Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/6388/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

Міністерства юстиції України - Скалецької І.О. (дов. від 29.06.2016),

ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" - Бородкіна Д.І.(дов. від 18.06.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016

у справі №910/6388/16 господарського суду міста Києва

за заявою Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку

передових технологій"

до Державного підприємства "Інформаційний центр"

Міністерства юстиції України

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2016 (суддя Чеберяк П.П.) заяву Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та додані до неї документи повернуті заявнику без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 ухвалу господарського суду м. Києва від 13.04.2016 скасовано, а справу скеровано до господарського суду м. Києва для розгляду.

В касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалу господарського суду м. Києва від 13.04.2016 залишити в силі.

ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить відмовити у її задоволенні, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається з матеріалів справи, заява ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" про порушення справи про банкрутство ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України була повернута заявнику без розгляду у зв'язку з недотримання процесуальних норм, оскільки до заяви були додані неналежні докази сплати судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство та не були додані докази не можливості списання боргу з рахунків боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви про порушення справи про банкротство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави); копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ст. 15 Закону закріплено, що господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву (в даному випадку заяву про порушення справи про банкрутство) та подані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо у ній не вказано обставин, на яких ґрунтується її вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство, кредитор в обов'язковому порядку повинен надати докази неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону. У свою чергу суд під час прийняття заяви перевіряє її відповідність вимогам Закону про банкрутство та ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглянувши матеріали справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 99-101 ГПК України, встановив, що до заяви про порушення справи про банкрутство були додані докази неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема копії: рішення господарського суду м.Києва від 08.04.2015 у справі №910/26996/14, наказу господарського суду м. Києва від 03.07.2015 №910/26996/14 та постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про відкриття виконавчого провадження ВП №48523051 від 21.08.2015, заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, копія постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про зупинення виконавчого провадження від 20.10.2015 та інші.

У зв'язку із цим апеляційний суд правомірно визнав помилковим визначення судом першої інстанції у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство ненадання доказів про неможливість списання коштів з рахунків боржника, оскільки це не передбачено вимогами ст.11 Закону.

Щодо неправильного зазначення призначення платежу у платіжних доручення, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у разі сумнівів у належності доказів сплати судового збору суд першої інстанції не позбавлений права з'ясувати це у справі про банкрутство, зокрема у підготовчому засіданні.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і не вбачає підстав для скасування прийнятої у даній справі постанови, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 по справі №910/6388/16 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.