ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 918/303/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт", м. Львів,

на рішення господарського суду Рівненської області від 12.05.2014

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2014

зі справи № 918/303/14

за позовом приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" (далі - Підприємство)

до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Рівне,

про визнання рішення частково недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - Карпи П.С.,

відповідача - Новицького М.З.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсними пунктів 3, 4, 5 та 6 рішення адміністративної колегії Відділення від 25.12.2013 № 92 "Про припинення порушення та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.05.2014 (суддя Корсун В.Я.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий суддя, судді Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.), у позові відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законодавством підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Підприємство в період з 01 березня по 16 травня 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом в якості моторного пального в територіальних межах міста Сарни та 7-ми кілометрової зони навколо вказаної територіальної одиниці з часткою, що перевищує 35 % (пункт 1);

- визнано, що Підприємство в період з 01 березня по 16 травня 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом в якості моторного пального в територіальних межах міста Березне та 7-ми кілометрової зони навколо вказаної територіальної одиниці з часткою, що перевищує 35 % (пункт 2);

- визнано дії Підприємства, які полягають у встановленні в березні-травні 2013 року завищених, монопольно високих цін реалізації скрапленого газу, що реалізується в роздріб через АГЗС у територіальних межах міста Сарни та 7-ми кілометрової зони навколо вказаної територіальної одиниці, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках роздрібної торгівлі скрапленим газом для заправки автомобілів шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 3);

- визнано дії Підприємства, які полягають у встановленні в березні-травні 2013 року завищених, монопольно високих цін реалізації скрапленого газу, що реалізується в роздріб через АГЗС у територіальних межах міста Березне та 7-ми кілометрової зони навколо вказаної територіальної одиниці, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210 у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках роздрібної торгівлі скрапленим газом для заправки автомобілів шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4);

- за вчинення кожного з двох зазначених порушень на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункти 5, 6);

- Рішення АМК мотивовано тим, що:

територіальними межами ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом, щодо якого проводиться дослідження, визначено територіальні межі Рівненської області (загалом) та (враховуючи економічну доцільність) Сарненський, Березнівський, Корецький, Костопільський, Дубенський, Острозький та Радивилівський райони Рівненської області, а також відрізок автодороги Київ-Чоп у межах Рівненської області (окремо);

споживачами скрапленого газу в якості моторного палива, що реалізується Підприємством, є власники (фізичні та юридичні особи) автомобільного транспорту, які перебувають постійно або тимчасово в межах Сарненського та Березнівського районів Рівненської області;

в межах 7 кілометрової відстані від міста Сарни (в Сарненському районі) та місті Березне (в Березнівському районі) роздрібна торгівля скрапленим газом в якості моторного палива здійснюється фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (далі - Підприємець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Газовик" (далі - Товариство) відповідно. Інші автозаправні станції (далі - АЗС) на яких проводиться реалізація скрапленого газу знаходяться на відстані, що перевищує 20 км;

споживач, який знаходиться (мешкає) в місті Березне, місті Сарни та 7-ми кілометрових зонах навколо цих центрів, зможе скористатися послугами (заправити автомобіль) на АЗС Підприємця і Товариства та не матиме для себе економічної вигоди користування послугами, що розташовані в інших населених пунктах навіть за умови нижчої вартості скрапленого газу на 5 %;

за досліджуваний період Товариством було реалізовано 8,23 тонн, Підприємцем 4,1 тонни, Підприємством було реалізовано 50,96 тонн та 78,81 тонн скрапленого газу відповідно;

у ході перевірки Відділенням було проведено дослідження цінової політики поведінки Підприємства на різних заправках Рівненської області тощо.

Відповідно до статті 1 Закону № 2210 монополізація - це досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Частиною першою статті 12 Закону № 2210 передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина друга статі 12 Закону № 2210).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210 зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема, проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідного рішення (розпорядження).

Водночас частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, попереднім судовим інстанціям для прийняття правильного рішення по суті даного спору належало вичерпно дослідити доводи та заперечення сторін, дати належну оцінку поданим ними доказам та встановити наявність чи відсутність обставин, зазначених у частині першій статті 59 Закону № 2210, шляхом дослідження повноти Рішення АМК та правильності його висновків, а саме:

- чи було досліджено Відділенням економічно обґрунтований рівень цін на скраплений газ на досліджуваних ринках;

- чим саме спростовує Відділення доводи Підприємства стосовно єдиної цінової політики та рівня його цін на ринках із значною конкуренцією;

- які ціни встановлювало Підприємство на скраплений газ на власних АЗС у Корецькому, Костопільському, Дубенському, Острозькому та Радивилівському районах Рівненської області та чи були у нього конкуренти в цих регіонах (з якими долями на ринку), якщо "так", то які вони встановлювали ціни на скраплений газ в якості моторного пального;

- чи спростовано Відділенням доводи Підприємства стосовно причин низької ціни реалізації скрапленого газу на АЗС у місті Здолбунів та місті Рівне;

- чим саме Відділення обґрунтовує висновок щодо неможливості встановлення Підприємством на визначеному відповідачем ринку наявних цін на скраплений газ в якості моторного палива в умовах значної конкуренції.

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотну складову предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, зокрема, Закону № 2210.

Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно належним чином встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.05.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 зі справи № 918/303/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Палій