Правова позиція : Щодо підстав для тимчасового призупинення дії трудового договору відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»

Обставини, коли у психіатричній лікарні, яка перебуває у близькості до зони бойових дій, роботодавець не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити медичному персоналу, зокрема лікарю психіатру, яка є завідуючою відділенням, належні й безпечні умови праці, а остання, за відсутності осіб, які страждають на психічні розлади і яким психіатрична допомога надається у стаціонарних умовах, а також медичного персоналу у відділенні, не мала можливості виконувати свої посадові обов`язки, є підставою для тимчасового призупинення дії трудового договору з таким працівником відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»

Історія справи

Постанова ВССУ від 06.03.2024 року у справі №243/442/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 243/442/23

провадження № 61-417св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі судді

Воронкова Д. В. від 16 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Кішкіної І. В.,

Корчистої О. І., від 06 грудня 2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов`язання надати додаткову відпустку.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що03 серпня 1998 року її було прийнято на посаду лікаря-психіатра, завідуючою 1-го відділення психіатричної лікарні м. Слов`янська. З березня 2022 року КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» у зв`язку з військовою агресією частково припинило виконувати свої функції, призупинивши роботу стаціонарних відділень лікарні, а їй почали виплачувати 2/3 окладу у зв`язку з простоєм.

3. Позивачка вказувала, що на підставі наказу № 38-к від 05 серпня

2022 року про призупинення дії трудового договору з нею, як співробітником, який евакуювався з м. Слов`янська, у вересні 2022 року виплати було припинено. Вважала вищевказаний наказ незаконним, оскільки вона нікуди не евакуювалася з м. Слов`янська, не є внутрішньо переміщеною особою, а отже не належить до переліку евакуйованих співробітників, яким було вирішено призупинити виплати 2/3 окладу. Також вона двічі 22 грудня 2022 року та 23 січня 2023 року направляла керівництву КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» заяву про надання додаткової відпустки, як працівнику, яка має на утриманні повнолітню особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи за період з 2015 по 2022 роки. Але отримала відмову через, начебто, ненадання нею відповідних документів у попередні роки.

4. З урахуванням зазначеного, позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» №38-к від 05 серпня 2022 року «Про призупинення трудового договору з лікарем-психіатром, завідуючою 1-го відділення ОСОБА_1 ». Зобов`язати КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» нарахувати та виплатити їй середній заробіток з 01 вересня 2022 року по день фактичного допуску до роботи, як оплату за час вимушеного прогулу. Зобов`язати КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» надати їй додаткову відпустку, як працівнику, яка має повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи за період з 2015 по 2022 роки.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області

від 16 червня 2023 року позовні вимогиОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікарня КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» № 38 від 05 серпня 2022 року «Про призупинення трудового договору» з лікарем-психіатром, завідуючою 1-го відділення ОСОБА_1 в частині строку призупинення, а саме з 01 серпня 2022 року до 04 серпня 2022 року включно. Зобов`язано КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» нарахувати та виплатити ОСОБА_1

за період з 01 серпня 2022 року до 04 серпня 2022 року включно 2/3 окладу

з відповідними відрахуваннями. Зобов`язано КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» надати ОСОБА_1 додаткову відпусту, як працівнику, яка має повнолітню дитину з інвалідністю підгрупи А 1, за період

з 2015 року до 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ в. о. директора КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» № 38-к

від 05 серпня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору» в частині призупинення трудового договору з ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року по

05 серпня 2022 року включно - є таким, що не створює ніяких правових наслідків для позивачки і підлягає скасуванню в цій частині. Разом з тим, позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності оскаржуваного наказу № 38-к від 05 серпня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору» в частині його дії з 05 серпня 2022 року та наказу в цілому. Скасування наказу № 38-к від 05 серпня 2022 року у вищевказаній частині не наділяє позивачку правом на відновлення її на посаді, оскільки правові підстави простою підприємства продовжують бути чинними, а тому на користь позивачки підлягають стягненню виплати у розмірі 2/3 частини окладу за період з 01 серпня 2022 року по 04 серпня 2022 року включно. Надання чи ненадання позивачкою відомостей у вказаний період часу не впливає на існуюче у неї право за законом на додаткову соціальну відпустку, яким вона вирішила скористатись у 2022 році.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня

2023 року - без змін.

8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на визначені посадові обов`язки позивачки, останньою не доведено можливості їх повного виконання у фактичних умовах, що склалися у місті розташування лікувальної установи, враховуючи що серед них наявний і обов`язок здійснювати госпіталізацію хворих та їх лікування, надання приміщення стаціонару на державні потреби, що підтверджується відповідними доказами. Позивачкою не доведено можливості належного виконання нею своїх посадових обов`язків у повному обсязі. Оскільки позивачка працювала в стаціонарному відділенні, яке знаходиться в регіоні, в якому фіксуються систематичні обстріли, наявна близькість лінії фронту, що унеможливлює гарантування керівництвом установи безпеки робочого процесу, а також враховуючи той факт, що відповідач не міг надати можливість працювати позивачці у звичному режимі, комунальним підприємством було правомірно прийнято наказ, яким призупинено дію трудового договору з позивачкою.

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. 08 січня2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні її позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу № 38-к від 05 серпня 2022 року і стягнення середнього заробітку з 01 вересня 2022 року по день фактичного допуску до роботи, як оплату за час вимушеного прогулу, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що судами при розподілі судових витрат між сторонами не було досліджено документів, які б свідчили про понесення таких витрат (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. Заявниця вважає, що судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що для призупинення дії трудового договору з працівником повинні бути правові підстави. Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором (роботодавцем - надавати роботу, працівником - виконувати роботу). Під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи в контексті призупинення дії трудового договору слід розуміти випадки неможливості забезпечувати працівникові належні умови праці.

12. Заявниця вказує, що нею під час розгляду справи постійно наголошувалося на тому, що вона не залишала м. Слов`янськ з 24 лютого 2022 року та статусу внутрішньо переміщеної особи не отримувала. Тобто вона була готова в будь-який час приступити до виконання службових обов`язків та їх не виконувала тільки з вини керівника лікарні, який відсторонив її від роботи. У разі, якщо працівник готовий та має можливості виконувати роботу, то для застосування норми закону про призупинення дії трудового договору відсутні підстави. У цьому випадку застосовується правовий режим простою, коли робота припиняється не з вини працівника. Відповідач був обізнаний про те, що вона перебуває в м. Слов`янськ та не покидала його. Відповідач не перевіряв факт її евакуації з міста. Вважає, що вона була помилково включена до наказу в. о. директора КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» № 38-к від 05 серпня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору», оскільки протокол від 04 серпня 2022 року, на підставі якого був прийнятий наказ про призупинення дії трудового договору, її не стосувався, у протоколі йшлося про осіб, які евакуювалися з міста.

13. Також заявниця звертає увагу на те, що при вирішенні спору судами неправильно застосовано до спірних правовідносин приписи частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Судами було порушено приписи статей 184 186-1 КЗпП України.

14. Заявниця вказує, що оскаржуваний наказ в. о. директора КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» № 38-к від 05 серпня 2022 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки наказ прийнято 05 серпня

2002 року, призупинення дії трудового договору здійснювалося з 01 серпня 2022 року, що порушує принцип незворотності дії у часі законів та інших нормативних актів, а тому він підлягає скасуванню у повному обсязі, а не частково, як визначили суди. Суди проігнорували факт повного фінансування лікарні, що давало б можливість забезпечити її заробітною платою. Відповідачем було надано спотворені дані до суду першої інстанції стосовно фінансування установи.

15. Також судами не було надано належної оцінки тому факту, що вона єопікуном недієздатної особи, а тому призупинення дії трудового договору робить неможливим виконання функцій опікуна та порушує права підопічної особи, яка недоотримує матеріальні блага. Позивачка зазначає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з неї витрат на правову допомогу, оскільки відповідач не надав належних доказів понесених таких витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 243/442/23.

17. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. У поданому відзиві на касаційну скаргу КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вказує, що роботодавцю надано право на тимчасове призупинення дії трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку з військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» не мало можливості забезпечити позивачкою роботою відповідно до її посадових обов`язків, яка зокрема передбачала здійснення госпіталізацію хворих, а також у зв`язку з наданням приміщення стаціонару на потреби держави.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. У відповідності до відомостей з трудової книжки ОСОБА_1

03 серпня 1998 року була прийнята на роботу (проходження річної інтернатури по психіатрії) в психіатричну лікарню м. Слов`янська на підставі наказу

№ 53-к від 29 липня 1998 року.

20. На підставі наказу № 1-к від 02 січня 2010 року ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої психіатричного відділення № 1.

21. Відповідно до посадової інструкції завідуючого психіатричного відділення № 1, затвердженої в. о. директора КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов`янськ» Смаль Ю. І., завідуючий відділенням лікарні здійснює керівництво роботою медперсоналу, всією діагностичною, лікувально-профілактичною і адміністративно-господарською роботою ввіреного йому відділення. Вирішує питання госпіталізації хворих у відділення відповідно до профілю. Організовує і забезпечує обстеження і лікування хворих у відділенні на рівні сучасних досліджень медичної науки і практики. Розподіляє хворих між лікарями відділення, веде необхідну кількість хворих. Здійснює систематичний контроль за роботою лікарів-психіатрів відділення, у тому числі за правильністю поставлення діагнозів, якістю лікування, що проводиться. Проводить огляд хворих сумісно із лікуючим лікарем для вирішення питання їх виписки з відділення. Аналізує показники діяльності відділення щоквартально і за рік, складає план роботи наступного року.

22. З березня 2022 року КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ», у зв`язку з військовою агресією держави-окупанта, частково припинила виконувати свої функції, призупинивши роботу стаціонарних відділень лікарні, а позивачці почали виплачувати 2/3 окладу у зв`язку з простоєм.

23. Згідно з протоколом робочої групи заступника голови Донецької облдержадміністрації Клюшникова Д. Г. з керівниками закладів охорони здоров`я Донецької області від 04 серпня 2022 року, було заслухано керівника КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ», який довів, що в закладі працює 431 співробітник. У зв`язку з введенням воєнного стану та відповідно до статті 34 КЗпП України, для 333 окремих медичних працівників встановлено простій. Прийнято рішення про оплату простою у розмірі 2/3 тарифної ставки. Опалення, вода відсутні. Вирішено призупинити оплату 2/3 ставки співробітникам (333 працівникам), які евакуювались.

24. Наказом в. о. директора КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня

м. Слов`янськ» № 38-к від 05 серпня 2022 року, у зв`язку із збройною агресією проти України та активними бойовими діями у Донецькій області, вирішено, що лікарня припиняє діяльність стаціонарних відділень та додаткових відділень, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, а саме з боку в. о. директора тимчасове припинення забезпечення працівників роботою і заробітною платою, в тому числі і оплатою простою, та тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. З 01 серпня 2022 року призупинено дію трудового договору з працівниками лікарні, згідно з додатком № 1, у якому під № 225 значиться ОСОБА_1 .

25. Відповідно до довідки КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» від 27 лютого 2023 року, станом на 24 лютого 2022 року на підприємстві працювало 436 осіб. З 01 серпня 2022 року з працівниками лікарні була призупинена дія трудового договору. Станом на 01 серпня 2022 року фактична чисельність працюючих становить 62 особи. Стаціонарні відділення не мали змоги працювати через об`єктивні причини. Станом на 01 лютого

2023 року стаціонарні відділення не працюють.

26. 14 листопада 2022 року КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» укладено договір оренди на безоплатне користування нерухомим майном для потреб держави, які не пов`язані з діяльністю лікарні.

27. Також судами встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 28 квітня 2004 року ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана недієздатною.

28. Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області № 36 від 12 січня 2005 року опікуном над ОСОБА_2 призначено її сестру ОСОБА_3 , яка змінила прізвище на ОСОБА_4 після укладення шлюбу.

29. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААА № 166708 від 23 серпня 2011 року, ОСОБА_2 є інвалідом першої групи А з дитинства. Інвалідність встановлена безстроково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

31. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

34. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

35. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

36. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

37. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

38. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

39. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

40. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

41. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України

від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

42. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України.

43. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

44. 15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

45. Частинами першою та другою статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тут і надалі в редакції на час винесення оспорюваного наказу) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43 44 Конституції України.

46. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

47. Відповідно до статті 13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

48. Отже, роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

49. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23 (провадження № 61-11881св23).

50. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

52. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

53. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

54. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

55. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу головного лікарня КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» № 38 від 05 серпня 2022 року «Про призупинення трудового договору» з лікарем-психіатром, завідуючою 1-го відділення

ОСОБА_1 щодо призупинення дії трудового договору з 05 серпня 2022 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам. дійшов достатньо обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в зазначеній частині до задоволення не підлягають, оскільки КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» знаходиться недалеко від лінії фронту, роботу стаціонарних відділень психіатричної лікарні припинено з березня 2022 року, а приміщення лікарні передані у користування для потреб держави, які не пов`язані з наданням стаціонарної психіатричної допомоги.

56. Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» стаціонарна психіатрична допомога - це психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

57. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за відсутні належних приміщень стаціонарну лікарні, відсутності осіб, які страждають на психічні розлади і яким психіатрична допомога надається у стаціонарних умовах, лікувальний заклад прийняв достатньо обґрунтоване рішення про призупиненнядії трудового договору з більшістю медичних працівників лікарні. У психіатричній лікарні, яка перебуває у близькості до зони бойових дій, склалися такі обставини, коли роботодавець не мав практичної можливості надати роботу та забезпечити медичному персоналу, зокрема позивачці, належні й безпечні умови праці з урахуванням положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а позивачка, за відсутності осіб, які страждають на психічні розладиі яким психіатрична допомога надається у стаціонарних умовах, а також медичного персоналу у психіатричному відділенні № 1, не мала можливості виконувати свої посадові обов`язки.

58. Подібні висновки у спірних правовідносинах висловлено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22 (провадження № 61-10153св23).

59. Під час вирішення спору судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що на момент виникнення спірних правовідносин КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» знаходилось у близькості до зони бойових дій, а м. Слов`янськ неодноразово піддавалося ракетним та артилерійським обстрілам.

60. КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» повідомило, що станом на 24 лютого 2022 року на підприємстві працювало 436 осіб, а станом на 01 серпня 2022 року фактична чисельність працюючих становила 62 особи. Станом на 01 лютого 2023 року стаціонарні відділення не працювали.

61. Під час вирішення спору судами досліджено посадову інструкцію позивачки - завідуючого психіатричного відділення № 1 КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ», у відповідності до якої, основна її робота полягає у здійсненні керівництва роботою медперсоналу, всією діагностичною, лікувально-профілактичною і адміністративно-господарською роботою ввіреного їй відділення. Як встановлено, основна частина медперсоналу не виконує свої посадові обов`язки, психіатрична допомога у стаціонарних умовах не надається, а дистанційна робота лікаря-психіатра стаціонарного психіатричного відділення також є неможливою.

62. Вказані обставини свідчать про неможливість надання роботодавцем роботи позивачці у відповідності до її займаної посади та неможливість здійснення позивачкою роботи щодо надання стаціонарної психіатричної допомоги, у зв`язку з чим роботодавцем правомірно, на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»,було прийнято оскаржуваний наказ про призупинення трудових відносин з позивачкою. Вказаний захід є вимушеним, тимчасовим та таким, що не залежить від волі роботодавця надати працівнику роботу, застосований з урахуванням того, що працівник не може виконати роботу, оскільки надання лікарнею стаціонарної психіатричної допомоги з об`єктивних і незалежних причин (внаслідок дій держави, що здійснює військову агресію проти України і на яку покладається обов`язок з відшкодування вимушених майнових втрат) є неможливим.

63. Окрім того, судами встановлено, що позивачка не зверталася до роботодавця з вимогою відновити трудові відносини та забезпечити її роботою відповідно до її спеціальності, листи позивачки від 22 грудня 2022 року, 27 грудня 2022 року, 04 січня 2023 року, 23 січня 2023 року, на які вона посилалася, такої інформації не містять.

64. Та обставина, що позивачка є опікуном недієздатної особи і має гарантії, визначені положеннями статей 182-1 186-1 КЗпП України, не впливають на застосування роботодавцем приписів статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо призупинення дії трудового договору з позивачкою.

65. Апеляційний суд звертав увагу на те, що доводи щодо фінансування лікарні були відсутні у позовній заяві і не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

67. Висновки Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, за обставин цієї справи не входять у суперечність з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

68. Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на правильність висновків про часткове задоволення позовних вимог не впливають.

Щодо стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу надану адвокатом відповідачу

69. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

70. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

71. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

72. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

73. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

74. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження

№ 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня

2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

75. Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі

№ 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

76. Стороною відповідача до заперечень на позовну заяву надано докази отримання правової допомоги, зокрема договір про надання правової допомоги № б/н від 02 березня 2023 року, укладений між адвокатом Христенком С. В. та КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ», згідно з умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Види послуг, які надає адвокат визначено пунктами 1.2.1 - 1.2.3 договору. Відповідно до пункту 2.2 договору за правову допомогу, передбачену в пунктах 1.2.2 договору, замовник сплачує адвокату у розмірі 10 500 грн без ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката. У матеріалах справи також наявне свідоцтво про право на заняття ОСОБА_5 адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1842 від 17 січня 2019 року (а. с. 42, 43).

77. Також судами було досліджено обсяг виконаної адвокатом роботи у цій справі, зокрема адвокатом Христенком С. В. були надані по справі правничі послуги: підготовлено та надано відзив на позов, додаткові пояснення, він безпосередньо представляв інтереси відповідача у суді.

78. З урахуванням викладеного, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250, 00 грн, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, обставин справи та її складності, врахувавши, що позивачкою не ставилося питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Таким чином, ОСОБА_1 не доведено, що розмір витрат на правничу допомогу, який стягнуто з неї на користь відповідача (5 250 грн), не відповідає критеріям співмірності, реальності та необхідності.

79. У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21) міститься висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі

№ 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

80. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької від 16 червня

2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович