Історія справи

Постанова ВССУ від 18.02.2026 року у справі №536/1904/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 536/1904/24

провадження № 61-16198св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області,

відповідачі: Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Савєльєв Максим Валерійович, на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області у складі судді Клименко С. М. від 09 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,від 24 листопада 2025 року, і ухвалив таку постанову.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2024 року заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки.

2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29 жовтня 2021 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального садівництва із земель не наданих у власність або постійне користування в с. Кривуші Кременчуцького району та передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 листопада 2021 року зареєстровано її право приватної власності на неї, номер запису 45294910, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2517219953020, яка знаходиться в межах захисної прибережної смуги річки Дніпро.

3. Вказував, що в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42022172030000063 від 22 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, із залученням спеціалістів проведено огляд вказаної земельної ділянки та встановлено, що відстань від лінії урізу води річки Дніпро станом на 09 травня 2024 року до крайньої межі земельної ділянки становить 31 м, що свідчить про перебування земельної ділянки в межах зони прибережної захисної смуги ширина якої відповідно до частини другої статті 88 Водного кодексу України та пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173 становить 100 м.

4. Прокурор зазначав, що згідно з інформацією, отриманою від Кременчуцької районної військової адміністрації, у Відділі містобудування і архітектури зберігається генеральний план с. Кривуші Кременчуцького району затверджений рішенням 29 сесії 7-го скликання Піщанської сільської ради від 22 січня 2018 року, у якому межі прибережної захисної смуги річки Дніпро не встановлені, інша містобудівна документація відсутня. Водночас, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

5. Крім цього вказував, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, а отже передача у приватну власність земель водного фонду для індивідуального садівництва не передбачена. Земельні ділянки водного фонду не можуть вибувати у приватну власність з огляду на положення статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України, якими встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, де заборонено, в тому числі садівництво і огородництво.

6. Прокурор вважав, що рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29 жовтня 2021 року, яким віднесено спірну земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення (для індивідуального садівництва) та надано у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва є незаконним, оскільки наявність на ділянці прибережної захисної смуги річки Дніпро свідчить про її належність до земель водного фонду. Однак заявляти вимогу про визнання його незаконним та скасування рішення не є необхідним, оскільки таке рішення за невідповідності його закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване, не є ефективним способом захисту порушеного права. Позовна вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є негаторним позовом, який можна заявляти впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідної земельної ділянки водного фонду.

7. Також вважає, що належним способом захисту порушених прав та інтересів Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району, як власника спірної земельної ділянки, буде скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та скасування державної реєстрації такого права.

8. З урахуванням зазначеного, прокурор просив:

- усунути перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Піщанській сільській територіальній громаді Кременчуцького району земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області

від 09 квітня 2025 року позов задоволено.

10. Усунуто перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 шляхом: скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 з одночасним припиненням її права власності на вказану земельну ділянку. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Піщанській сільській територіальній громаді вказану земельну ділянку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 розташована в межах прибережної захисної зони річки Дніпро, належить до земель водного фонду та відповідно до положень статті 4 ВК України та статей 58 59 84 ЗК України, з огляду на її цільове призначення, не передбачається можливості її відведення у приватну власність за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, відтак, вимоги позову є цілком обґрунтованими, а докази достатніми.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давиденко К. С. залишено без задоволення, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року - без змін.

13. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту у разі передання у власність особі земельної ділянки водного фонду будуть вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов`язання володільця земельної ділянки повернути її законному власнику.

14. Апеляційний суд відхилив посилання скаржниці на неналежність як доказу висновку інженера-землевпорядника щодо розташування спірної земельної ділянки в межах берегової лінії р. Дніпро. Прокурор надав належні докази перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро. Клопотань про призначення експертизи з метою встановлення обставин, на які посилається скаржниця, до суду не надано.

15. Згідно з висновками апеляційного суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені обставини та застосовані норми права, не встановлено невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного володільця спірної земельної ділянки ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Савєльєв М. В., через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову прокурора.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 15 вересня 2020 року

у справі № 469/1044/7, у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року

у справі № 372/2650/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20,

від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, від 25 січня 2023 року у справі

№ 372/2093/19, від 08 листопада 2023 року у справі № 372/4149/18, від 10 січня 2024 року у справі № 707/1290/18, від 19 лютого 2024 року у справі

№ 285/3484/20, від 05 березня 2025 року у справі № 363/2731/21, від 28 травня 2025 року у справі № 372/1991/21, від 08 жовтня 2025 року у справі № 453/1192/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Вважає, що справа має виняткове значення для суспільства та містить виключну правову проблему.

18. Згідно з доводами касаційної скарги, при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було враховано, що рішення про передачу спірної земельної ділянки було прийнято у 2021 році, а надані прокурором графічні матеріали накладення спірної земельної ділянки на 100 метрову захисну смугу датовані 2024 роком і не є достовірними та належними доказами. Судами було проігноровані докази на підтвердження повеней у 2023-2024 роках, які свідчать про підняття рівня води поблизу спірної земельної ділянки, що свідчить про некоректність наданих прокурором досліджень.

19. Заявниця вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що для задоволення позовних вимог саме прокурору необхідно було довести перебування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги станом на час її відведення (2021 рік) у меженний період та віднесення її до земель водного фонду. Надані прокурором графічні матеріали ТОВ ВФ «Кремінь», що є єдиним письмовим доказом, є недостовірними і такими, що не містять дійсної й необхідної інформації про предмет доказування по справі. Прокурором не доведено, що станом на 2020-2021 роки існували будь-які обмеження щодо передачі спірної земельної ділянки у приватну власність, а позбавлення її права власності на підставі графічних матеріалів, накреслених юридичною особою на замовлення прокуратури у період весняних паводків 09 травня 2024 року, є протиправним.

20. Також заявниця звертає увагу на те, що заміри, на підставі яких сформовано звіт ТОВ ВФ «Кремінь», виконанні станом на 09 травня 2024 року, тобто не у меженний період, а навпаки у період весняного водопілля, що підтверджується наданими представниками відповідачки письмовими доказами.

21. Згідно з доводами касаційної скарги, прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 накладається на прибережну захисну смугу річки Дніпро і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 536/1904/24.

23. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2026року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

24. У поданому відзиві на касаційну скаргу Кременчуцька окружна прокуратура Полтавської області посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги прокурора. Вказує, що доказом може бути не лише експертиза, а й інші належні письмові докази, зокрема наявний у справі звіт щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельних ділянок, зокрема, з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, який складено та проведено спеціалістом - сертифікованим інженером землевпорядником, наділеним відповідними знаннями та навичками, із застосуванням належного програмного забезпечення. Заміри, проведені з дотриманням вимог та стандартів проведення таких робіт, вказаний звіт відповідачем не оскаржувався та клопотання про проведення земельно-технічної експертизи не заявлялося. Наявність погоджень землевпорядної документації, в якій не відображено реального складу земельної ділянки (зокрема, як у проекті так і в численних погодженнях) не спростовує обставин перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро.

25. Прокурор вказує, що рівень води у річці Дніпро поблизу с. Кривуші Кременчуцького району регулюється штучно та залежить від функціонування «Кременчуцької ГЕС», відповідно проводити геодезичні роботи можна і поза меженного періоду, адже скиди і підняття рівня води відбувається залежно від роботи ГЕС.

26. У поданому відзиві на касаційну скаргу Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області посилається на те, що судом першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішення та постанови не повністю досліджено обставини справи та не взято до уваги докази і аргументи відповідачів по справі, що призвело до ухвалення рішення та постанови без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та встановлення обставин по справі на підставі недопустимих доказів. Заміри, які проведені 09 травня 2024 року, на підставі яких розроблений ТОВ ВФ «Кремінь» звіт (графічні матеріали) щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельної ділянки та відстані до берегової лінії р. Дніпро, зроблено не у меженний період, як того вимагає ВК України, а навпаки у період водопілля, що підтверджено відповідними доказами.

27. Піщанська сільська рада зазначає, що у матеріалах цієї справи відсутній водогосподарський паспорт Дніпродзержинського (Кам`янського) водосховища, узгоджений Мінводгоспром УРСР від 08 грудня 1983 року, або його копія. Більше того судами першої та апеляційної інстанції цей письмовий доказ не досліджувався, у справі відсутні дані про те, що цей документ наявний у вільному доступі, а відомості, що містяться у ньому, є загальновідомими. У матеріалах цієї справи також відсутній будь-які докази, які б підтверджували, що межі річки Дніпро в межах населеного пункту с. Кривуші є Кам`янським водосховищем.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Рішенням 6 сесії Піщанської сільської ради 8 скликання від 14 травня 2021 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в с. Кривуші Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

29. Рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29 жовтня 2021 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (КВЦПЗ 01.05) для індивідуального садівництва із земель, не наданих у власність або постійне користування за адресою: с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради, та передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер 5322483805:05:005:0454) площею 0,1200 га для індивідуального садівництва

(код КВЦПЗ - 01.05) за адресом с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради.

30. На підставі вказаного рішення державним реєстратором Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Костенко Р. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 61875710

від 19 листопада 2021 року, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва та видано свідоцтво про право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

31. Під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022172030000063 від 22 червня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, із залученням спеціалістів було проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, розташованої у с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради, та встановлено, що відстань від лінії урізу води річки Дніпро станом на 09 травня 2024 року до крайньої межі цієї земельної ділянки становить 34 м. Це підтверджується графічним матеріалом, складеним 09 травня 2024 року інженером-землевпорядником ТОВ ВФ «Кремінь» Н. Карпович, яка має кваліфікаційний сертифікат, та підписаним директором. Як слідує з вказаного графічного матеріалу, для визначення розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги залучені заміри відстані від крайньої точки земельної ділянки до урізу води.

32. Відповідно до висновку звіту щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельних ділянок, зокрема з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, та відстані до берегової лінії р. Дніпро у с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, складеного інженером - землевпорядником, за результатами проведених робіт було визначено місце положення урізу води річки Дніпро та відстань до кутів повороту меж земельних ділянок та відповідно до схем з позначенням відстаней, мінімальна відстань до урізу води - 29 м.

33. Згідно з інформацією, отриманою від Кременчуцької районної військової адміністрації, у Відділі містобудування і архітектури зберігається генеральний план с. Кривуші Кременчуцького району, затверджений рішенням 29 сесії 7-го скликання Піщанської сільської ради від 22 січня 2018 року, згідно з яким межі прибережної захисної смуги річки Дніпро не встановлені, інша містобудівна документація відсутня.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

35. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

38. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

39. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

40. Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі водного фонду.

41. Згідно із частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

42. Таким чином, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

43. Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

44. Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

45. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені частиною другою статті 59 ЗК України.

46. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (частина четверта статті 59 ЗК України).

47. Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

48. Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

49. Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

50. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

51. Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

52. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

53. Подібний висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду

у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі

№ 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.

54. Згідно з частинами першою, другою, пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

55. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

56. Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

57. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

58. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

59. У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; від 12 червня 2019 року

у справі № 487/10128/14-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та інших). Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

60. Ці висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду з огляду на те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц)».

61. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

62. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

63. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що встановлені у справі обставини підтверджують доводи прокурора щодо неможливості передачі спірної земельної ділянки у приватну власність, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, належить до земель водного фонду відповідно до положень статті 4 ВК України та статей 58 59 84 ЗК України.

64. Відповідно до звіту щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельних ділянок, зокрема з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, та відстані до берегової лінії р. Дніпро в с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, складеного інженером-землевпорядником ТОВ ВФ «Кремінь», за результатами проведених робіт було визначено місце положення урізу води річки Дніпро та відстань до кутів повороту меж земельних ділянок з кадастровими номерами, в тому числі 5322483805:05:005:0454, розташованих у с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, та відповідно до схем з позначенням відстаней, мінімальна відстань до урізу води - 29 м (до спірної земельної ділянки - 34-31 м).

65. Звіт складено та проведено сертифікованим інженером-землевпорядником, кваліфікація та повноваження якого підтверджені чинним кваліфікаційним сертифікатом (т. 1, а. с. 88).

66. Вказаний звіт відповідачем не оскаржувався, достовірність його висновків не спростовано, клопотання про проведення земельно-технічної експертизи ОСОБА_1 протягом розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не заявлялося.

67. Слід зазначити, що процесуальні ризики вчинення чи не вчинення певної процесуальної дії несуть сторони у справі.

68. Аналізуючи наявний у справі проект землеустрою № 11130-п щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , суди встановили, що під час його складання реальне проведення дослідження розташування спірної земельної ділянки за межами водного об`єкту не проводилось, підтвердження розташування об`єкта нерухомості за межами водного об`єкту встановлено на підставі візуального обстеження (т. 1, а. с. 36-38).

69. При оцінці доводів сторін спору судами також було враховано ту обставину, що Кам`янське водосховище є штучно створеною водоймою, рівень води в якій змінюється протягом року в залежності від діяльності Кременчуцької ГЕС, а тому доводи касаційної скарги про те, що рівень води у весняний період міг значно підвищитися і вплинути на правильність висновків інженера-землевпорядника щодо визначення урізу води р. Дніпро до меж спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454, ґрунтується виключно на припущеннях без наведення обґрунтованих доводів з посиланням на відповідні докази.

70. Слід також врахувати, що Піщанська сільська рада Кременчуцького району при передачі у приватну власність земельної ділянки мала б пересвідчитися, що земельна ділянка не входить у межі прибережної захисної смуги найбільшої в Україні річки Дніпро, враховуючи, що межі прибережної смуги сільською радою не були визначені у Генеральному плані с. Кривуші Кременчуцького району.

71. Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, Верховний Суд виходить з такого.

72. Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

73. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

74. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

75. Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

76. Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

77. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

78. Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

79. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність чи у довготривалу оренду, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте, поведінка особи, в якої майно витребовується.

80. В цій справі «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора до суду з вимогою повернути спірну земельну ділянку з незаконного володіння

ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - розпорядження й користування землями водного фонду, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі земельної ділянки. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.

81. Як зазначено вище в цій постанові, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Наявність державної реєстрації права власності за порушником та фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не призводять до правомірного заволодіння такою ділянкою.

82. Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б безспірно спростовували встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо належності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0454 до земель водного фонду.

83. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла б і повинна була знати про те, що вказана ділянка ймовірно належать до водного фонду, а набуття у приватну власність такої земельної ділянки є неможливим. Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 набула на безоплатній основі. Доказів її використання не надала. Клопотань про проведення земельно-технічної експертизи не заявляла.

84. Отже, повернення на користь держави земельної ділянки такою особою не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

85. За встановлених у цій справі обставин Верховний Суд дійшов висновку, що задоволення позову не може бути втзнано непропорційним втручанням у права відповідачки в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

86. ОСОБА_1 не позбавлена можливості набути у передбаченому законом порядку право на іншу земельну ділянку для індивідуального садівництва.

87. Суд першої інстанції, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, та дійшов мотивованого висновку про задоволення позовних вимог прокурора .

88. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

89. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів прокурора по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків суду першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

90. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

91. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

92. З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявницею підстав касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Савєльєв Максим Валерійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 листопада

2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович