Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/328/17 (П/9901/136/18)

Провадження № 11-206заі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Юрченко В. П., Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.) від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності, про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа - Громадська рада доброчесності, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 04 липня 2017 року № 170/вс-17 про визнання ОСОБА_3 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2017 року відкрито провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як судом першої інстанції не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної в оскаржуваному рішенні, жоден інший суб'єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. За своєю правовою природою такі повноваження Комісії є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, що на постійній основі діє в системі судоустрою України. При цьому оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

19 березня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач підтримує правову позицію суду першої інстанції. Крім того, Комісія зазначає, що приймаючи рішення про визнання ОСОБА_3 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності, вона діяла на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВККС, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Як убачається з матеріалів справи, рішенням ВККС від 7 листопада 2016 року № 145/зп-16 оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

29 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ВККС із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення.

Рішенням Комісії від 5 грудня 2016 року № 19/вс-16 ОСОБА_3 допущено до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

11 січня 2017 року ВККС рішенням від № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, зокрема, й позивача.

У межах проведення конкурсу, за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання - складення іспиту, ОСОБА_3 був допущений до другого - кваліфікаційного оцінювання: дослідження досьє та проведення співбесіди.

18 травня 2017 року Громадська рада доброчесності затвердила висновок про невідповідність ОСОБА_3 критеріям доброчесності та професійної етики. Підставами для такого висновку визначено невідповідність поведінки ОСОБА_3 призначенню судді і Бангалорським принципам поведінки суддів.

В подальшому 26 травня 2017 року під час співбесіди Комісією у складі колегії прийнято рішення щодо оголошення перерви та винесення питання про підтвердження здатності кандидата ОСОБА_3 здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду на розгляд Комісії у пленарному засіданні.

04 липня 2017 року ВККС у пленарному засіданні ухвалила рішення

№ 170/вс-17 про визнання ОСОБА_3 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності.

Вважаючи таке рішення протиправним, ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.

Конкурс на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду проводиться ВККС на підставі ст. 79 Закону № 1402-VIII.

Порядок призначення на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою визначено ст. 81 зазначеного Закону.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання, за ч. 2 ст. 83 Закону №1402-VIII, є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до ч. 5 ст. 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (ч. 1 ст. 85 Закону №1402-VIII).

На підставі ч. 1 ст. 87 Закону №1402-VIII з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності.

За ч. 6 ст. 87 Закону №1402-VIII громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; (…).

Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Суд установив, що Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на пленарному засіданні 04 липня 2017 року заслухано члена Комісії (доповідача), і досліджено: досьє кандидата на посаду судді; висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_3 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого 18 травня 2017 року; усні та письмові пояснення ОСОБА_3 щодо обставин та фактів, які зазначені у висновку Громадської ради доброчесності.

Пропозиція про визнання ОСОБА_3 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду, за результатами голосування була підтримана лише шести членами Комісії з чотирнадцяти, замість необхідних одинадцяти голосів.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що таке рішення приймається членами ВККС колегіально у нарадчій кімнаті і ніхто не вправі вплинути на його результат. При цьому, під час проголошення Комісією результатів голосування оголошується лише кількість голосів «за» та «проти», без зазначення поіменних результатів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 88 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Частиною 3 ст. 88 Закону №1402-VII передбачено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Рішення ВККС від 04 липня 2017 року № 170/вс-17 відповідає вказаним вимогам Закону і не може бути скасоване із перелічених підстав.

Однак, ОСОБА_3 зазначає про відсутність у такому рішенні мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, оскільки критерії «доброчесністі» є оцінюючим поняттям, і які, на його думку, ним дотримані, а доброчесна поведінка та спосіб його життя не викликають сумніву в оточуючих.

Велика Палата Верховного Суду не пристає на таку позицію заявника з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду за критерієм «доброчесність» та «професійна етика», зокрема у питаннях, пов'язаних з декларуванням майнових прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1, 2 глави 6 розд. ІІ Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання; показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

В межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з огляду на мету і завдання його проведення, обов'язком Комісії є з'ясувати і оцінити усі аспекти життя і діяльності такого кандидата, не лише професійного а й морально-етичного характеру. Крім того, Комісія повинна визначити чи узгоджується поведінка судді (кандидата на посаду судді) основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної і соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) та у Кодексі суддівської етики від 22 лютого 2013 року.

Отже, в даному випадку встановлена легітимна мета дій Комісії щодо з'ясування відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання, здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання, а тому вказані вище доводи позивача є необґрунтованими.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у спірному рішенні ВККС наведені обґрунтовані підстави та мотиви його прийняття. При цьому вмотивованість кожного критерію та його елементів, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії і Комісії в цілому Закон не передбачає, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.

Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13, і Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав відступити від цих висновків.

Таким чином, ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та належать до виключної компетенції ВККС, як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в системі правосуддя України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення ВККС від 04 липня 2017 року № 170/вс-17 про визнання ОСОБА_3 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності, прийняте у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Громадська рада доброчесності, про визнання незаконним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

В.С. Князєв О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко