Історія справи

Постанова ВССУ від 28.02.2024 року у справі №205/2535/17
Постанова КЦС ВП від 14.12.2022 року у справі №205/2535/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 205/2535/17

провадження № 61-5578св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ;

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року у складі судді Остапенко Н. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А.В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, (далі - Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), про визнання електронних торгів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23 березня 2017 року за результатами електронних торгів, проведених ДП «Сетам», предметом яких була 1/2 частина нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 лютого 2007 року, виданого держаним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Корсун А. Є., було визначено переможця торгів - ОСОБА_2 .

Про продаж майна їй стало відомо у квітні 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за рішенням суду у справі № 205/4528/16-ц про стягнення з неї на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 59 321,13 грн.

У ході проведення виконавчого провадження, 11 січня 2017 року на вищевказане майно було накладено арешт, а 16 лютого 2017 року державний виконавець подав заявку на реалізацію майна в ДП «Сетам», яке в подальшому було реалізовано.

Разом із цим заочне рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц, на підставі якого видано виконавчий лист, було скасовано ухвалою цього суду від 07 червня 2017 року, а ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Вважала, що оскільки заочне рішення районного суду, на підставі якого було відкрито виконавче провадження й відбулася подальша реалізація майна на електронних торгах, було скасовано, то вона не має заборгованості перед банком.

Також вказувала, що державним виконавцем порушувалися її права у виконавчому провадженні, оскільки вона не повідомлялася про вчинення виконавчих дій та винесення державним виконавцем відповідних постанов. При цьому оцінка майна (157 000 грн) є заниженою, а звіт про оцінку - необ`єктивним, так як ні державний виконавець, ні суб`єкт оціночної діяльності не оглядали майно, про проведення оцінки її не повідомляли, як і про його реалізацію.

Зазначала, що вона зверталася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, яку ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 червня 2017 року задоволено (справа № 205/4528/16-ц), проте постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року вказану ухвалу районного суду скасовано й у задоволенні її скарги відмовлено. Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року залишено без змін (провадження № 61-35720св18).

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати електронні торги від 23 березня 2017 року недійсними;

- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 23 березня 2017 року № 244948;

- визнати недійсним акт про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений виконувачем обов`язків начальника Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, із реалізації 1/2 частини торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , лот № 204043;

- вирішити питання про повернення переможцю торгів - ОСОБА_2 , грошових коштів у розмірі 355 000 грн, сплачених за договором купівлі-продажу, оформленого протоколом про результати торгів від 23 березня 2017 року № 244948.

Короткий зміст самостійних вимог третьої особи щодо предмета спору

У лютому 2018 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, ДП «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа - АТ КБ «ПриватБанк», в якому просила: визнати недійсними електронні торги від 23 березня 2017 року з реалізації спірного нерухомого майна; визнати недійсними протокол проведення електронних торгів від 23 березня 2017 року № 244948 та акт про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна; визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного торгівельного павільйону й застосувати наслідки недійсності правочину.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що вона є власником 1/2 частини спірної нежитлової будівлі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 лютого 2007 року державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Корсун А. Є. Проведені у березні 2017 року електронні торги 1/2 частини спірної нежитлової будівлі, яка належала ОСОБА_1 , порушують її права, як співвласника нежитлової будівлі, оскільки її не було повідомлено про відчуження вказаної частини будівлі.

Посилалася на судову практику Верховного Суду України щодо належного способу судового захисту та відповідні норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у тому числі, які регулюють правовий режим спільної часткової власності.

Протокольною ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 залучено до матеріалів справи.

У грудні 2019 року ОСОБА_3 подала до суду уточнену редакцію своєї позовної заяви, прохальна частина якої була аналогічною прохальній частині позову ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 грудня 2019 року прийнято уточнений позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 23 березня 2020 року клопотання начальника Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі ? Новокодацький ВДВС) про заміну відповідача у справі задоволено. Замінено відповідача ? Новокодацький ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на правонаступника ? Новокодацький ВДВС.

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ? ОСОБА_3 , відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні факти порушення організатором електронних торгів вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5). При цьому ОСОБА_1 не довела порушення відповідачами її прав та законних інтересів у спірних правовідносинах.

Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦК України й врахував судову практику Верховного Суду України у справах про визнання прилюдних торгів недійсними.

Районний суд відхилив посилання ОСОБА_1 щодо порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень до призначення прилюдних торгів, у тому числі, щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, оскільки дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Крім того, постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року у справі № 205/4528/16-ц, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (провадження № 61-35720св18), встановлено, що дії державного виконавця, направлені на примусове виконання заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відповідали нормам Закону України «Про виконавче провадження».

Районний суд також урахував, що заочне рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року, на підставі якого видано виконавчий лист у справі 205/4528/16-ц, було скасовано ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2017 року уже після закінчення виконавчого провадження його фактичним виконанням, що є підставою для вирішення питання про поворот виконання рішення.

При вирішенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , суд виходив із того, що вона як співвласник у праві спільної часткової власності, не мала переважного права на купівлю спірної частки торгівельного павільйону. Посилання ОСОБА_3 щодо неповідомлення її, як співвласника майна, про реалізацію вказаної частки майна ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав безпідставними, оскільки таке повідомлення не передбачено законодавством.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року судові витрати по сплаті судового збору за подання позову ОСОБА_1 у розмірі 640 грн віднесено на рахунок держави. Судові витрати по сплаті судового збору, понесені ОСОБА_3 , у розмірі 1 410 грн, віднесено за її рахунок.

ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні її позовних вимог.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними: електронні торги від 23 березня 2017 року з реалізації нерухомого майна - 1/2 частини торгівельного павільйону, загальна площа якого становить 65,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 355 000 грн; протокол проведення електронних торгів 1/2 частини вказаного торгівельного павільйону від 23 березня 2017 року № 244948, лот № 204043; акт про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, затверджений виконувачем обов`язків начальника Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Пономаренко О. О., з реалізації вказаного нерухомого майна, повернуто сторони у первісний стан.

Мотивуючи судове рішення, апеляційний суд застосував відповідні норми ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження», положення Порядку № 2831/5, врахував судову практику Верховного Суду України у справах про визнання прилюдних торгів недійсними, а також преюдиційні судові рішення апеляційного та касаційного судів у справі № 205/4528/16-ц, якими не встановлено протиправності дій державного виконавця, вчинених у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про те, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак, не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб. У цій частині апеляційним судом враховано судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних справах.

Проте, суд апеляційної інстанції з урахуванням правових позицій, викладених Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18), вказав, що для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У даному спорі заочне рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц, на підставі якого видано виконавчий лист, було скасовано ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2017 року й ухвалою цього самого районного суду від 29 жовтня 2018 року позов банку у вказаній цивільній справі залишено без розгляду.

Установивши, що судове рішення, на виконання якого районним судом видано виконавчий лист, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, у процесі виконання якого проведено оскаржувані електронні торги, видано оскаржуваний протокол та акт, а також видано свідоцтво про право власності на реалізоване за результатами торгів майно, було скасовано й відповідні позовні вимоги стягувача було залишено без розгляду, тобто відсутня стягнута заборгованість, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки проведення оскаржуваних електронних торгів на виконання судового рішення, яке у подальшому було скасовано, суперечить вимогам закону та призводить до порушення прав і законних інтересів позивача, який без наявності встановленого боргового зобов`язання позбавлений права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами АТ КБ «ПриватБанк», Новокодацького ВДВС, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року заяву начальника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Другий Правобережний ВДВС м. Дніпра) про заміну сторони задоволено. Замінено відповідача у даній справі ? Новокодацький ВДВС, на його правонаступника - Другий Правобережний ВДВС м. Дніпра. Справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року касаційні скарги АТ КБ «ПриватБанк», Другого Правобережного ВДВС м. Дніпра, представника ОСОБА_2 - адвоката Безрукової С. О. задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи її позов про визнання електронних торгів недійсними, апеляційний суд виходив лише з того, що торги проведено у березні 2017 року на виконання судового рішення, яке в подальшому, у червні 2017 року, було скасовано. Однак суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що саме по собі скасування судового рішення згідно положень ЦК України не є підставою для визнання правочину недійсним. Про вказане зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20, до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі. Інших законних підстав недійсності електронних торгів апеляційним судом не встановлено. Доводи касаційних скарг у цій частині є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що оспорювані позивачем торги відбулися 23 березня 2017 року, проте ОСОБА_3 як представник за довіреністю ОСОБА_1 ще 07 лютого 2017 року ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, тобто знала або повинна була знати про заплановані торги.

Крім того, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції фактично не надав правової оцінки доводам позивача, які стосуються оцінки спірного майна, обмежившись посиланням на те, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 201/585/17, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.

10 травня 2023 року справа № 205/2535/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 рокуклопотання Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Правобережний ВДВС м. Дніпра Південного МУМЮ) про залучення процесуального правонаступника задоволено. Залучено до участі у справі Другий Правобережний ВДВС м. Дніпра Південного МУМЮ правонаступником Другого Правобережного ВДВС м. Дніпра

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову, не звернули увагу на те, що заочне рішення районного суду, на підставі якого було відкрито виконавче провадження й відбулася подальша реалізація майна на електронних торгах, було скасовано, і вона не має заборгованості перед банком.

Проведення оскаржуваних електронних торгів на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, суперечить вимогам закону та призводить до порушення її прав і законних інтересів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року Другий Правобережний ВДВС м. Дніпра Південного МУМЮ подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 08 лютого 2007 року, виданих держаним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори Корсун А. Є., ОСОБА_1 належить 1/2 частина нежитлової будівлі АДРЕСА_1 ; інша частина - 1/2 вказаної будівлі, належить ОСОБА_3 (а. с. 27, 241, т. 1).

Постановою державного виконавця від 15 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом, виданим 01 листопада 2016 року на виконання заочного рішення Ленінського районним судом м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 59 321,13 грн (а. с.114, т.1).

Під час примусового виконання вказаного виконавчого листа державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 28 листопада 2016 року, відповідно до якої описано та накладено арешт на 1/2 частину торгівельногопавільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику - ОСОБА_1 (а. с. 141, т. 1).

Постановою державного виконавця від 05 грудня 2016 року про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, призначено ОСОБА_4 , який має сертифікат, виданий 30 травня 2014 року за № 16508/14 Фондом державного майна України, експертом для надання письмового висновку, звіту про оцінку вищевказаного майна (а. с. 144, т. 1).

Відповідно до звіту про оцінку майна від 19 грудня 2016 року вартість спірного майна складає 157 000 грн (а. с. 147-182, т. 1).

11 січня 2017 року державний виконавець постановою про арешт майна боржника наклав арешт на нерухоме майно, а саме на 1/2 частину спірної нежитлової будівлі, що належить боржнику - ОСОБА_1 (а. с.185, т. 1).

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року у справі № 205/4528/16-ц, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (провадження № 61-35720св18), відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Новокодацького ВДВС Петрова О. В., заінтересована особа: АТ КБ «ПриватБанк».

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, 07 лютого 2017 року ОСОБА_3 , як представник за довіреністю ОСОБА_1 , ознайомилася з матеріалами вказаного виконавчого провадження (а. с. 195, т.1).

16 лютого 2017 року державним виконавцем подано до ДП «Сетам» заявку на реалізацію на електронних торгах спірної нежитлової нерухомості (а. с.198, т. 1).

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 244948, сформованого ДП «Сетам», торги відбулися 23 березня 2017 року, визначено переможця торгів, який повинен сплатити зазначені у протоколі суми до 06 квітня 2017 року (а. с. 201-203, т. 1).

ОСОБА_2 , яка є переможцем цих торгів, сплатила вказані суми, що підтверджується платіжними дорученнями від 29 березня 2017 року № 1 та № 2 (а. с. 210, т. 1).

24 квітня 2017 року державним виконавцем складено акт про проведені електронні торги (а. с. 215, т. 1).

Постановою державного виконавця від 27 квітня 2017 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з його фактичним виконанням (а. с. 224, т. 1).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2017 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 83, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів, передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом з тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Згідно з пунктом 1 розділу I «Загальні положення» Порядку № 2831/5 в редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів, електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II «Передача майна на реалізацію» Порядку № 2831/5 виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.

Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що ОСОБА_1 не довела обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, оскільки не надала доказів на підтвердження порушень процедури реалізації майна, які могли вплинути на результати електронних торгів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про скасування заочного рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 205/4528/16-ц, на підставі якого видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження й відбулася подальша реалізація майна на електронних торгах, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків судів про можливість вирішення питання про поворот виконання цього заочного рішення суду.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 201/585/17, є безпідставним, оскільки висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 02 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович