Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника позивача - Гайдабури Д.В.,

за участю представника відповідача - Петричук І.Н., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Астроінвест-Україна» до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

16 травня 2012 року ТОВ «Астроінвест-Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року № 0000262301.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність висновків, викладених в акті перевірки від 2 грудня 2011 року № 998/23/405848708 (далі - Акт), оскільки при подачі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2011 року товариство не заявляло до бюджетного відшкодування жодних сум, не подавало розрахунок бюджетного відшкодування та додатків Д3 або Д4, а отже, підстав для застосування пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК) до правовідносин, які не відбулися, немає.

Суди встановили, що працівники ОДПІ провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Астроінвест-Україна», відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання умов договору про спільну діяльність від 18 квітня 2001 року № 10-04 з ТОВ «Астрогаз», з питань правильності декларування від'ємного значення з ПДВ за вересень 2011 року, що виникло у період з 1 серпня 2007 року по 30 вересня 2008 року.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1-7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з урахуванням пункту 102.5 статті 102 ПК, а саме завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по декларації з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 16 672 680 грн.

За результатами перевірки ОДПІ склала Акт та прийняла податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2011 року №0000262301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 16 672 680 грн.

Як установили суди, позивач суми до бюджетного відшкодування ПДВ не заявляв і правомірність формування податкового кредиту позивачем у період з 1 серпня 2007 року по 30 вересня 2008 року податковий орган не заперечував.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2012 року, залишено без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року, позовні вимоги ТОВ «Астроінвест-Україна» задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 16 грудня 2011 року № 0000262301.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 102.5 статті 102 ПК.

На обґрунтування заяви надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2012 року та 5 червня 2013 року (№№ К/9991/43891/11, К/9991/76745/12 відповідно), які, на думку ОДПІ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, зазначив, що оскільки позивач не заявляв до бюджетного відшкодування суми ПДВ, а правомірність формування податкового кредиту повивачем у періоді з 1 серпня 2007 року по 30 вересня 2008 року податковий орган не заперечував, висновки ОДПІ про відсутність у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ за вказаний період є необґрунтованими.

Жодних обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту ПК не містить.

В ухвалі від 20 вересня 2012 року (справа № К/9991/43891/11), наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що сума ПДВ в розмірі 103 995 грн, яка відображена позивачем як сума, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ у наступних податкових періодах, виникла у травні 2005 року. Водночас у період з травня 2005 року по червень 2010 року позивач не приймав рішення та не звертався до податкового органу з відповідними заявами щодо бюджетного відшкодування зазначеної суми шляхом зарахування на рахунок платника податку або шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах.

Таким чином, оскільки право позивача на бюджетне відшкодування 103 995 грн виникло в травні 2005 року, однак останній не скористався своїм правом на отримання бюджетного відшкодування у передбачений законодавцем строк (1095 днів), судова колегія суду касаційної інстанції погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не мав правових підстав для віднесення цієї суми у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2013 року (справа № К/9991/76745/12), на яку заявник посилається як на підставу для перегляду ухвали касаційного суду від 15 липня 2015 року, не можна вважати такою, що дає підстави для перегляду справи Верховним Судом України, у зв'язку з тим, що цим рішенням не розв'язано спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак ухвала не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях суду касаційної інстанції дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, але різне вирішення справ ґрунтується на відмінних між собою фактичних обставинах, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. ГрицівО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький