Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 908/53/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Плюшка І.А., Самусенко С.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунальної установи "Веселівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р.та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 11.11.2015 р.у справі№ 908/53/15-г господарського суду Запорізької областіза позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (надалі - Екологічна інспекція, позивач)доКомунальної установи "Веселівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради (надалі - Психоневрологічний інтернат, відповідач)простягнення 353 806,04 грн.за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- Карчевський С.О.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 05.03.2014 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 р. скасовані, а справа № 908/53/15-г передана на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Запорізької області від 11.11.2015 р. (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. (головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Мартюхіна Н.О., Малашкевич С.А.), позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 353 806,04 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Психоневрологічний інтернат звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2016 р. касаційну скаргу Психоневрологічного інтернату прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 29.03.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з 05.12.2012 р. по 07.12.2012 р. інспекторами Екологічної інспекції проводилась позапланова перевірка дотримання вимог водоохоронного законодавства Психоневрологічним інтернатом.

За результатами перевірки було складено акт, в якому зазначено, що в період з 01.01.2012 р. по 07.12.2012 р. Психоневрологічний інтернат здійснював забір води з підземного водоносного горизонту (артезіанської свердловини № 1) без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог ст. 44, 49 Водного Кодексу України. Даною перевіркою було встановлено, що за вказаний період було забрано 8 126 м3 води, що підтверджується матеріалами справи та в цілому не заперечується сторонами.

Відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів за період з 01.01.2012 р. по 07.12.2012 р. розмір шкоди, заподіяної державі Психоневрологічним інтернатом внаслідок забору води із артезіанської свердловини № 1 без дозволу на спеціальне водокористування становить 353 806,04 грн., що і стало підставою для звернення Екологічної інстанції до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками господарських судів попередніх інстанцій про задоволення заявленого позову, з огляду на таке.

В силу приписів пункту 9 статті 44, статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321, у відповідності до пункту 2 якого дозволи на спеціальне водокористування надаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного та місцевого значення.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Так, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на підставі акту Екологічної інспекції було зафіксовано самовільний забір води та те, що вода із артезіанської свердловини відповідачем використовується для господарського-побутових потреб; вода забирається за допомогою технічного пристрою. При цьому, як вірно зазначено судами, дії позивача з проведення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства не були оскаржені відповідачем та/або визнані незаконними у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім того, в ухвалі Запорізького районного суду Запорізької області від 31.05.2013 р. у справі № 317/1205/13-к суд вказав, що завідуючий господарством Психоневрологічного інтернату ОСОБА_5 визнав себе винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Водночас, кримінальне провадження було закрито з нереабілітуючих підстав. Вказана ухвала набрала законної сили 10.06.2013 р.

До того ж, місцевий та апеляційний господарські суди правомірно звернули увагу на те, що як і до проведення перевірки відповідача, так і після проведення спірної перевірки, відповідач отримував відповідні Дозволи на спеціальне водокористування з термінами дії з 30.04.2009 р. по 31.12.2011 р., з 14.02.2013 р. по 31.12.2013 р., з 24.01.2014 р. по 31.12.2016 р. При цьому, дозвіл на спеціальне водокористування за період дії з 01.01.2012 р. по 13.02.2013 р. у психоневрологічного інтернату відсутній.

Отже, у даному випадку, після закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування відповідач повинен був його продовжити або отримати новий дозвіл. У свою чергу, невчинення таких дій з боку відповідача за наявності факту здійснення подальшого спеціального водокористування свідчить про самовільний характер такого водокористування, що є порушенням водного законодавства, а саме: правил спеціального водокористування, та тягне за собою згідно статті 110 Водного кодексу України дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. При цьому, водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Беручи до уваги вище викладене, господарський суд Запорізької області та Донецький апеляційний господарський суд обґрунтовано та правомірно задовольнили заявлені позивачем вимоги та стягнули з відповідача шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунальної установи "Веселівський психоневрологічний інтернат" Запорізької обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2016 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2015 р. у справі № 908/53/15-г залишити без змін

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко