонера за віком.

У рішенні від 20 червня 2013 року (справа № К/800/16510/13) касаційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то управління ПФУ правомірно нарахувало йому заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Обставини, встановлені судами у справі, на рішення в якій посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цьому спорі, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький